РУКОПИСНА КАРТА 1792 РОКУ ТА ІСТОРІЯ КОМПЛЕКСУ МОНАСТИРЯ ОО. БЕРНАРДИНІВ М. ЗБАРАЖ
У статті проведено детальний аналіз рукописної карти 1792 року, з метою визначення її наукової достовірності шляхом порівняння з кадастровою картою 1830 року. Дослідження включає порівняння розміщення споруд і земельних наділів, як на історичних картах, так і на сучасній території. Окрема увага приділена перевірці достовірності розмірів споруд, визначенню призначення земельних наділів та виявленню орендованих ділянок, що належали монастирському комплексу. Дослідження сакральної пам'ятки та господарської діяльності монахів, з використанням картографічних матеріалів, дозволяє не лише відновити історичну картину, але й використовувати ці факти для популяризації комплексу. Це також сприяє правильному відновленню та адаптації об'єктів комплексу до сучасних умов, зберігаючи їхню культурну цінність та історичну спадщину.
Ключові слова: рукописна карта, монастир, легенда, документи, споруда
Комплекс монастиря оо. Бернардинів ХVІІІ ст. у Збаражі – одна з найяскравіших пам’яток міста. Розміщений у низинній частині, на правому березі р. Гнізни. Він займає територію 2,15 га. [2]. В його склад входять: костел, монастирські келії, вежа-дзвіниця, залишки оборонних мурів та інші господарські приміщення. Монастирський комплекс оточував високий оборонний мур з бійницями і в'їзними брамами [4, С. 25]. У південно-західній ділянці монастирської території були сад з фільварком, у північно-західній – ставок і сад [1, С. 156].
Одним із основних архівних джерел, які розкривають невідомі сторінки з монастирського життя послідовників св. Франциска у нашому місті є, так званий, «Archivum konventus Zbaraziensis» y APBK (Archiwum prowincji oo. Bernardynów Krakowa). Ця збірка документів складається з 530 аркушів, написаних латинською, німецькою та польською мовами, а також ряду друкованих документів, картографічних та іконографічних зображень. В збірці міститься рукописна карта (туш, акварель) датована 1792 роком, яка візуалізує споруди монастирського комплексу з фільварком та орендованими приміщеннями на південній околиці Збаража, – між Тернопільською брамою і правим берегом річки Гнізни від «чорного» мосту (назва походить від потемнілого з часу дерева) до Збаразького ставу.
Аналізуємо рукописну карту (Рис.1) [5, С. 123] та кадастрову (Stadt ZBARAZ in Galizien Tarnopoler Kreis 1830) з Державного архіву Тернопільської обл. [9] (рис.2) для визначення її наукової достовірності, використовуємо метод порівняння з розміщенням об’єктів на території в даний час, для того щоб встановити: 1. Достовірність розмірів споруд. 2. Призначення земельних наділів. 3. Виявлення орендованих наділів (господарські та житлові будівлі, земельні ділянки), які були у власності монастирського комплексу.
За даними рукописної карти, а саме в легенді можна визначити, яка господарська діяльність була в сфері впливу монастиря. Читаємо легенду рукописної карти, в описі якої великими латинськими буквами позначено споруди житлового і господарського призначення, а також земельні наділи:
«Бернардинський фільварок і монастирський садок» (A), який знаходився орієнтовно, в районі «танку», де монахам-бернардинам належав фільварок (пол. folwark – невелика садиба) з орною землею та садом, де вони вели власне господарство використовуючи найманих працівників. Наприклад, для випікання хліба на продаж, переробку сільськогосподарської продукції для відправки на ринок у вигляді напівфабрикатів, займались виготовленням вина, пива, сухофруктів та ін.
За даними кадастрової карти 1830 р. територія позначена, як земельний наділ під сільськогосподарську продукцію і має аналогічні розміри.
«Бернардинський сад у володінні Козакевича і його халупа» (В) (ліва набережна р. Гнізна від мосту до «танку»). Як бачимо, даний пан Войцех орендував монастирський сад і збудував на ділянці будинок-халупу, де проживала його родина. В 1735 р. за межами монастирської огорожі Станіславом Потоцьким бернардинам був подарований великий сад (ogród), який у 80-х рр. XVIII ст. був зданий в оренду Войцехові Козакевичу [6, С.243]. Що стосується польських термінів «ogród» і «sad», то перший – це територія для вирощування декоративних або с/г рослин з визначеними алеями, доріжками і грядками, а сад – це територія для вирощування фруктових дерев та плодово-ягідних кущів. Згаданий В. Козакевич, за підтримки «неприхильного» до бернардинів управителя маєтків Потоцьких, який часто завдавав клопоту монахам і часто їх ошукував, не сплачуючи вчасно орендної плати [6, С. 244].
Період 90-х рр. ХVІІІ ст. охарактеризувався сильними повенями, тому багато господарів не мало можливості сплатити з орендованого земельного наділу. А найбільше зухвало поводився Войцех Козакевич, який орендував землю бернардинського монастиря і категорично відмовлявся сплачувати орендну плату. Аргументуючи тим, що землі були затоплені, а він втратив свій урожай через непогоду, тому відмовлявся сплачувати гроші за використання земельної ділянки. Власник землі не був згідний з таким висновком і подав відповідну скаргу до суду. Судових засідань було декілька, але навіть зменшення орендного платежу не вирішило конфлікту [5, С. 205]. Орендуючи монастирський сад десять років він жодного разу не заплатив, тому суд зобов’язав орендаря сплатити борг, або повернути землі монастирю [5, С. 201], Таким чином земельна ділянка була передана іншим орендарям, але будинок, що знаходився біля самого монастиря був збережений у власності родини Козакевича, який сплачував борг оренди частинами [5, С. 202].
Біля мосту на карті ще зображений млин (мельниця, землею підсипана і піднесена до самого мосту), а не далеко від халупи Козакевича – кузня над самим ровом садка, за ровом поки болото (Рис.3).
За даними кадастрової карти Збаража 1830 р. ці поля використовувалися для вирощування фруктових садів (Meadows with fruit trees [8] – луки з фруктовими деревами), розміри аналогічні, як на рукописній карті.
«х х х» давні монастирські рови за Козакевича були відновлені. Вони були межею, яка розділяла орендовані наділи та землі монастирського фільварку (Рис. 3).
«Стависько, або Бернардинська лука, з котрої було 10 фір сіна» (С) заплава річки Гнізни та сучасний дитячий майданчик); порівнюючи з кадастровою картою (рис.2) [9], де також позначено, як «Wet meadow» – мокрий луг [8]. Кожної весни на «лонці» – (правий берег річки), піднімався рівень води, тільки висока трава росла дуже добре, що давало можливість заготовлювати на зиму для господарства сіно. Можна зробити висновок, що монахи у господарських приміщеннях розводили для свої потреб свійську худобу (коні, корови, вівці), а для їхнього утримання потребувалося велика кількість сіна. В архівних документах також зустрічаються згадки про пристосування підвальних монастирських приміщень для зберігання вина і молока.
«Монастирський став з вільним виловом риби» (Д) (територія продуктового ринку); Збаразький став належав власникам міста і тільки з їх фундаційних актів можна довідатись, що монастир мав дозвіл на вільний вилов риби [5, С. 12-13], через деякий час такий дозвіл також отримав священик з парафіяльного костелу. В порівнянні з кадастровою картою Збаража, розміри ставу і призначення його аналогічне рукописній карті.
«Монастирські мури» (Е); На рукописній карті монастирські мури позначені з південної та східної сторони комплексу. Під південним муром знаходилась січкарня. Кадастрова карта показує, що мури з господарськими приміщеннями в північній частині, огортали по-периметру весь комплекс.
«Монастир, школи і костел» (е); В центрі карти знаходиться мурований костел прямокутної форми, монастирський комплекс Г-подібної форми (Рис.1), яка суттєво відрізняється від сучасного П-подібного вигляду (Рис.2) [3]. Порівнюючи дві карти, які різняться між собою на 30 років, зауважуємо, що монастирські келії за цей час були добудовані утворюючи замкнутий дворик всередині. Можливо автор рукописної карти не мав наміру конкретизувати всю будівлю монастирського комплексу, а більше звертав увагу на господарські угіддя, які здавалися в оренду, або зобразив тільки частину монастиря, яка використовувалась у 1777 р. під парафіяльну школу та латинську гімназію. У монастирі викладали філософію та проводили Провінціальні капітули, але нова, австрійська уже, влада наказала у 1785 р. кляштор закрити, залишивши тільки гімназію [7, С. 34]. Костел і монастир на двох картах позначаються, як споруди збудовані з каменю. На кадастровій карті Збаража на території конвенту зображені кам’яні господарські приміщення Г-подібного вигляду в північно-західній частині, збудовану з каменю дзвіницю та кам’яний будинок сільськогосподарського товариства у північно-східній частині монастиря.
«Офіцерська квартира, за якою знаходиться пляц» (F ) (Рис.4); У 26 арк. з літопису монастиря описується, як до монастиря відійшов фільварок з будівлями навпроти Koнвенту з садом до мосту по дорозі, та через дорогу. Ця садиба була надана за землю, що називається боргом з мешканцями, від якої добровільно відмовилися. Дане приміщення монастир здавав в оренду [5, С. 204]. Порівнюючи з кадастровою картою Збаража бачимо, що споруди збудовані з каменю, розміри аналогічні рукописній карті.
Орендовані квартири та земельні наділи, які знаходились на Тернопільському передмісті (нині територія ліцею №2 ім. Івана Франка) були у власності монастиря, який був фінансово зацікавлений з їхнього доходу, тому на карті так деталізовані житлові споруди та кожний земельний наділ. Порівнюючи з кадастровою картою, потрібно зауважити, що дані споруди були дерев’яні, а земельні наділи були засаджені городиною (Vegetable fields – овочеві поля [8]). Згідно легенди рукописної карти коротко опишемо: «Пляц за дорогою і квартири за 1000 злр». (G) (частина земельного наділу, який оцінювався дорого, тому що мав значну площу та був розмішений на схилі пагорба біля дороги); «Офіцерська квартира» (H); «Садівник платить з цього домініуму» (J) (орендує садівник за 12 злр.); «З того домініум бере 10 злр.» (K); «з того доміну за 12 злр.» (L); «Садок кметів (тогочасних вільних, заможних, не закріпачених селян) оренда 40 злр.» (M); Аналогічно на кадастровій карті дані земельні ділянки збережені, але кількість будинків зменшилась. Забудова дерев’яна.
Як бачимо господарська діяльність монастиря була різна, а саме: вирощувались злакові, фрукти та овочі; тваринництво; рибальство; працював млин; варили пиво; виготовляли вино; працювала кузня і все це використовувалось для власних потреб монастирського комплексу. Порівнюючи дві карти бачимо, що монастирський комплекс з господарськими приміщеннями був побудований з каменю, а орендовані будівлі, крім тої що навпроти монастиря, всі споруджені з дерева.
Вивчаючи та досліджуючи сакральну пам’ятку міста, а також господарську діяльність монахів за допомогою картографічних матеріалів бачимо, як саме можемо використати ці історичні факти для популяризації комплексу та правильного відновлення і пристосування об’єктів комплексу до сучасних умов.
Джерела та література:
- Мандрик О.Є Храми міста. Рушник, літературно-мистецький збірник. Збараж: Обрій, 2006. Випуск 2. 211с
- Могитич І. Р. Комплекс споруд монастиря отців Бернардинів у м. Збаражі Тернопільської області. Мистецька оцінка збереженого декору і інтер’єра костелу. Львів, 1986. №3. С. 4.
- Лісовська Є. Кадастрові карти, як джерело до історії Галичини XIX століття // Картографія та історія України. Збірник наукових праць. – Львів – Київ – Нью-Йорк: вид-во М.П. Коць; 2000. С. 245-251.
- Сьомочкін І. Монастир бернардинів у Збаражі./Галицька брама №1-3(109-111). Збараж: «Центр Європи». С.25
- APBK sygn. XXV-a-1, Archivum conventus Zbaraziensis (хроніка монастиря оо.Бернардинів м. Збараж), s.267
- Kachel Jozef. Dzieje kosciola I klasztoru Ojcow Bernardynow w Zbarazu (1628-1946). Kalwaria Zebrzydowska, 2001. 602 c.
- Lucjan Piotr Hozer OFM. Kosciol Ojcow Bernardynow w Zbarazu. / Lucjan Piotr Hozer. Kalwaria Zebrzydowska, 2005. С.156
- Легенда до кадастрових карт Галичини. URL: http://jewishfamilysearch.com/legend-cadastral-maps-galicia/ (дата доступу 20.03.2024 р.)
- Zbaraż Center Cadastral Map 1830/1863 URL: https://maps.geshergalicia.org/cadastral/zbarazh-zbaraz-1863/(дата доступу 8.04.2024 р.)
Наталія Ганусевич
мол.науковий співробітник
+38(03550)2 42 47
zapovidnik_zbarazh@ukr.net