В контексті загальноприйнятого трактування історії України заголовок даної статті здається не просто суперечливим, а й таким, що у пересічного читача викличе як мінімум здивування. Адже, коли мова йде про визвольну боротьбу, то в уяві відразу постає образ князя Яреми Вишневецького – відомого «гнобителя козацтва та ката українського народу», що, зрозуміло, ніяк не вписується в рамки сприяння повсталому люду. Репутацію роду, щоправда в деякій мірі може врятувати легендарний князь Байда Вишневецький, але хронологічно епоха Дмитра Івановича виходить за межі досліджуваної нами теми, а тому ніяким чином даної статті не стосується. Ми звернемо увагу на період хронологічно обмежений останнім десятиліттям XVI та першою половиною XVII ст. Саме цей час увійшов в історію України, як період «козацьких повстань» проти польської шляхти, починаючи війнами Криштофа Косинського та закінчуючи Визвольною Війною українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Одночасно спробуємо прослідкувати і роль князів Вишневецьких в цих подіях в загальному контексті тих історичних процесів, що мали місце в зазначений час.

У статті розглядаються військові дії українського козацтва в контексті відносин між Річчю Посполитою та Московським князівством в першій половині XVII ст., коаліційні домовленості Богдана Хмельницького у війні із Річчю Посполитою, а також битва під Лоєвом, яка забезпечила можливість проведення облоги Збаража.

Зважаючи на зростаюче зацікавлення сучасного суспільства та наукового світу до проблем національного державотворення й розбудови громадянського суспільства, набувають актуальності питання дослідження діяльності видатних постатей, які брали активну участь у боротьбі за звільнення Української держави. Серед воєначальників Богдана Хмельницького у Визвольній війні українського народу проти польсько- шляхетського панування особливу увагу заслуговує корсунський полковник Нестор (Станіслав) Морозенко, улюбленець козацтва і черні, оспіваний у пісні-тузі «Ой Морозе, Морозенку...». Його ім'я овіяне легендами і переказами, звеличене в народних приказках і прислів'ях, відображене в багатьох творах художньої літератури.

В даній роботі автор розглядає особливості оборонних укріплень міста Збаража та монастирського комплексу отців бернардинів. Подано на розгляд картографічні матеріали та результати геофізичних обстежень. Піднімається проблема необхідності подальших планомірних обстежень цих фортифікаційних елементів.

Дана стаття присвячена історії однієї з найбільших битв в історії України XVII ст., яка багато в чому визначила успішний розвиток Національно-визвольної війни українського народу під владою Богдана Хмельницького проти гніту Речі Посполитої. Подано короткі відомості про уманського полковника Йосипа Глуха, його роль в облозі Збаража та інших битвах, які відбувалися на території України.

У доповіді розглядається військові дії одного із найближчих сподвижників Богдана Хмельницького. Полковник Кіндрат Бурляй (Бурлій, Бурлюй, (р.н. і смерті невід.) належить до тих козацьких ватажків, які стояли біля витоків повстання під проводом Б. Хмельницького і є щось несправедливе у тому, що його ім’я, по суті, забуте. Слід погодитися, що під час Визвольної війни слава К. Бурляя не досягла такої слави, як слава деяких інших полководців, сподвижників гетьмана, та все ж таки людина ця має право на своє - значно помітніше - місце в історії.

Одними із атрибутів які в першу чергу асоціюються з козацтвом є люльки для паління. У поданій статті розповідається про типи люльок, методи їх виготовлення та подано опис зразків люльок для паління з колекційного зібрання Національного заповідника «Замки Тернопілля». Починаючи з XVII століття у середовищі українських козаків і селян поширилося тютюнопаління, що супроводжувалося появою на наших землях невеликого глиняного виробу – люльки. Люльки увійшли у повсякденне життя козаків, що стали невід’ємним атрибутом і одним із символів козацької доби.

Каталог творів сакрального мистецтва із запасників Національного заповідника «Замки Тернопілля» «Збережені реліквії сакрального мистецтва Національного заповідника «Замки Тернопілля»», в якому представлені фотографії ікон, скульптур, інших речей церковного вжитку, а також фотографії залів «Сакральне мистецтво» та «Сакральна скульптура». Подано опис експонованих речей на українській та англійській мовах.

Дослідження замків, палаців та інших оборонних споруд, що входять до складу Національного заповідника Замки Тернопілля було б не повним без такого важливого напрямку – як археологія. Розкопки, поряд з історичними джерелами та літописами не тільки дозволяють значно розширити межі пізнання про історико-культурні памятки регіону промовистими свідченнями знайдених артефактів, а й доповнити фондові збірки археологічних колекцій.