Історія замку у Золотому Потоці відноситься до початку ХVIІ ст. Відомо, що тоді, в 1601 р. польський король Зиґмунд ІІІ надає Магдебурзьке право місту і наказує воєводі Брацлавському Стефану Потоцькому укріпити його оборонними мурами, щоб захистити жителів і приїжджих (в основному купців) від можливих нападників. За історичними свідченнями, замок до кінця XVIII ст. був не оборонний, а житловий. Він був головним маєтком Потоцького, який тут довгий час проживав зі своєю дружиною. Саме вона після смерті чоловіка намагалася надати замку оборонного характеру. Золотопотоцький замок впродовж XVII ст. зазнав випробувань, як і інші фортеці Галичини. В 1648 і 1655 рр. його захопили козаки. В 1672 р. він був взятий турецькою армією. В 1676 р. замок захопили орди Ібрагіма Шишмана, який наказав зруйнувати замок і місто вщент. На короткий час замок став власністю турків, але після поразки під Віднем у 1683 р. турки залишили його. Замок знову став власністю магнатів Потоцьких, які володіли ним до середини XVIII ст. На цей період припадає часткове відродження замку. В ХІХ ст. замок належав Янові Стойовському, Ізраїлеві Фрідману, згодом – послу Державної Ради у Відні Володимиру Гневошу і його сину Олександру, якому він належав до 1939 р. За останні роки замок використовували для господарських і адміністративних завдань.