Першим укріпленим замком була дерев’яна фортеця. Саме з нею пов’язані імена теребовлянського князя Василька, якого в 1097 р. підступно захопив і осліпив київський князь Святослав Ізяславович. В 1241 р. теребовлянський замок, як і десятки інших галицьких фортець, вщент зруйнували війська Батия. З 1349 р. місто і замок в складі польського королівства і фортеця, як його форпост починає перебудовуватися і впорядковуватися. Теребовлянський замок пережив цілий ряд штурмів з боку турецько-татарських завойовників. Внаслідок тих боїв замок був дуже понищений. 1594 р. теребовлянську фортецю за допомогою міщан захопили повсталі загони Северина Наливайка. На початку ХVІІ ст. замку судилося пережити своє друге народження. 1631 р. місцевий староста Олександр Балабан зводить на замковій горі нову грандіозну кам’яну фортецю, руїни якої збереглися до наших днів. Ця споруда витримала ряд наступів. В 1648 р. замок був взятий військами Богдана Хмельницького. Напади ординців в 1673, 1675 рр.(під командуванням Ібрагіма Шишмана), в 1687, 1688 рр. мали для фортеці жахливі наслідки. Вона була настільки зруйнована, що більше не піднялася з руїн. Але і сьогоднішній огляд древньої твердині над річкою Гнізною дає змогу уявити, якою вона була в часи своєї могутності.