АРХІТЕКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАЛАЦУ ЗБАРАЗЬКОГО ЗАМКУ У КОНТЕКСТІ РЕНЕСАНСНОГО СТИЛЮ XVII СТОЛІТТЯ
Тетяна Трікон
молодший науковий співробітник
АРХІТЕКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАЛАЦУ ЗБАРАЗЬКОГО ЗАМКУ У КОНТЕКСТІ РЕНЕСАНСНОГО СТИЛЮ XVII СТОЛІТТЯ
Анотація: У статті розглядається архітектура палацу Збаразького замку як складова частина унікального фортифікаційно-палацового комплексу. Аналізуються стильові та композиційні особливості палацової будівлі, зокрема її відповідність принципам ренесансної архітектури та концепції «Palazzo in fortezza». Особлива увага приділена ролі італійського архітектора Вінченцо Скамоцці у формуванні первісного проєкту та змін, які були внесені під час будівництва.
Ключові слова: Збаразький замок, фортифікація, палац ренесансна архітектура, palazzo in fortezza.
Збаразький замок є однією з найяскравіших та найунікальніших пам’яток архітектури XVI-XVII століття на території України, що репрезентує синтез оборонного будівництва та палацової архітектури епохи Ренесансу. Він становить яскравий приклад застосування архітектурної концепції «Palazzo in fortezza» – палацу, інтегрованого в структуру оборонної фортеці, яка поєднує естетику аристократичного житла з функціональністю військових укріплень.
За історико-архітектурними джерелами, будівництво нового палацу у Збаражі тривало упродовж 1620-1631 років. У його центральній частині було зведено двоповерховий палац, оформлений у строгих ренесансних формах, що вирізняється геометричною гармонією, симетрією об’ємів та стриманим декоративним оздобленням, характерним для архітектури доби пізнього Ренесансу [5].
Проєкт палацу Збаразького замку, на початковому етапі будівництва, був розроблений видатним італійським архітектором Вінченцо Скамоцці [1], який мав значний вплив на розвиток архітектури доби Ренесансу. Скамоцці був одним із основних архітекторів, які активно працювали над створенням нових теоретичних основ палацового будівництва в Італії та за її межами.
Вінченцо Скамоцці розробив проєкт для Збаразького замку, де палац був інтегрований у систему фортифікаційних укріплень. Він заклав основи концепції поєднання оборони та житлових приміщень у межах єдиного архітектурного ансамблю, що в той час було інноваційним і своєрідним викликом традиційним архітектурним схемам замків. Скамоцці намагався реалізувати ідею багатофункціонального простору, де оборонні стіни не лише захищали замок, але й доповнювали палацову архітектуру [6].
У другій половині XVII століття, за правління князів Вишневецьких, палац зазнав суттєвих змін, зокрема в тій частині, що прилягала до оборонної стіни. Це було зумовлено необхідністю адаптації замку до нової оборонної концепції. Замість традиційної стіново-баштової системи, було запроваджено сучасну бастіонно-ескарпову систему: чотири наріжні башти перетворили на протобастіони, а оборонні мури з боку дитинця укріпили земляними валами завширшки понад 10 метрів. Однак, улаштуванню валу вздовж південно-східного муру, заважала задня частина палацу, що прилягала до стіни. Оскільки перенести будівлю вглиб двору було неможливо, цю частину довелося розібрати. Унаслідок цього, палац зменшився в об’ємі, ніби «відступив» від оборонної стіни, набувши більш компактної, наближеної до квадратної форми[2].
Попри те, що початковий проєкт передбачав використання чітко визначених класичних ренесансних форм, подальші коригування дозволили адаптувати будівлю до специфічних оборонних вимог і місцевих традицій будівництва. Такі зміни дозволили замку стати не лише репрезентативною резиденцією, але й справжньою фортецею, здатною витримати тривалі облогові дії.
Трансформація проєкту також свідчить про те, як в архітектурному процесі взаємодіяли міжнародні традиції (зокрема, італійський ренесанс) з місцевими будівельними практиками. В результаті палац Збаразького замку став унікальним прикладом того, як архітектурна концепція може змінюватися під впливом практичних потреб, залишаючи при цьому основні принципи ренесансної архітектури [2].
Збаразький палац, із загальною площею приміщень 2607,20 м², є значним оборонним та житловим комплексом. Його габарити – 73,48 м у довжину та 32,0 м у ширину – дозволяли облаштувати численні приміщення, що слугували як для житлових і господарських, так і для оборонних цілей [4].
Основним матеріалом для будівництва слугував камінь із частковим використанням цегли, що забезпечувало міцність конструкції. Архітектурне оформлення палацу, виконане в ренесансному стилі, вирізняється стриманістю, характерною для італійської архітектури XVII століття. Мінімалістичні карнизи, суворі пропорції вікон і дверей гармонійно поєднуються, надаючи споруді одночасно елегантності й монументальності. Такий підхід відповідав ренесансним ідеалам симетрії та гармонії, що панували в європейському зодчестві того часу.
Збаразький замок має форму квадрата з бастіонами на кожному з кутів, що підкреслює симетрію та оборонну міцність споруди. Вхід до замку здійснюється через довгу двоярусну вежу, розташовану на північно-західному фортечному ескарпі, яка служила ефективним бар'єром для ворогів, зміцнюючи основний прохід.
Головний вхід до палацу виділяється балконом на кам'яних консолях, а два додаткові входи розташовані в бічних крилах. Тильна сторона палацу прилягає до південно-східного валу з ескарпом, завдяки чому другий поверх має вихід на терасу, і з боку двору палац виглядає одноповерховим.
Двоповерховий палац знаходиться на південно-східній стороні двору, прямо навпроти в'їзної брами. Його задня стіна прилягає до південно-східного валу, створюючи візуальний ефект одноповерхового фасаду з напільного боку. Основна частина палацу має прямокутну форму, з виділеним ризалітом у центрі фасаду, тоді як бокові крила інтегровані в південно-східний вал. Торцеві частини крил плавно переходять у прилеглі каземати, що формує єдину та гармонійну композицію, яка підкреслює оборонний характер архітектури.
Архітектура палацу сувора, з прямими гладкими стінами та двома рядами прямокутних вікон, що підкреслює його оборонний характер. Будівля Збаразького замку є двоповерховою з мансардним поверхом та підземними пивницями, що додатково зміцнюють структуру споруди та надають їй більше простору для господарських і оборонних потреб. Споруда базується на Т-подібному плані, де основна прямокутна частина є центральною та об'єднує приміщення через первісний внутрішній дворик, що слугував комунікаційним і просторовим центром комплексу [3].
Архітектурно будівля належить до анфіладного типу планування, де приміщення з'єднані між собою безпосередньо або послідовно, що підкреслює її оборонну й водночас репрезентативну функції. Споруда видовжена з північного заходу на південний схід, і має головний майже квадратний центральний корпус, до якого примикають бічні крила, утворюючи візуально злагоджену композицію.
На даний час, частина приміщень першого поверху збереглась із перекриттями кам’яних склепінь – характерними для оборонних споруд, оскільки вони забезпечували вищу стійкість у випадку обстрілів. Як на першому, так і на другому поверсі застосовані плоскі залізобетонні перекриття та кесонні елементи, що додають просторовій організації архітектурної виразності. Ці кесонні перекриття, які були унікальними для тогочасної архітектури, не лише зменшували вагу споруди, а й надавали їй елегантності та підкреслювали ренесансний стиль, інтегруючи з естетикою [4].
Будівля палацу вражає стриманим, але витонченим декором у стилі ренесансу, який надає їй величного, класичного вигляду, характерного для архітектури цього періоду. Ренесансний стиль виражений через чіткість форм і гармонію декоративних елементів, зокрема використання білого каменю для оформлення фасадів і архітектурних деталей.
Архітектура палацу в Збаражі демонструє чіткі риси ренесансного стилю. На фасадах палацу можна побачити характерні для ренесансу елементи, такі як строгі лінії, класичні колони, рівні пропорції та симетричні композиції. Вікна та дверні прорізи виконані у вигляді арок, що є типовою рисою ренесансної архітектури, а також підкреслюють простоту й елегантність зовнішнього вигляду[4].
Декоративні елементи, зокрема карнизи та обрамлення вікон, є стриманими, без зайвого бароко, або надмірної розкоші, що є характерним для пізнього ренесансу. Водночас, внутрішні приміщення палацу також відповідають ренесансним ідеалам — просторі зали, великі вікна для природного освітлення, а також пропорційно оформлені інтер'єри, які підкреслюють архітектурну велич палацу.
Фасади палацу прикрашені двома рядами прямокутних вікон, обрамлених білокам'яними лиштвами та сандриками, що створює ритмічну композицію на фасаді. Вікна мають профільовані підвіконники, що додають легкості й гармонійності загальному вигляду будівлі.
Головний фасад розділений рустованими пілястрами на три частини, що створює відчуття монументальності й додає симетрії. Пілястри підкреслюють вертикальні лінії, візуально збільшуючи висоту будівлі та водночас надаючи їй масивності й стійкості.
Білокам'яний карниз, який завершує фасади, є розвиненим і елегантним елементом, що додає завершеності композиції й служить важливим архітектурним акцентом, притаманним ренесансній архітектурі.
Хоча автентичний декоративний вигляд інтер’єрів був втрачений, сьогодні частково відтворені палацові інтер’єри XVII–XVIII століть на першому та другому поверхах. Відновлення відтворює атмосферу і характерні риси тогочасного оздоблення, збагаченого елементами декоративного мистецтва.
Декоративні елементи інтер’єру включають розписи, ліпнину, різьблення по каменю та дереву. Ці роботи демонструють майстерність ремісників і відображають естетичні вподобання епохи, додаючи інтер'єрам урочистого й водночас домашнього вигляду [5].
Збаразький замок є яскравим прикладом інтеграції палацової архітектури в загальний ансамбль оборонної фортеці. Палац, як одна з основних складових замку, не лише виконував функцію резиденції, але й органічно поєднувався з фортифікаційними елементами, що забезпечували захист та обороноздатність комплексу. Цей принцип поєднання оборонних і репрезентативних функцій є ключовим для архітектури типу «Palazzo in fortezza» і вирізняє Збаразький замок серед інших архітектурних пам’яток цього періоду.
Література
- Scamozzi Vincenzo. Idea della Architettura Universale. - Venezia, 1615. - I. Libero III, c.VIII. - s.252-253
- Вербовецький Ю. Огляд обсягів реставрації Замкового палацу в м. Збаражі за 25 років діяльності НЗ "Замки Тернопілля".
- Данилейко В. Археологічні спостереження на місці реставрації східної потерни Збаразького замку в 2022 році // В. Данилейко. Матеріали наукової конференції Замки Тернопілльщини: до проблеми рестарації, пристосування та збереження. / Наукові заиски / Видання Національного заповідника «Замки Тернопілля» - Збараж, 2022, - №12, - С. 126-131
- Науковий архів Національного заповідника «Замки Тернопілля». Паспорт об’єкта культурної спадщини замку XVII ст. м. Збараж. Ф. 05-13/01
- Нельговський Ю. Замок у Збаражі Зб. Українське мистецтвознавство. Вип.5. Київ, 1971 р. 199-205 с
- Оконченко О. Планувальна структура ранніх бастіонних фортифікацій замків Західної України 2011. URL: https://ena.lpnu.ua:8443/server/api/core/bitstreams/3de86ec2-80ed-42e6-a684-012f5b7c0733/content (дата звернення 25.03.2025)
+38(03550)2 42 47
zapovidnik_zbarazh@ukr.net