КОЗАЦЬКА ТЕМАТИКА В ЕКСПОЗИЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ЗАМКИ ТЕРНОПІЛЛЯ»

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 838

Незважаючи на те, що Тернопільщинa знаходиться на значній відстані від центрів козаччини, можна прослідкувати тісний зв’язок і впливи його представників на процеси, які спричинили утворення і діяльність українського козацтва. Представники Тернопільщини стояли біля витоків та організації не лише перших козацьких загонів, але і мали відношення до створення керованих і організованих структур, які відігравали значну роль в політичному житті Європи XVI- XVII століть [1,с.115].

Запорозька Січ – дітище Дмитра Вишневецького – українсько-литовського магната, яка впродовж століть була центром Козаччини і стала прообразом державної організації на Україні. Тісні зв’язки Тернопільщини із козаччиною, пов’язані також з іменем Богдана Хмельницького – організатора і керівника Національно-визвольної революції на Україні середини XVII століття. Богдан Хмельницький на чолі війська здійснив три походи на Західноукраїнські землі і щоразу його шляхи пролягали через територію Тернопільщини. Перший похід відбувся восени 1648 року, коли гетьман з основними силами пройшов через Збараж-Зборів-Золочів-Глиняни і наблизившись до Львова, почав його облогу. Другий раз війська Хмельницького були на Тернопільщині з кінця червня до середини серпня 1649 року. Цей час був настільки насичений подіями, що в деяких історичних джерелах іменувалися, як Збаразькі війни [2,с. 325].

Центральними подіями протистояння козацьких загонів під проводом Хмельницького і польським військом, на чолі якого фактично стояв Ярема Вишевецький, була облога Збаража і Зборівська битва. Облога Збаража тривала близько семи тижнів. Козацькі і татарські загони, які гетьман змушений був взяти у союзники, взяли в кільце поляків, оточили місто і зважаючи на значну перевагу в кількості війська (більше 100 тисяч ( у козаків і татар) проти 9 тисяч (у поляків) прирекли їх на загибель. Але головна битва, яка стала апогеєм компанії 1649 року, відбулася під Зборовим. Це була одна з основних битв Хмельницького. Її результатом якої стало підписання Зборівського мирного договору, який фактично узаконював утворення нової незалежної держави, обмеженої правда, Київським, Брацлавським і Чернігівським воєводствами [2,с. 548]. В 1655 році Хмельницький здійснив ще один похід на Західноукраїнські землі. Тоді його шляхи також пролягали через Тернопільщину. В 1667 році під Підгайцями відбулася битва козацьких загонів гетьмана Петра Дорошенка в союзі з татарами та польськими військами, якими командував козацький гетьман Речі Посполитої Ян Собеський. Зв’язки нашого краю з козацькою Україною не обмежувалися вище перекисленими фактами, були і інші, не менш вагомі. Але слід, також наголосити на духовний вплив козацьких ідей. А його не можливо переоцінити, він залишився у душах і серцях людей на віки і сьогодні продовжує живити теперішніх борців за нашу незалежність [1,с. 130].

Власне, події під Збаражем 1649 року стали ланкою грандіозної боротьби українського народу за визволення від козацького поневолення, які мали подальший вплив і на історію нашої держави. Погруддя найяскравіших постатей, котрі мали відношення до облоги Збаража, знайшли своє місце у просторому залі замкового палацу. Це Богдан Хмельницький, Максим Кривоніс, Іван Богун – видатні постаті національно-визвольної війни, а також славний гетьман України Іван Мазепа, котрий в 1707 р. був гостем Збаразького замку ідучи на зустріч у м. Жовкву до польського короля Августа ІІ. Дані погруддя розмістилися в так званому залі «козацької слави». Також в цьому залі в експозиції містяться картини Івана Яворського, серед яких вражаючими є: «Журба по Січі» (Рис.1), «Козацька Покрова», «Козак», «Козацька церква», «Козацька музика», та Івана Бортника: «Козацькі чайки»(Рис.2) у яких містяться сюжети на козацьку тематику.

Рис. 1.  «Журба по Січі»

Рис. 2 . «Козацькі чайки»

Особливу увагу в експозиції збаразького замку займає виставка дерев’яних скульптур Володимира Лупійчука. Володимир Лупійчук один з не багатьох майстрів різця, що проявив мужність правдиво показати образ українського козака, славне українське козацтво та його героїку. Володимир Лупійчук був одним з ініціаторів відродження Українського козацтва, головою ради старійшин козацтва України. Йому належить вислів “Козацтво – це та сила, яка зможе об’єднати Україну”. Митець вважав козаків лицарями, борцями, воїнами, носіями найкращих рис нашого народу і різцем по дереву зумів увіковічнити їхній образ. Уже сьогодні історію українського козацтва можна вивчати за скульптурами Лупійчука.

Володимир Васильович багато читав професійної літератури, а ще захоплювався історією. Дитинство, роки юності пройшли в період сталінської диктатури. Інформація про українське козацтво в ці часи подавалася виключно з точки зору спільної боротьби російського, українського і білоруського народів проти пануючого класу. Про боротьбу за незалежність України не було і мови. Проте душа молодого митця тягнулася до козаків. Він болісно шукав виправдання їхнім вчинкам. Коли з’явився роман Михайла Шолохова «Тихий Дон», він став своєрідною настільною книгою митця-патріота, оскільки політично реабілітував козацтво у його очах. У часи хрущовської відлиги українське козацтво виходить з небуття. Щоправда, називати його у ті часи українським не наважувалися. Побутував термін – запорозьке. У якийсь час свого життя митець дійшов висновку, що лише навколо козацтва можна об’єднати Україну та українців [3,с12]. Відомості, які набував про українське козацтво, перепліталися з емоційно раціоналізованим сприйняттям опоетизованих Т. Шевченком образів козаків. Поступово переконувався, що українське козацтво – це не просто феномен в нашій історії, а Божа благодать. Майже усьому «фігурному козацтву», що з’явилося на світ з під різця В. Лупійчука, властиві риси романтизму. До образу козацтва Володимир був прихильний насамперед тому, що їхній спосіб життя і боротьба були альтернативою колгоспного кріпацтва, яке нічим не відрізнялося від описаної кріпаччини в творах Шевченка. З початком 1960-х років – ювілейні 150-ті роковини від дня народження Тараса Шевченка, В. Лупійчук розпочав довголітню працю над тематикою геніального Кобзаря. Автор вибирав серед Кобзаревих творів саме ті, які розкривали український характер, українську душу. Серед дерев’яних скульптур можна побачити втілених у дереві героїв Шевченкової поеми «Іван Підкова» (Рис.3), які стають до бою за волю, пережити трагізм невільницької долі, оспіваний у Тарасовому творі «Заступила чорна хмара», відчути рішучість і героїзм народних месників з поеми «Гамалія». Скульптор створив цілу галерею робіт за мотивами й інших творів Шевченка – «Чернець», «Гайдамаки», «Невольник», «Сова», «Тарасова ніч» та інших.

Рис. 3. «Іван Підкова»

Як робочий матеріал В. Лупійчук використовував гіпс, мідь, латунь, бронзу, алюміній, інколи – скло, кераміку, бетон. Праця над скульптурною шевченкіаною, українським козацтвом активізувалася з 1970-х років і налічує майже 200 творів. Більше десяти років життя присвятив Володимир саме працям на Шевченківську тематику. І саме ці твори стали вершиною творчості митця. Перше погруддя зображення було вирізьблене майстром до сторіччя смерті поета. Цей твір приніс В. Лупійчуку перший визнаний успіх [3; 64]. Разом з тим з початком 1990-х В. Лупійчук занурюється у справу відродження українського козацтва і організовує ініціативну групу, мета якої відродження козацтва саме на Тернопілля. Він стає першим крайовим отаманом Тернопільщини. Володимир Лупійчук – член Ради Старійшин Українського козацтва веде енергійну діяльність, передусім з патріотичного виховання. Він активно пропагував ідеї сучасного козацтва поміж найширших верств суспільства – від шкільного учнівства до різних громадських організацій. Співпраця між Національним заповідником «Замки Тернопілля» розпочалася з 1994 року, але в активну фазу ця співпраця вступила в 1999 році, коли в Замковому палаці міста Збаража відкрилася перша виставка митця. З того часу в замковому палаці міста Збаража, експонується виставка творів народного умільця, співця українського козацтва.

Діяльність Національного заповідника по вивченню та популяризації українських козаків не обмежується вище переліченими фактами. Можна з впевненістю сказати, що цей процес триває постійно.

Список використаних джерел та літератури.

1. Мельничук Б. Шляхами Богдана Хмельницького на Тернопільщині/ / Б. Мельничук, Н. Юрчак. – Тернопіль: ТОВ "Новий колір", 2008. – 135 с. – (Видання друге, доповнене).
2. Мицик Ю. джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр. / Юрій Мицик. – Київ, 2012. – 679 с.
3. Лупійчук Володимир Васильович // Вони прославили наш край: бібліогр. посіб. вип. 1 – ЦРБ, 2007.– с.63-64 (сер. «Із джерел рідної землі»).
4. Яковлєв М. Громадянин-творець-патріот // Зоря. – 2014. – 7 берез. – с.4.
5. Гуляк Л. Я. Утвердившись творчістю: [Про В. Лупійчука] // Зоря. – 2007. – 4 трав. – с.4.
6. Збаравський А. Козацької сили мистецтво: [Скульптор – В. Лупійчук] // Сільські вісті. – 2000. – 23 січ.
7. Виставка Володимира Лупійчука у Збаражі. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: vk.com/album7289071 _94438546 – Заголовок з екрану