Наукові дослідження

КОЛЕКЦІЯ САКРАЛЬНОЇ СКУЛЬПТУРИ XVIIІ-XІX СТОЛІТТЯ У ФОНДАХ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ЗАМКИ ТЕРНОПІЛЛЯ»

Пришляк Оксана Богданівна
молодший науковий співробітник
Національного заповідника
"Замки Тернопілля"

У статті розглянуто історію формування та сучасний стан, стислий опис експонатів із фондової колекції «Сакральна скульптура» Національного заповідника «Замки Тернопілля».

Ключові слова: дерев'яна скульптура, сакральна скульптура, експозиція, реставрація, сакральне мистецтво.

Відмінною рисою кожного музею є унікальність його колекцій. У фондах Національного заповідника «Замки Тернопілля» виразно виокремилася збірка дерев’яної сакральної скульптури XVIII-ХІХ ст., котра, поряд з іконами і творами декоративно-прикладного мистецтва, була частиною художнього ансамблю храмів і потрапила у фонди та експозиційні зали Національного заповідника із церков Збаразького району [1].

За своєю чисельністю колекція сакральної скульптури Національного заповідника не є великою і налічує 30 експонатів. Через історичні обставини на теренах Збаражчини скульптурні твори збереглися далеко не всі, але збережені зразки, їхній сюжетний матеріал засвідчують художню самобутність і неповторність української дерев’яної пластики [2].

Колекція формувалася протягом  23 років з часу створення заповідника у 1994 році і  представлена творами як майстрів-самоуків та різьбярів-ремісників XVIII-XIX ст., так і роботами загадкового скульптора львівської школи барокового мистецтва Антона Осинського.

Дерев’яна пластика Збаражчини зростала та розвивалась в період послідовних змін мистецьких стилів, які, безумовно мали свій вплив. Бароко, рококо, класицизм – кожен з них залишив свій слід, але жоден не зумів підкорити її повністю [3] .

В XVIII ст. професійні майстри звертаються до незвичних для української іконографії сюжетів та персонажів, які згодом поступово входять в репертуар народних майстрів. Селяни особливо шанували  святих-покровителів, кожен з яких володів певною силою.

Із церкви Святого Юрія с. Кобилля,  мурованої у 1885 році, було передано дві скульптури воїнів роботи невідомого народного майстра, які по стилю різьби та фарбованого шару відносяться до початку ХХ ст. ці дві скульптури розміщувалися біля ніші, яка символізувала гріб Господній з тілом Ісуса – Плащаниці. Тож вони були частиною однієї композиції. Зображені у напівсхиленій позі, а на їхніх обличчях автор майстерно зобразив страх, здивування та увірування в Христа. Скульптури були передані заповіднику у дуже поганому стані, так, що їх не одразу вдалося ідентифікувати. Після рествраційно-консерваційних робіт, проведених реставратором І-ї категорії Магінським В.Д. вони були приведені до належного експозиційного стану.

Із Воскресенської церкви м. Збаража за сприяння настоятеля, отця Григорія Єдноровича,  були передані у 1996 році скульптури ангелів, Марії Магдалини, Іоана Хрестителя та Святого Миколая, які по стильовим ознакам та манері різьби можна віднести до середини XVIII ст [4, с. 131].

Скульптура  Іоана Хрестителя із Воскресенської церкви м. Збаража

У 2015 році за сприяння  настоятеля церкви, отця Олексія Боднарчука передано скульптури янголів XVIII ст.

Скульптура янгола із Воскресенської церкви м. Збаража

Постаті святих виконані у повний зріст, їх одяг довгий зі складками. Покриті скульптури левкасом та поліхромією. Після нешанобливого ставлення до них (скульптури довший час зберігалися на горищі) були втрачені деякі деталі (пальці рук, деталі одягу) цих творів мистецтва.

Із греко-католицького храму Преображення Господнього, що у місті Скалаті, до фондів заповідника були передані скульптури «Христос Благословляючий» та «Емануїл» ХІХ ст., а також горельєф «Плащаниця» XVII ст., яка являє собою вирізьблене з дерева тіло Христа.

Досить цікавими зразками культової оздоби з фондів Національного заповідника «Замки Тернопілля» є скульптури Апостолів Петра і Павла, які датуються XVII ст. Вони були привезені музейною експедицією заповідника із церкви с. Чернихівці Збаразького району. Серед зображень апостолів саме Петро і Павло зустрічаються найчастіше. В народних традиціях ці святі  пов’язані з землеробством. Зображені вони у повний ріст, босоніж, у довгому одязі з виразними складками. Ці скульптури подібні до робіт скульптора XVIIІ ст. Антона Осинського за своєю виразністю, чіткими лініями тіла, одягу: вони немовби застигли в русі. Пластика різьби, відтворення  проникливості погляду, колористика, неймовірна реальність – просто вражає. Та, на жаль, авторство цих робіт не встановлено. Чи це був сам майстер дерев’яної пластики, чи народний умілець – залишається невідомим.

Декілька скульптур ангелів були передані у фонди Національного заповідника із Спасо-Преображенської церкви с. Залужжя Збаразького району, яка сама являється пам’яткою архітектури.

Скульптури ангеликів служили декоративними елементами іконостасу та пристінних вівтарів. В більшості вони виконані у подобі маленьких діток з правильними рисами і різними виразами обличчя, голівка обрамлена хвилястим волоссям,  у різних позах.

Окрему групу дерев’яної пластики становлять скульптури, передані із костелу св. Антонія з Падуї у м. Збаражі. Костел функціонував понад 200 років, але в 1946 році був закритий і використовувався як склад. Багато пам’яток було знищено, дещо зберігалося у підвалах та на горищі костелу. Частину скульптур передано церкві Воскресіння у Збаражі, вони зберігалися на горищі церкви. Відтак наразі не відомо, ці сакральні твори належали Бернардинському костелу чи Воскресенський церкві Збаража [5]. Завдяки старанням музейних працівників Національного заповідника дещо вдалося врятувати, деякі із скульптур відреставровані художником-реставратором і зайняли своє місце у експозиційному залі сакральної скульптури Збаразького замку.

Хто був автором цих витворів мистецтва достеменно невідомо, але існує думка, що їхнім автором був Антон Осинський. Він народився близько 1720 року та працював у майстерні Івана Георгія Пінзеля, що справило значний вплив на його подальшу творчість [6].

Із пам’яток дерев’яної пластики, які були передані із костелу, можна виділити великі за розмірами (до 2 м у висоту) скульптури єпископа римо-католицького обряду, монаха-францисканця, Апостола Петра, створені у повний ріст з динамічною виразністю.

Скульптура єпископа із костелу св. Антонія м. Збаража 

Скульптури належать до кращих витворів майстра, в «яких вловлюється епоха динамічної манери пізньої готики» [7]. Фігури святих Осинський виконав в бароково-рокайльному стилі, так як головним для нього була не анатомічна схожість фігури, а можливість зафіксувати в дереві форму, настрій, емоційність. Обличчя завжди аскетичні, із загостреними рисами, рух і жести манірні, пози театральні, драперій (зібрана у складки тканина) різкі і динамічні. Майстер використовує поліхромію і позолоту для більшої емоційної виразності образу. Мальовничо поклубочені шати захоплюють багатством пластичних знахідок у творенні завихрень, світлотіневими нюансами площин. Особливу увагу автор приділяє обличчю, яке дуже деталізовано: запалі щоки, гостре підборіддя, високе відкрите чоло, стулені вуста, виразні очі, ледь прикриті повіками, прямий ніс - фігури вражають експресією й внутрішнім наповненням образу. Художник моделює духовний світ образів, коли вони перебувають у стані молитовного піднесення [8].

Дерев’яна скульптура - незмінна складова українського сакрального мистецтва. Вдивляючись в лики Діви Марії, Христа, апостолів, святих, ми пізнаємо світ тих, хто їх різьбив, їхні переживання, думки, надії і віру, можемо з впевненістю стверджувати, що дерев’яна скульптура - явище в історії сакрального мистецтва.

Пошуково-збиральницька робота по виявленню та переданню пам’яток сакральної скульптури до фондів заповідника «Замки Тернопілля» і надалі залишається одним з важливих напрямків роботи наукових співробітників. Функціонує експозиційний зал сакральної скульптури XVIIІ–XІX ст. Саме тут ці мистецька твори мають шанс якщо не на повну, то, хоча б, на часткову реставрацію і консервацію, проведену реставратором І-ї категорії Магінським В.Д.,  та експонування у виставкових залах і відображають не лише творчі навіювання часу коли їх було створено, але є свідками історичних процесів, які відбулися на нашій землі.

Джерела і література.

  1. Данилейко М. К. Фонди - базова основа експозиційної діяльності заповідника / Микола Кузьмич Данилейко // Галицька брама. - Збараж, 2004. - № 1 - 3 (109- 111). - С. 4-5.
  2. Єлісєєва Т. Пам’ятки дерев’яної скульптури XVII - XІX ст. у збірці волинського краєзнавчого музею / Тетяна Єлісєєва. // Волинська ікона: дослідження та реставрація. Науковий збірник. Випуск 18. Матеріали ХVIІІ Міжнародної наукової конференції, м.Луцьк, 27-28 жовтня 2011 року. – Луцьк, 2011. – №18. – С. 126–131.
  3. Збережені реліквії сакрального мистецтва Національного заповідника «Замки Тернопілля». - Тернопіль, 2006. – С. 32.
  4. Адамович Н. Сакральна скульптура із фондів Національного заповідника "Замки Тернопілля" / Наталія Адамович. // Християнська сакральна традиція: історія і сьогодення. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Львів, 6-7 грудня 2013 року. – Львів, 2013. – С. 131–132.
  5. Мандрик О. Є. Храми міста Збараж / Олег Євгенович Мандрик. // Місто в Медоборах. – 1996. – С. 96.
  6. Мандрик О. Є. Римо-католицький костел і монастир святого Антонія у м. Збаражі / Олег Євгенович Мандрик. // Вісник історії краю. – 1998.- С. 5.
  7. Mańkowski T. Lwowska rzezba rokokowa / T. Mańkowski // – Lwów, 1937.-191 s.
  8. Стецько В. З питань дослідження та атрибуції творів Антона Осінського зі збірки Тернопільського краєзнавчого музею. / Віра Стецько. // Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції. – Тернопіль, 2013. – С. 96–100.
  9. Інвентарна книга «Скульптура». // Національний заповідник «Замки Тернопілля». – 1994. – №1. – 73 с.
  10. Словник українського сакрального мистецтва. / ред. М.Станкевича. – Львів, 2006. - 287 с.
Share
Повернутися