Зображення святого Юрія в іконографії, гербі і скульптурі різних релігійних конфесій Збаражчини

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 1848

Постать святого Юрія мученика, відважного молодого воїна, який не побоявся стати на захист своєї віри, служить прикладом сміливості і патріотизму для всіх Християн сотні років. У статті описані декілька варіантів іконографічного зображення святого Юрія, які знаходяться  в храмах Збаражчини.

Ключові слова: ікона, герб, святий, мученик, скульптура, фігура, пам’ятка, вівтар

Святий Юрій – християнський мученик ІІІ ст. родом із Каппадокії. Згідно з житієм, виховувався у благочестивій родині; поступив на військову службу, де своїм розумом, силою та сміливістю досяг високих звань та авторитету [7, 279]. Він був старшиною у війську римського імператора Діоклетіана, в період гонінь на християн витерпів жорстокі тортури, проте не зрікся віри й помер за неї мученицькою смертю у 304 році. За однією з легенд йому вдалось одним ударом списа вбити дракона, котрого не змогло здолати ціле військо.

Шанування Святого Юрія почалося з V століття, йому поклонялися, як мученику і воїну. Юрій став святим покровителем візантійських імператорів, а пізніше і руських князів, зокрема князів Коріятовичів [18, 33] у яких ім'я Юрія стає улюбленим. На Русі цей святий відомий з часів прийняття християнства наприкінці X століття. Він з'явився серед інших християнських святих із Візантії, де шанування його мало вже багатовікову традицію. Святий Юрій є однією з найвідоміших постатей в християнському світі, його історія надихала митців протягом століть. Юрій, як воїн і мученик  - найпопулярніший святий  різних конфесій, його шанують як і на Сході так і на Заході, а його життя оточене багатьма легендами [15, 132].

Папа Венедикт ХІV (в роках 1740-1758) проголосив св. Юрія патроном англійського королівства. В історичних документах Англії є згадується, що в 1222-му році, день 23- квітня (день смерті св. Юрія) проголошено національним святом. Став він патроном лицарства. Культ його в середньовіччі дуже поширився, засновано лицарські ордени його імені.

Культ св. Юрія перейшов до нашого козацтва на острів Хортицю, а пісню козацьку – «нам поможе святий Юрій і Пречиста Мати» співають донині.

Легенди про культ св. Юрія поширилися тому, що бракує історичних джерел про св. Юрія. Іконописці почали зображувати св. Юрія, як молодого гарного лицаря на білому коні. В руці у цього лицаря довгий спис, яким він проколює і вбиває триголового змія – дракона. Цей сюжет ґрунтується на переказі про чудо святого великомученика. Згідно переказів недалеко від місця, де народився святий Юрій у місті Бейруті, у болоті оселився дракон, який часто нападав на людей. Що то була за істота: удав, крокодил чи велика ящірка – невідомо. Але тамтешні марновірні люди для угамування голоду рептилії почали регулярно за жеребом віддавати йому на поживу когось із мешканців міста, із кожної родини. Одного разу жереб припав на доньку правителя тієї місцевості. Її відвели на берег озера і там прив’язали. Вона, охоплена великим жахом, очікувала на появу чудовиська. Коли ж потвора почала наближатися до неї, раптом з’явився вродливий юнак на білому коні і переміг дракона, таким чином врятувавши шляхетну дівчину. Цим юнаком був святий великомученик Юрій. Так він припинив знищення чудовиськом молоді Бейрута і цим навернув до Христа багатьох жителів країни, які були язичниками. Зображення св. вмч. Юрія Переможця на білому коні зі списом в руках символізує перемогу Христової Церкви над спокусником дияволом — “стародавнім змієм” [17].

Церква шанує святого Юрія, в першу чергу, як великого мученика, що не побоявся страждань та болю, й засвідчив свою віру у Христа прийнявши мученицьку смерть. Особливу увагу християн завжди привертало чудо святого воїна Юрія - подолання фантастичного звіра – яскравий образ правдивої перемоги над злом! Після перетворення християнства на панівну релігію, канонізований Юрій став розглядатись як покровитель «христового воїнства» [5, 228]. В іконописі паралельно існували два варіанти, перший зображав воїна на коні, що вражає змія списом, а другий є більш розгорнутий, до сюжету додано зображення царівни, царя і цариці на тлі міського краєвиду. [1, 280]

Даного святого також шанували і різні конфесії нашого краю. В багатьох храмах і досі збереглися ікони, вівтарі присвячені Юрію Змієборцю, або просто Юрію мученику за віру. Зображення Святого Юрія було також і у головному вівтарі в одній із найяскравіших пам’яток і найдавніших храмів міста Збаража - костелі святого Антонія з Падуї і святого Юрія мученика. Сьогодні, це пам’ятка національного значення та один з унікальних сакральних об’єктів Національного заповідника «Замки Тернопілля». Фундатором сучасного костелу і монастиря був Станіслав Потоцький. Будівельними роботами керував його проектант і виконавець Ян Ганц, архітектор з міста Кнурова, що в Сілезії [11; 22]. В 1752 р. костел був посвячений під назвою св. Антонія і Святого Юрія і відданий для користування у 1755 році [16, 13; 12, 187].

Образ св.Юрія  мученика в костелі св.Антонія і св.Юрія  міста Збараж 

Над центральною іконою святого Антонія в головному вівтарі знаходилась ще одна із зображенням Святого Юрія - змієборця, покровителя першого храму [14, 85]. Ще на початку ХVІІ століття князь Юрій Збаразький, власник міста, краківський  каштелян став фундатором першого храму під покровом Святого Юрія, який був побудований на дубових палях, так як знаходився на болоті [12, 208]. І хоча споруда не було збудована за його життя, але наступні власники міста – князь Януш і його дружина Євгенія Вишневецькі закінчивши будівництво освятили під патронатом св. Юрія на честь князя Юрія Збаразького [13, 455]. Він, як і його святий покровитель, був воїном і оборонцем віри на теренах нашого краю. Хоч перший храм і був невеликий, але образ святого Юрія був у головному вівтарі. Тільки згодом даний костел мав вже двох покровителів.

Дане іконографічне зображення не збереглося в оригінальному вигляді, а було знищене в радянський період. На даний час це копія, яка була виготовлена і передана настоятелем храму. На ній Святий Юрій зображений у вигляді молодого воїна, одягненого у коротку туніку, панцир і скріплений на грудях плащ, зі списом та щитом. Він сидячи на коні вражає списом змія [4, 182], а за ним на фоні гір знаходиться дівчина, яку він врятував від змія. Міцний, непоборний воїн, він зазнав тяжких мук за сповідування Христа і загинув від них. І за цей подвиг в ім'я віри Церква нарекла його Побідоносцем.

Художник зобразив героя у кульмінаційний момент битви, який передбачає граничну напругу сил. Вона підкреслюється нічим не стриманим динамічним поривом правої руки, якою св. Юрій, високо підіймаючи спис, направляє його прямо в пащу змієві. У іншій руці героя – щит, який захищає від вогню, а не пружно натягнута вуздечка показує, що кінь і воїн злилися в одному пориві. Його обличчя суворе та зосереджене. На багатьох іконах того часу Св. Юрій здійснює свій подвиг легко, без надмірних зусиль, лише з допомогою вищої сили [1, 48]. А життєва сцена – врятування від змія царівни Єлисави – набуває вищого трансцендентного змісту, як одного з проявів вічної боротьби Господа з дияволом. Боротьба двох начал всесвіту відбувається не на небі, а в земному світі, через активну, сильну і енергійну людину, яка долає зло не тільки могутністю Бога, а і своєю власною силою, волею, сміливістю.

У нашому краї є декілька храмів під патронатом святого Юрія. Однією з них є Церква Святого Юрія у с. Розношинці, якій вже 160 років, вона була збудована у 1860 році. За даними Тернопільського державного архіву її споруджено на місці старої  дерев'яної каплички. За переказами старожилів, коли капличка зайнялася, врятувати її було неможливо: люди стояли і дивилися. «Нараз із середини полум’я з’явився Образ Матері Божої, піднявся в небо, люди полякалися і дивувалися цьому диву» [8, 297]. Після цієї події розпочали зводити нову церкву. Будівництво почала пані Дідушинська, але вона заклала фундамент на польський стиль. Люди обурилися і до будівництва взялися самі. І вирішили прикрасити притвор чотирма круглими колонами з прямокутним завершенням (виступом), які були виготовлені за народними переказами десь у Тернопільському кам’яному кар’єрі [8, 297]. Перед Іконостасом на Престолі знаходиться гарний образ Святого Юрія на коні , який перемагає змія.

Образ св. Юрія у храмі с. Розношинці

З правої сторони знаходиться великий образ Святого Юрія з пальмовою гілкою – символ мучеництва і колесом – символ тортур. За переказами Юрій пережив різні муки і тортури, але постійно не піддавався. У в’язниці руки його поклали у кайдани, а груди обложені були каменем. Але наступного дня, коли його привели до імператора, Юрій сказав “скоріше ти змучишся, коли будеш мене мучити, як я змучуся тобою”. Наказав імператор прив’язати його до колеса, а гострі ножі-леза різали його тіло. Але Юрій не загинув. Коли його знову привели до імператора, той не повірив, що перед ним стоїть здоровий чоловік.  На фронтоні церкви є два образи: святого Юрія (верхи на білому коні) в парі з образом святої Покрови [3, 49].

У 1887 році селяни із Чагарів-Збаразьких купили дерев'яну церкву св. Юра в с. Охримівці Збаразького району [9, 476]. А за спогадами Михайла Данилевича, церкву було придбано у с. Тарасівка Збаразького району та встановлено у 1894 році. Святиня розташована у північно-західній частині села, при дорозі, на південному краю цвинтаря. Цікаво, що її вівтар орієнтований практично до півночі. До нього з двох сторін прибудовані захристії. З півдня по осі церкви до вівтаря прилягає незначно ширша квадратова в плані нава, до якої прибудований вужчий квадратовий бабинець. Перед входом до церкви влаштували велике, півкруглої форми накриття. Практично всі стіни церкви шальовані "під ялинку" дошками. У стінах бабинця немає жодного вікна. Нава вкрита банею, яку вінчає ліхтар з маківкою. Зовнішній вигляд церкви свідчить, що її зовні давно не відновлювали. З південного сходу від церкви стоїть мурована стінного типу триаркова дзвіниця [8, 310]. А ікона святого знаходиться на тетрапоті перед головним вівтарем храму. Поясне зображення молодого воїна з Хрестом і мечем у руках – символами християнства.

В с.Кобилля є церква святого Юрія на кам’яному фундаменті, збудована в 1885 році на місці старої дерев’яної церкви [10, 164]. Церква однонавова, у плані має форму хреста. Хоча “Шематизм Королівства Галичини і Володимирії за 1934-1935 рр.” наводить іншу цифру побудови церкви – 1890 р. Архітектор будівництва – п. Лісовський, який згодом загинув у м. Тернополі на будівництві висотного будинку. Матеріалом для будівництва храму була цегла, що випалювалася в урочищі «Ставок» с. Кобилля, а камінь для фундаменту із с. Добриводи. Церкву будували жителі с. Кобилля за власний кошт, а також за кошти, зібрані у навколишніх селах. У 1896 р. храм налічував 1047 прихожан, а  його майном було 141 морг орного поля та 13 моргів сіножатей [8, 270]. Зображення святого Юрія у храмі є різними. З правого боку від головного вівтаря знаходиться велика ікона святого в повний зріст, який одною рукою тримає Хрест, а другою коня.

Образ св. Юрія у храмі с. Кобилля

«Сказано, що 96 суддів судили святого за віру в Христа. Без страху вам скажу, що я християнин – відповів їм лицар Юрій – я вір’ю в Бога», - говориться в переказах про життя святого. Ці муки Юрія відкрили іншим християнам настaнoву голосно визнавати свою віру. Інше традиційне зображення святого на коні знаходиться на дзвіниці храму.

Збереглися не тільки давні храми, а і в наш час громади, шануючи святого Юрія, будують нові храми під його патронатом. Так в с. Витківці Збаразького району є новозбудована кам’яна церква святого Юрія Змієборця 1993 року [8, 245], де на вівтарі знаходиться поясне зображення молодого воїна в обладунках з мечем і списом у руках.

Образ св. Юрія у храмі с.Витківці

В м. Збаражі також була освячена церква під покровом святого Юрія в 2010 році. В храмі є декілька зображень святого: в захристії за кіотом,  на хоругві та ікона з правого боку від входу, де традиційно зображено молодого воїна на коні. Там місцевий митець, як ніби з живого  змалював образ молодого воїна, який натхненно і швидко прийде на допомогу, а особливо тим хто кличе і взиває.

Але досліджуючи дану тему бачимо, що в кожному храмі нашого міста є ікона Святого покровителя, зокрема: у церкві Успіня Пресвятої Божої Матері знаходиться не тільки образ, а і часточка мощей святого Юрія, що зберігаються у спеціальній скриньці; у церкві Воскресіння Ісуса Христа з правого боку від входу знаходиться великий образ святого Юрія, що в руках тримає меч і спис, яким вражає змія; ще одна церква Покрови має у розписах зображення святого Юрія у повний зріст з списом у руках [10, 162]. Розписана церква у 2016 році, з лівої сторони від входу знаходяться зображення двох молодих воїнів  – святого Юрія і  Дмитрія Солунського.

Зображення святого Юрія збереглося і у меморіальній скульптурі, це можна побачити у фігурах надмогильних пам’ятників на збаразькому кладовищі. Часто зустрічаються святі патрони у скульптурній пластиці надгробків ХІХ ст.  На одному з них можемо побачити молодого воїна на постаменті, а в ногах – змія чи дракон з розкритою пащею. В руках воїна мав би бути спис, але він і з частиною руки – не зберігся. Молодий юнак зображений у шоломі, плащі і обладунках, а змій звивається у ногах воїна. З однієї сторони бачимо страшну розкриту пащу дракона, а іншої сторони могутній хвіст з жалом.

Скульптура св. Юрія на одному з надгробків збаразького кладовища

Оскільки, опікуном і покровителем нашого міста визнано Святого Юрія, то його зображення на гербі було в різні періоди нашої історії. Підтвердження самоврядності Збаража як міста, що мало  магдебурське право в історичних документах не відшукано. Та той факт, що австрійський цісар Франц ІІ 21 вересня 1797 року своїм Декретом ствердив герб Збаража, на якому зображено Святого Юрія на коні, що вбиває списом дракона, а це свідчить, що таке право беззастережно було [6, 36].

Часті зміни власників Збаража  не вплинули на символіку міста. Герб міг різнитися картушами, або кольором плаща воїна. Міський герб періоду австрійського панування (реконструкція О.Мошинської) і сучасний вигляд герба ніби продовження одної історії.

Герб Збаража згідно реконструкції О. Мошинської

Герб мав такий опис: "На блакитному тлі на срібному коні Святий Юрій Звитяжець, що нищить змія. Обладунок та спис святого срібні, змій сірий, пера на шоломі та сідло на коні червоні, земля зелена" [2, 144]. Таким цей герб залишався і до початку Другої світової війни. Щоправда, польська влада помістила його в овальний картуш, оздоблений біло-червоними стрічками.

Сучасний герб Збаража

У 1995 році міський герб Збаража зазнав деяких видозмін. Він був вписаний у розроблений УГТ декоративний картуш. На міську корону внесли напис "Збараж", а під ним помістили дату "1211", тобто, коли вперше місто згадується в письмових джерелах. Вершник і кінь набули одноколірності, ставши срібними. Разом з тим, сумнівною видалася зміна кольору поля з блакитного на жовто-блакитний. Як наслідок основний елемент герба Св. Юрій-змієборець виявився покладеним через два поля, що було порушенням засад геральдики. Тому у 1996р. сесією Збаразької міської ради затверджено дещо змінений варіант герба міста - на лазурово-золотому щиті Святий Юрій вражає списом змія [5, 233].

День загибелі Святого Великомученика — 23 квітня (6 травня н.с.) — відзначається церквами східного і західного обряду і віднесений до числа церковних свят. Пам'ять живих — це символ продовження життя тих, хто переступив поріг вічності. Святий Юрій здавна став покровителем воїнів. Весь світ відзначає Юріїв день, як день Захисника Вітчизни. А в Збаражі на День міста – День святого Юрія – кожного року велике свято. До цього дня також приурочене відкриття туристичного сезону «Мандруємо замками Тернопілля», де багато тисяч збаражан і гостей міста весело і цікаво проводять вихідні під охороною святого Покровителя.

Список використаної літератури.

1. Бондарук Я. Ікона Святого Юрія Змієборця. Wołanie z Wołynia = Волання з Волині. – 2001. – листопад-грудень – Ч. 6.
2. Данилейко В. Історичні корені герба міста Збаража. /наукові записки №2. – Збараж, 2011. - 241 с.
3. Духовний оберіг. Збірник спогадів і переказів старожилів і сучасників про Красносільську парафію церкви святого Великомученика Димитрія. /укл.М.Мурміль. – Красносільці, 2004. - 155 с. 
4. Збаражчина Т1. Збірник споминів статей і матеріалів./ ред. в.Жила. – Київ-Париж-Сідней-Торонто, 1980. - 740 с.
5. Клименко О., Хаварівський Б. "Міська геральдика Тернопільщини". Тернопіль, "Воля". 2003 р. - 496 с.
6. Сварник І. «Герби міст України». Київ «Брама», 2001р. /  “Герб міста Збаража”. “Галицька брама”, № 1-3 (109-111). - Збараж, 2004. - 36 с.
7. Словник українського сакрального мистецтва. / за науковою редакцією М.Станкевича. – Львів, 2006. - 285 с.
8. Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах. Том 2. /ред. Василь Хомінець. –Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. - 692 с.
9. "Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм". Тернопіль: ТОВ "Новий Колір", 2014 - 520 с.
10. Храми Української Православної Церкви Київського Патріархату. Тернопільщина. / ред. Куневич Б.М. –Тернопіль: ТОВ «Новий колір», 2012. - 396 с.
11. Betlej A. Kóściól oo.Bernardynów w Zbarażu. / Kościoly i klasytopy rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Т.18. - Kraków, 1995. - 175 s.
12. Kachel Jozef. Dzieje kosciola I klasztoru Ojcow Bernardynow w Zbarazu (1628-1946). – Kalwaria Zebrzydowska, 2001. - 602 s.
13. Klasytopy bernardyńskie w Polsce w jej granicach historycynych. / Dyieło zbiorowe pod redakcją Ks.Heronima Eug. Wyczawskiego OFM. – Kalwaria Zebzydowska: „Calvarianum”, 1985. - 681 s.
14. Lucjan Piotr Hozer OFM. Kosciol Ojcow Bernardynow w Zbarazu. – Kalwaria Zebrzydowska, 2005. - 140 s.
15. Mój święty Patron. /red. ks.W. Zakrzewski. – Lublin: wydawnictwo kurii biskupiej, 1988. - 398 s.
16. Szustakowski M. Wspomnienia Zbaraskie i inne. –Wrocław, 2006. - 560 s.
17. Життя святих. [ел.ресурс] http://poltava.adam-i-eva.com/church/georg_bio.html)
18. Фігури Тернопілля/ авт. ідеї та упоряд. : В. Уніят-Карпович, І. Чепіга; фото: В Бурма [та ін.]. — Тернопіль: Терно-граф, 2016. — 48 с.: іл. [ел.ресурс] http://library.te.ua/virtualyn-vistavki/rozpul/