ДМИТРІЙ ЄЖИ ВИШНЕВЕЦЬКИЙ В ЗБАРАЗЬКІЙ ВІЙСЬКОВІЙ КАМПАНІЇ 1649 Р.

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 405

Старший син старости кременецького Януша Вишневецького (1599 – 1636) та його дружини Катаржини Євгенії з Тишкевічів Вишневецької (? – 1646), Димитрій Єжи народився в грудні 1631 р. у замку в Білокриниці, що неподалік Кременця. Його дитинство проходило і Білокриниці, і в Збаражі, який  перейшов до Вишневецьких після вимирання князів Збаразьких. Коли Димитрію було лише 5 років помер його батько і мати незабаром вдруге вийшла заміж за Олександра Радзивілла. Очевидно, що малолітнім Вишневецьким опікувалися родичі, спочатку дід Костянтин, а згодом брати батька Олександр та Єжи. Після їхньої ранньої смерті, опікуном став Ієремія Вишневецький, але невдовзі справа щодо опіки була оскаржена в суді княгинею Катаржиною та підтримана її другим чоловіком. Однак від 1642 р. опікунство малолітнього Димитрія Єжи знову переходить до Ієремії Вишневецького [4, с. 305]. Особистість останнього, наділеного багатьма талантами, без сумніву, вплинула на формування характеру молодого князя та його захоплення. Як відомо з панегіриків, у резиденції князя Ієремії завжди «панував Марс» [4, с. 166].

Вперше надії на Димитрія Єжи як продовжувача лицарських чеснот Вишневецьких висловив відомий поет польського бароко Самуїл Твардовський, у поемі, присвяченій його батьку Янушу Вишневецькому, [4, с. 305]. Подібні тези проголосив у своїй промові і Стефан Гіжицький на похоронах князя  Януша в костелі оо. Бернардинів у Збаражі в 1637 р. [1, с. 166].

Важко сказати, як би склалося подальше життя молодого князя, проте козацьке повстання під проводом Богдана Хмельницького, назавжди змінило його плани на майбутнє. Хоча свої освітні студії він і почав з Краківської академії, та продовжити традиційне для Вишневецьких навчання у Європі уже не зміг. Фактично, від юних років війна стала головною справою Димитрія Єжи. До кінця свого життя він брав участь у всіх сучасних йому військових кампаніях, які проводила Річ Посполита [3, с. 262].

Дебютом молодого Вишневецького стала участь в обороні Збаража у 1649 р. У матеріалах цієї важливої історичної події мало уваги надається рядовим учасникам в порівнянні з головними гравцями [5, с. 6]. Однак деякі дотичні відомості стосовно князя можна віднайти у панегіриках, йому присвячених, та написаних значно пізніше означених подій. Відмічаючи сміливість та якусь відчайдушну відвагу, яка межувала з бравадою, автори приписують ці якості надто молодому віку Димитрія Вишневецького. На той час йому минуло заледве 17 років [7, с. 8].

Перебіг подій збаразької кампанії відомий з численних історичних джерел. За наполяганнями Ієремії Вишневецького було прийняте рішення розгорнути польський табір перед замком та містом, оточивши його оборонними валами. Уже в перший день облоги 1 липня польські позиції були обстріляні шквальним вогнем козацької артилерії. Безупинний гарматний та рушничний обстріл тривав майже до 14 липня. Внаслідок цього польське військо 20 липня відійшло до останнього – третього рубежу оборони перед Збаразьким замком. Впродовж наступних 10 днів були неодноразові спроби козаків взяти його штурмом. Однак жовнірам вдалося втримати позиції. В панегірику на погреб князя згадуються декілька його сміливих вилазок з обложеного Збаража разом ще з такими ж відчайдухами, які могли коштувати йому життя [8, с. 14]. Як свідчать подальші біографічні дані про Димитрія Вишневецького, він неодноразово ризикував життям та проявляв твердий характер і непоступливість у критичні моменти військових сутичок. Як і Ієремія Вишневецький, був прихильником суворої дисципліни у ввірених йому військах. Однак, особиста відвага князя часто залишалася приватною ініціативою і не була підтримана на високому рівні. Так сталося під час вторгнення шведських військ до Речі Посполитої у 1655 – 1656 рр. Князю доручали утримувати найнебезпечніші ділянки оборони та прикривати відхід головних сил польської армії. Все ж король Ян Казимір оцінив таланти молодого Вишневецького, зробивши його стражником коронним, а з 1660 р. і воєводою белзським [3, с. 264].

Впродовж 50-60-х рр. Димитрій Єжи брав участь у військових компаніях проти козаків під Жванцем, Сучавою, Охматовим та Чудновим.

Особливо відзначився в останній, коли перший зі своїм загоном успішно стримував штурм польських шанців московськими військами Василя Шереметьєва. Польський історик Ілона Чаманська коментуючи непримиренність князя по відношенню до козаків, пов’язує це з прикрими фактами його особистого життя, зокрема, сплюндруванням останніми поховань батьків у костелі св. Антонія у Збаражі [4, с. 308]. Однак, цей факт не завадив Вишневецькому згодом залучати козаків до боротьби з татарами. Упродовж усього 1666 р. він учасник усіх сутичок з ними на теренах Волині та Поділля. Зокрема, у травні – липні спільно з козаками Івана Сірка Вишневецький відбив татарський ясир у кількості 9000 чоловік зі своїх володінь під Збаражем [4, с. 314].

Після успішних військових компаній авторитет Димитрія Єжи Вишневецького серед шляхетського загалу значно зріс. За військові таланти князя почали називати «gromem woiennym» [4, с. 313]. Однак, активний на полі бою як сенатор він явно уникав великої політики. Дистанціювався від королівського двору, проявивши таким чином одну з найістотніших рис свого характеру. Незалежно від цього, на сеймі 1668 р. отримав від короля давно омріяну булаву польного гетьмана.

Після зречення Яна Казиміра та виборів нового короля Міхала Корибута Вишневецького перед Димитрім Єжи здається відкрилися великі перспективи. Однак, він так і не зумів скористатися зі своїх переваг найближчого родича короля. Тому зосередився на військових справах, проте на цих теренах мав могутнього ворога в особі одного з вождів опозиції проти короля Міхала, коронного гетьмана Яна Собеського. Стосунки між двома впливовими магнатами ще більше загострилися, коли коронний гетьман відмовив Вишневецькому у військовій підтримці під час нападу татар на його маєтки у Збаражі та Заложцях. Єдине в чому князь погоджувався з Собеським, це в його намірах створити сильну армію [4, с. 320].

Під час польсько-турецької війни, особливо під час битви під Хотином 11 листопада 1673 р. Димитрій Єжи Вишневецький проявив себе якнайкраще. Був весь час на передовій. Під ним було вбито коня, а сам князь зазнав поранень [3, с. 264].

Стосунки між Вишневецьким та Собеським покращилися після його другого одруження на племінниці короля Теофілії Заславській. Ян ІІІ Собеський навіть посприяв в отриманні князем частини острозької ординації, зокрема, надзвичайно укріпленого Дубенського замку. А невдовзі князь отримав від короля булаву коронного гетьмана. У 1678 р. став воєводою краківським, а на початку 1681 р. обійняв найвищу сенаторську посаду – каштеляна краківського. В останній рік свого життя все частіше мав проблеми зі здоров’ям. Помер Димитрій Єжи Вишневецький 21 листопада 1682 р. і був похований в костелі Святої Трійці у Кракові [4, с. 332].

Біографи Д.Є.Вишневецького відмічаючи його здібності як воєначальника, все ж констатують той факт, що він так і не став вождем та лідером для шляхетського загалу в дуже відповідальний період історії Речі Посполитої. Його амбіції були виключно пов’язані з військом. Проте був скоріше виконавцем, ніж провідником. Належав до тих магнатів українського походження, маєтки яких були найбільше розорені у другій половині XVII ст. як від турецької експансії, так і козацьких повстань. Епоха козацьких воєн остаточно розмежувала ці два стани і ,за словами Н. Яковенко, « ініціативу в українському суспільстві перейняли молоді та дужі козацькі руки» [2, с. 238].

Список використаних джерел.

Памятки книжкового мистецтва: каталог стародруків, виданих на Україні / Я.П. Запаско, Я.Д. Ісаєвич.- Львів, Вища школа , 1981- 136 ст.Кн.1. 1570- 1700. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XVI – до середини XVIІ ст. (Волинь і Центральна Україна) / Н. Яковенко. – К.: Наук.думка, 1993.– 413 с. Bartoszewicz J. Wiśniowieccy książęta / J. Bartoszewicz // Encyklopedia powszechna S. Orgelbranda : w 28 t. – Warszawa, 1867. – T. 27.– S. 227 – 264. Chamańska I. Wiszniowieccy. /I. Chamańska. – Poznań: Wydawnictwo Poznańske, 2007. – 553s Fras Ludwik. Obrona Zbaraża w r. 1649. - Krakow, 1682. Kuczwarewicz M. Relacyja ekspedycyjej zbaraskiej w roku pańskim 1649 przeciw Chmelnickiemu. – Lublin, 1650. Posilki żalobne […] gasnącemu xiężycowi […] Dymitra Jerzego Korybuta[…]Wiśniowieckiego kasztelana krakowskiego, Wielkiego Getmana Koronnego […] przy pogrzebie[…] zgotowane od Collegium Krakowskiego Soc. Iesu.- Kraków, 1682. Zacmiony śmiertelnoscia księżyc w […] Dymitrze Jerzym Korybucie[…] Wiśniowieckim.- Kraków, 1682.