В останні роки ХІХ століття – перші роки ХХ століття  пожвавлюється будівництво нових житлових будинків у місті. Цей процес був особливо помітний після того, як Збараж став повітовим центром. Одним із факторів, що істотно вплинув на розвиток міста, була залізнична колія, яка поєднала районний центр Збараж з обласним центром.  Вона проходила Залозецьким передмістям і спочатку мало впливала на структуру міста [1]. Але поступово почав формуватися новий планувальний елемент, який складався зі станційного будинку, привокзальної площі та вулиці імені маршала Юзефа Пілсудського (австро-угорського цісаря), що поєднувала вокзал з центром. Поступово ця вулиця перетворилася на одну з важливих магістралей міста і була в основному заповнена двоповерховими цегляними будинками. Ці роки стали періодом становлення в архітектурі Збаража сецесії та модерну [2] - історичних стилів, які виникли на противагу еклектиці. Притаманні цьому періоду пошуки нових засобів вираження випливали з можливостей застосування нових будівельних матеріалів і конструкцій (залізобетон, скло, кераміка). Одним із зразків цього стильового напрямку і є сучасний будинок архітектури, який знаходиться по вулиці М.Грушевського №18. Про нього можна сказати, що це красивий будинок із сумною історією...

Будинок був побудований власним коштом в кінці ХІХ століття як житловий. Його   власником  був єврей Шпайзер (Ніссон Спайсер 1885-1943рр. [3])- ветеринар Збаразького повіту. Відповідно до «Списку ветеринарних лікарів Польщі», опублікованому у Варшаві 1931 року, Ніссон Спейсер належав до міських ветеринарних лікарів Збаража, Тернопільського воєводства. [4]

За дослідженням Тетяни  Федорів (з посиланням на ЯдВашем), Ніссон Спейсер був делегатом повітової Каси хворих, керував драматичним гуртком, брав активну участь у громадському житті міста. Він був одружений з Аделою Бренхольц і мав з нею дві дочки: Нусю (Лучія р.н.1925) і Мілку (1928 р.н.), які загинули під час Голокосту. Хто тепер згадає...

Про лікаря Ніссона Спейсера є згадка у книзі Якуба Літтнера. Як пише автор, лікар вчинив самогубство, прийнявши отруту.

На першому поверсі знаходилась аптека і клініка, а на другому поверсі житлові приміщення, де мешкав лікар з родиною. Саме ці функції пояснюють наявність у будівлі двох окремих входів [5].

Будинок цей – «Т»-подібної форми. Інші джерела датують його  початком ХХ століття. Фундамент кам’яний, стіни муровані із цегли на вапняковому розчині. Західний фасад будинку оформлений прямокутними і півкруглими віконними отворами. На невеликому прямокутному ганку - дверний отвір, який повторює форму вікон, а на верхньому ярусі ганку знаходиться балкон. Східно-південний і північний фасади оформлені прямокутними вікнами. З північної сторони знаходиться ще один вхід у приміщення, а східна сторона будинку (ІІ ярус) закінчується односкатним металевим дахом. Північна і південна сторони будинку покриті двоскатним дахом. Віконні отвори даху оформлені декоративними шпилями та металевим дахом із заломом [6].

В 1959 році на замовлення домоуправління міста була виготовлений акт оцінки нерухомого майна – житлового будинку, який знаходився по вулиці 17 вересня і датується часом побудови - 1905 рік. Додається також опис: «дім з верандою, мезоніном  і підвалом, електрифікований. Стіни цегляні, перекриття дерев’яні, підлоги з дощок, перекритий оцинкованим залізом» [7].

У повоєнному часі  будинок був заселений місцевими жителями. До 1984 року в ньому проживало чотири сім’ї: Васютинський В.І. – вчитель української мови і літератури, який викладав у збаразькій школі-інтернаті, Гудима В.П. – вчитель фізкультури СШ №1, Курило В.Й. – начальник будинкової служби «Збаражгаз», Комендат С.І. – вихователька дитячого садка. В середині 80-х років їх переселити у новий будинок в житловому районі АТК[8]. А в приміщені розташувалися ряд державних установ, зокрема райвно і редакція районної газети. Рішенням Збаразької районної ради №8 від 8 червня 1995 року передається право на володіння районному комунальному архітектурно-плановому бюро (начальник –Дир Я.Д.) [9]. З їх дозволу в даному приміщенні також знаходились і інші служби, зокрема служба охорона навколишнього середовища (Барва М.І. - директор екологічної служби міста) і комунальне підприємство «Збаражпроект».

У другій половині ХХ століття - на початку ХХІ ст. більш актуальною стає проблема збереження архітектурних пам’яток Збаража, особливо звертається увага на будинки центральної частини та утримання їх в належному стані. Це дасть можливість зберегти архітектурну неповторність нашого міста і повернути його історичну цінність, зокрема підтвердити статус міста в якому збереглося найбільша кількість пам’ятників історії і археології,  містобудівництва і архітектури.

Список використаної літератури.

[1] Михайлюньо Б., Сьомочкін І.  Містобудівельна історія Збаража. – Збараж, газета: «Галицька брама». –січень-лютий-березень, 2004. –С15.

[2] Вербовецький Ю. Наукова робота «Реконструкція центру міста Збаража»ю –Львів, 1992 р.

[3] Федорів Т. Нариси до історії євреїв Збаража. –Збараж, 2019. –С.11

[4] Spis lekarzy weterynarii w rzeczypospolitej polskiej. –Warszawa, 1939. –http//www.yourjewishgem.blogspot.comhttp://www.wbc.poznan.pl/dlibra/applet?mimetype=image%2Fx.djvu&sec=false&handler=djvu_html5&content_url=%2FContent%2F72035%2Fdirectory.djvu&p=23

[5] Записано зі слів О.Є.Мандрика і описано в роботі екскурсійний маршрут: «Вулицями рідного міста».–Збараж,  2010 р.-С.15.

[6] Облікова картка. Житловий будинок – пам’ятка містобудування і архітектури. –Національний заповідник «Замки Тернопілля», 2001. -20 грудня (викон.Онищук О.С.)

[7] Інвентар бюро. Справа №296 на будинковолодіння по вул. М.Грушевського №18 від 17.11.1959 року.

[8] Записано зі слів жительки будинку Васютинської Валі, вчитель музичної школи

[9] Інвентар бюро. Запит про оцінку майна, від 18 червня 1996 року.