Микулинецький замок впродовж віків був центральною спорудою древнього міста Микулин. Першою спорудою на берегах Серету був дерев’яний замок, під стінами якого неодноразово відбувалися сутички з численними завойовниками. З кінця ХVІ століття підвищується роль поселення в обороні навколишніх теренів від постійних нападів кримських татар. 1555 р. його тодішня власниця Анна Йорданова з роду Сенявських на місці старого дерев’яного замку заклала нову потужну фортецю, якій судилося перегородити з України сумнозвісний Чорний шлях, яким татари впродовж віків гнали бранців в неволю. З 1595 року зростає статус Микулинців і його замку. В цьому році воно отримало Магдебурзьке право на основі наданого йому привілеєм короля Зигмунта ІІІ і стало містом-фортецею. Після Сенявських власниками замку були магнати Зборовські, у 1637 р. його разом з містом купив Станіслав Конєцпольський.

Замок зазнав значних пошкоджень у визвольній війні українського народу 1648-1657 рр. А ще більших руйнувань фортеці завдала навала військ Ібрагіма Шишмана в 1675 р. Пізніше Микулинецький замок був у власності магнатів Любомирських, Мнішеків, Потоцьких. З 1792 р. – у власності барона Конопка. Барон Ян Конопка пристосував замок під суконну фабрику, чим пришвидшив занепад фортеці, вона не витримала конкуренції з австрійськими мануфактурами і незабаром виробництво згорнулося. Він також заснував грязелікарню біля сірчаних джерел, оселив біля міста німецьких колоністів. Навколишні жителі звернули увагу на цілющі грязі в околицях міста: деякі поранені заліковували рани цими грязями після турецької навали. 

Його справу продовжив граф Рей. Після смерті бездітного барона Яна Конопки микулинецький маєток успадкувала його племінниця Юзефа Рей (в 30-х роках XIX століття), котра була останньою власницею містечка. А гарною збереженістю в наш час замок завдячує родині охоронців графів Рей – останніх власників замку в 1930-х рр. З дозволу графині ця сім’я проживала в збереженій частині замку. 

У ХХ столітті замок поступово руйнується, а підвальні приміщення замку поховані під шаром дерну. Невелика заглибина нагадує про колишній колодязь Дана фортеця є місцем, яке відвідують туристи і краєзнавці. Як історичний пам’ятник вона охороняється державою, про що свідчить охоронна табличка при вході. До 900-річчя Микулинців була виготовлена проектна документація на реставрацію і пристосування замку. В 1991 році були проведені архітектурно-археологічні обміри замку, а у 1992 році група архітекторів у складі З.Лагуша, М.Мосюк, О.Антонюка на основі натурних обстежень та іконографічних матеріалів розробили проектні пропозиції по пристосуванню замку під готельно-туристичний комплекс. Проект розроблявся з метою пошуку такої функції пристосування, яка б забезпечила подальше збереження пам’ятки. Дана пропозиція передбачала консервацію та реставрацію збережених елементів пам’ятки, а також відтворення втрачених архітектурних об’ємів. 

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 05 листопада 2008 року № 1397-р Микулинецький замок включений до Національного заповідника «Замки Тернопілля».