ЗБАРАЗЬКА БИТВА 1649 РОКУ. ДО ПИТАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ОЦІНКИ В ХОДІ БОРОТЬБИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ СЕРЕДИНИ ХVІІ СТОЛІТТЯ

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 5255

В статті висвітлено основні події Збаразько-Зборівської компанії 1649 р., проаналізовано її значення в ході Національно-визвольної війни. під проводом   Б. Хмельницького проти польського гніту.

Ключові слова: замок, облога, Збаразько-Зборівська компанія, польське військо, національно-визвольна війна.

Українські історики провели значну дослідницьку роботу, щоб з’ясувати реальну картину подій 1648-1657 рр., особливо подій Збаразько-Зборівської компанії. Саме на теренах нашого краю влітку 1649 р. відбувалася одна з найбільших битв козацького війська з польською шляхтою за визволення нашого краю від іноземного поневолення. Під стінами Збаразького замку розігралися найдраматичніші події облоги.

В ході Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького середини XVII ст. відбулося цілий ряд битв, кожна з яких, незважаючи на її результати, мала свої характерні риси, особливості, які залежали від багатьох чинників – місця, складу і кількості учасників, а також від психологічного настрою війська і його керівників. Битва під Збаражем, яка була складовою частиною всієї Визвольної війни 1648-1657 років, значно відрізняється від решти військових зіткнень з поляками, котрі мали місце в ході національно-визвольної боротьби. Відрізняється перш за все тривалістю бойових дій – від перших сутичок до останнього дня, якій власне і вирішив долю битви. За майже 7 тижнів облоги на невеликій території було зосереджено десятки тисяч учасників з обох боків. Ще одною відмінною і вирішальною рисою, яка і була головною при виборі місця майбутньої битви стало те, що Збараж був на той час досить добре укріпленим містом, мав цілу систему оборони, що дозволяла досить успішно вести оборонну війну.

В кінці червня 1649 року протягом короткого часу до Збаража підійшли загони коронного хорунжого Олександра Конєцпольського, учасника битви під Пилявцями, якого Богдан Хмельницький назвав «дитиною» через його юний вік, каштеляна Кам’янецького Станіслава Лянцкоронського, львівського старости Адама Сенявського, брацлавського старости Єжи Калиновського, князя Самійла Корецького. Був у Збаразькому таборі і корінний підчаший Микола Остророг («латина», за словами Б. Хмельницького). Формально командувачем військами був призначений Андрій Фірлей, (фактично керував обороною Збаража Ярема Вишневецький) [1, s. 18]. Саме він вирішив здійснити найоптимальніший за тих умов маневр: сховатися в укріпленому таборі біля мурів міцної фортеці. Військо було пригноблене, здеморалізоване і лякливе [1, 11 ]. Єдиною їх надією була добре підготовлена оборона.

30 червня 1649 року до Збаража прибула кіннота Данила Нечая. В перших числах липня до фортеці підійшла армія на чолі з Б. Хмельницьким. Почалася битва. Перший виступ на вали польського табору було здійснено 3 липня. Після цього майже щодня відбувалися запеклі бої. Протягом липня – початку серпня гетьман провів 7 великих виступів: 13, 17, 19, 20, 21, 31 липня, 6 серпня. Для повної блокади поляків із 20 липня розпочалися зведення навколо ворожих позицій високих валів і копання глибоких ровів. На початку серпня становище жовнірів стає безнадійним: лютував страшний голод, гостро відчувалася нестача  води.  Дізнавшись  7  серпня   про   наближення   королівської   армії, Б. Хмельницький вирішив атакувати її на марші [5, c. 97].

Внаслідок вдалого проведення військових дій, цілком припинився зв’язок польського війська з навколишнім світом. Обложені опинилися в критичному становищі. Ярема Вишневецький, що обув на чолі польського війська, прагнув полегшити становище шляхом мирних переговорів. Але це йому не вдалося. Між обложеними почалися хвороби, голод, паніка [4, c. 20]. Ця звістка дійшла до короля. Дізнавшись про критичне становище своїх військ під Збаражем, король повів армію з Варшави через Люблін, Замостя, Сокаль до Золочева. Обізнаний через розвідку та місцеве населення зі становищем поляків та просуванням армії Яна Казимира, Богдан Хмельницький вживає необхідних заходів. За його розпорядженням козацьке військо, що оточувало Збараж, перемістилося на захід, під Старий Збараж. Рельєф цієї місцевості давав можливість непомітно відвести частину війська, що було зроблено вночі з четвертого на п’яте серпня. Після цього Хмельницький рушив назустріч королівській армії [6, c. 57].

Короля з його армією перехопило під Зборовим українсько-кримське військо на чолі з Богданом Хмельницьким та Іслам Гіреєм. Внаслідок несподіваного удару польське військо зазнало важкої поразки і опинилося на межі катастрофи. Не кращий для польської армії був і наступний день. Ян Казимир був змушений просити миру у Хмельницького, який прагнув добити ворога. Але в справу втрутився кримський хан, котрий злякався значного посилення Гетьманщини і тому поставив перед гетьманом ультиматум: або мир з королем, або він повертає зброю проти нього. Внаслідок зради союзника Богдан Хмельницький був змушений розпочати переговори, які завершилися підписанням Зборівського миру 8 серпня 1649 р. Цей мир був вигідний українським повстанцям, але явно не відповідав масштабам перемоги [6, c. 98]. За усною домовленістю, українські війська мали зняти блокаду Збаража в ході якої полягли тисячі славних синів народу України, серед них – полковник Кіндрат Бурляй, Нестор Морозенко, отримав поранення Іван Богун.

Облога Збаража була знята після сплати поляками контрибуції на користь татарського війська 40 тисяч талярів. Козацьке військо припинило облогу 14 серпня і вже наступного дня разом з гетьманом вирушило у напрямку на Паволоч до Чигирина.

Договір передбачав установлення «вічної приязні» й надання взаємної допомоги проти ворогів. Польща погодилася також на виплату Криму щорічних упоминок, 200 тис. Талерів і визнання 40-тисячного козацького реєстру. Після гострих дискусій Ян Казимир погодився на таємну 6 статтю, в якій татарам дозволялося «вільно спустошувати край, повертаючись назад» (іншими словами – грабувати й брати ясир на українських землях) [5, c. 98].

Під  Збаражем   обидві   воюючі   сторони   зазнали   величезних   втрат  (М. Грушевський називає 50 тисяч убитими з обох сторін), причому майже всі війська Речі Посполитої, які були у Збаражі, загинули якщо не від куль, ядер та шабель, то від голоду й хвороб [2, c. 306].

Успішна блокада Збаража заклала необхідні передумови для перемоги у генеральній битві під Зборовом. Тому облога Збаража по праву стоїть у одному ряду з блискучими перемогами української зброї на Жовтих Водах, під Корсунем, Пилявцями, Зборовом, Батогом, Жванцем, Городком та іншими визначними битвами в ході Національно-визвольної війни українського народу [6, c. 60].

Події     Збаразької     облоги,     Зборівської      битви      характеризують   Б. Хмельницького як мудрого гетьмана, вмілого стратега. Проте вимушене укладення договору перекреслило гетьманську програму створення незалежної держави в межах Речі Посполитої, стало основою подальшої боротьби за незалежність.

Українська революція XVII ст. та ім’я її керманича Богдана Хмельницького залишились навіки в історичній пам’яті українського народу, бо за її здобутки він заплатив чи не найвищу ціну: від воєнних дій, голоду, епідемії, міграції на російські і молдавські терени було втрачено щонайменше 65-70 % населення, загальна чисельність якого на 1648 р. становила 4 – 5 млн. осіб) [3, c. 136]. Трагедією обернулися для українці присутність та дії на українських землях польських та татарських військ, коли відбувалося його винищення та захоплення в ясир.

Отже, національно-визвольна боротьба українського народу в XVI-XVII  ст. набула значення найважливішої проблеми, від вирішення якої залежала доля всього народу. Постало питання: бути чи не бути українському народу? Турецько-татарські загарбники загрожували йому фізичним винищенням. Панування шляхетської Польщі загрожувало духовним знищенням. Польська шляхта прагнула колонізувати Україну, окатоличити Українців.

Проте традиції тієї звитяжної пори стали живильним джерелом для наступного розвитку визвольних змагань українців – діяльність П. Дорошенка, І. Мазепи, руху козацьких полків, очолюваних Семеном Палієм, гайдамацьких виступів, Коліївщини 1768 р., національно-культурної діяльності титанів духу Українського відродження ХІХ ст.., Української національно-демократичної революції 1917–1921 рр. За умов, коли продовжувався наступ царизму на автономні права України, козацтво дедалі частіше згадувало не дуже тривалу, але яскраву пору «вольниці», часи без феодала і ненависної панщини, коли його ж руками творилися підвалини незалежної Української держави [3, c. 136-137].

Збаразько-Зборівська компанія називається однією з переломних подій української історії, адже її наслідком стало утворення нової держави в Східній Європі – Гетьманщини.

Список використаних джерел.

1. Frᾳş L. Obrona Zbaraża w r. 1649 / L. Frᾳş. – Krakov, 1932. – S. 11
2. Грушевський М. С. Ілюстрована історія / Михайло Сергійович Грушевський. – Київ-Львів, 1990. – 306 с.
3. Коляда І. А. Богдан Хельницький / Ігор Анатолійович Коляда. – Харків: Фоліо, 2012. – 136 с.
4. Левицький І. Побіда Хмельницького під Збаражем і Зборовим/ Іван Левицький. – Коломия, 1910. – С. 20 – (Народні читанки; Ч. 7-8).
5. Смолій В. А. Історія України / Валерій Андрійович Смолій. – Київ: Альтернатива, 2002. – 416 с.
6. Чайка В. І. Збаразький замок: науково-популярне видання / Володимир Іванович Чайка. – Тернопіль: Вектор, 2011. – 119 с.