ЗБАРАЗЬКИЙ АРХІВ ХVІІ – ХХ СТОЛІТТЯ ЗНАЙДЕНО У КРАКОВІ

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 563

Вісімсотлітній Збараж має доволі цікаву, драматичну і героїчну історію, яку творили митці і архітектори, князі і магнати, а в більшості - прості люди. Інша справа, як цю історію подавали літописці чи історики. Не даремно російське прислів'я говорить, що "Лиш историку дано – докуменально!" 

Не виключенням є і прикордонне галицько-волинсько-подільське містечко Збараж, події навколо якого відображалися польськими, німецькими, українськими, турецькими, французькими та іншими мандрівниками і літописцями. Окремим джерелом вивчення історії міста і краю є записи, що велися ченцями монастирів чи орденів різноманітних релігійних конфесій, які провадили свою місіонерську діяльність на наших теренах. 

Одним з таких літописних матеріалів є так званий "Archivum conventus Zbaraziensis" (Архів Збаразького конвенту), на існування якого ми натрапили під час опрацювання монографія польського дослідника, ксьондза Йозефа Кахеля "Dzieje Kościoła i klasztoru Ojców Bernardynów w Zbarażu (1628-1946)". Ця праця була захищена у Рим як докторська дисертація і отець Йозеф отримав вчений ступінь доктора богослів'я. В монографії йшлося, що згаданий архів знаходиться в Провінції отців Бернардинів у Кракові (Республіка Польща). На часі постало питання віднайдення та опрацювання "Архіву Збаразького конвенту" та виявлення невідомих сторінок історії міста Збаража. 

 
Тож, в рамках програми налагодження Національним заповідником "Замки Тернопілля" партнерських зв'язків з міжнародними інституціями Європейського Союзу та науково-вишукувальним роботами в бібліотеках та архівах Республіки Польща начальник науково-дослідного відділу заповідника Володимир Чайка та старший науковий співробітник цього ж відділу Руслан Підставка з 23 по 25 липня 2012 р. перебували у відрядженні в м. Краків з цією конкретною метою. 

Поїздка до древнього Кракова стала можлива і завдяки спонсорській допомозі людей, яким є небайдужа історія рідного краю та його національні надбання. Таке унікальне джерело, як "Archivum conventus Zbaraziensis" є саме таким надбання не тільки релігійного спрямування, а й загальнонаціональною реліквією держави. Тому, ми щиро вдячні пану Богдану Вороблевському та Ярославу Базнику за допомогу в організації цієї поїздки, адже саме завдяки таким меценатам та філантропам і стає можливим вивчення свого минулого. В противному випадку ми будемо не достойні свого майбутнього.
Особлива подяка пробощу Збаразького Бернардинського костелу Св. Антонія з Падуї отцю Берарду Задойку за його протекцію перед братами-бернардинами Кракова. 

 
Перебування в м. Краків було організоване завдяки плідній співпраці з вихідцем з с. Чорний Ліс Збаразького району, ректором костелу Св. Миколая з Толентіно у м. Краків, отцем-августином Яном Бєрнатом, який тривалий час займається благодійною організацією відновлювально-реставраційних робіт костелу Марії Сєвної в с. Чорний Ліс. Результат такої ревіталізації не заставив себе довго чекати – костел поч. ХХ ст. у Чорному Лісі є одним з найпривабливіших не тільки в районі, а й, можливо, в області. Отець Ян забезпечив наше проживання протягом трьох днів у палаці ХVІІІ ст. Еразма Єжмановського (район Прокоцім м. Кракова) та разом з отцем-преором Шимоном Петром Янковським (греко-католицького обряду) проводив інформаційно-транспортне обслуговування нашої делегації. 

В результаті консультацій з працівниками архіву вдалося отримати доступ до вказаних матеріалів, які представляють собою рукописні аркуші паперу на латинській, німецькій та польській мовах і велися монахами монастиря в Збаражі протягом чотирьох століть (з 1628 до 1946 р.). Оскільки, будь яке копіювання цих документів є заборонене (вони представляють історичну та музейну цінність), то вдалося отримати два екземпляри книги "Dzieje Kościoła i klasztoru Ojców Bernardynów w Zbarażu (1628-1946)" автора, доктора богослів'я Йозефа Кахеля (душпастиря костелу та монастиря ОО. Бернардинів в Кракові), я якій ці документи є проаналізовані та описані. Після особистого знайомства з автором книги та консультацій стосовно з згаданого архіву о. Йозеф Кахель зробив дарчі підписи на книгах і розповів про свою наступну мандрівку до Збаража у вересні місяці цього року, під час якої планується проведення його творчої зустрічі з науковими працівниками заповідника. 

 
На згадку про зустріч та знайомство з відомим фахівцем з історії Збаража і конвенту Бернардинів було зроблено фото. Крім Бернардинського архіву Кракова "Archivum conventus Zbaraziensis" зберігається ще й у Архіві архідієцезії Львівської у Кракові, однак потрапити туди не вдалося, оскільки він був зачинений, а працівники – у літніх відпустках. Опрацювання зазначених архівів є процесом довготривалим і фінансово затратним (фотокопіювання чи використання оцифрованих варіантів документів є досить дорогим процесом, не говорячи вже про транспортні витрати та проживання), тому нашу поїздку можна вважати своєрідною розвідкою перед серйозним дослідницьким процесом. 

Значний науковий інтерес представляє собою Краківський археологічний музей, де значна частина експонатів була отримана в результаті археологічних розкопок на території сучасної Тернопільщини, що входила колись до складу Польщі та Австро-Угорщини. Перлиною вказаного музею є кам'яний чотирибічний стовп із зображенням язичеського бога Святовида (відомого під назвою "Збруцький ідол"), що був знайдений 1848 році на межі сіл Личківці, Городниця Гусятинського району. Крім того, в Археологічному музеї м. Кракова було виявлено невідомий для нас фотопортрет польського археолога Адама Кіркора (на фото вище), який в кін. ХІХ ст. проводив розкопки Старозбаразької фортеці та навколишніх Медоборських гір. Результати його досліджень були опубліковані і представляють значний науковий інтерес для істориків, археологів та краєзнавців. В Археологічному музеї Кракова нас було ознайомлено з експозицією "Замки Пограниччя", але до їх числа не відноситься жоден з відомих замків Тернопілля. 

Важливою історичною пам'яткою Кракова є Домініканський костел Св. Трійці, де в каплиці Св. Катерини Сієнської знаходиться гробниця кн. Христофора і Юрія Збаразьких. 

Одним з найважливіших результатів поїздки до Кракова взагалі та Ягелонської бібліотеки зокрема було віднайдення та опрацювання статті — Маріуша Карповича "Matteo Castello i Zamek w Zbarażu", в журналі "Saeculum Christianum", 2003, nr 2, яка є не оцифрованою і доступною лише в паперовому варіанті і журнал вийшов в дуже обмеженій кількості. Завдяки допомозі та сприянні працівників бібліотеки (видача замовленої книги проводиться в трьохденний термін після замовлення) в дуже короткий термін (до 1 год.) вдалося отримати ксерокопію згаданої статті, результати досліджень якої привідкриють таємницю спорудження Замкового палацу м. Збаража. Але вже зараз можна з великою вірогідністю констатувати, що палац був споруджений відомим італійським зодчим, придворним архітектором Зигмунда ІІІ Вази, автором усипальниці князів Юрія і Христфора Збаразьких ( а будували каплицю Св. Катерини Сієнської два його племінники – Антоні і Андреа) – Маттео Кастелло. 

Наступним пунктом перебування у Польщі стало місто-побратим Збаража – Глубчице, Опольського воєводства. Ще у 2005 році між Збаражем і Глубчице була підписана угода про співробітництво у різноманітних сферах суспільного життя. У відповідності до цієї угоди відбулося низка заходів, які стали практичним свідченням реалізації цієї угоди, але, на жаль, якихось вагомих результатів досягнуто так і не було, тай самі контакти підтримувалися здебільшого зусиллями колишнього жителя села Базаринці, а пізніше директора школи, певний час голови міської ради в Глубчицах Едварда Волошина. 
Саме він, кожного року приїжджаючи на свою Батьківщину, намагався розворушити інертність Збаража і пожвавити контакти між містами-побратимами. Його активність і намагання можна зрозуміти. Він, як патріот Збаража, хоче бачити його європейським містом – таким як Глубчіце. А рівнятися є до кого. Глубчіце (колишня назва Леошютц) – древнє європейське містечко, перша згадка про яке відноситься до кінці ХІІІ століття. Впродовж всієї своєї історії і до другої половини 40 – років ХХ–го століття року було німецьким містом. 
А коли в 1944 році наступала Радянська армія, всіх німців переселили на Захід, натомість на їх місце заселили українців і поляків зі Сходу. В кінці 40–х років 95 % населення Глубчиц становили українці ( в більшості – вихідці з Тернопільської області), тому до сьогодні до нас дуже щире і тепле відношення. В місті збереглася середньовічна архітектура – костели, державні і приватні будинки, дороги, парки, алеї, до сьогодні функціонує і служить людям красень – басейн, побудований в 1933 році, коли вже гітлерівська Німеччина готувалася до Олімпійських ігор 1936 року. 

На цей раз керівництво міста в особі бурмістра Яна Крувки запросило до себе представників Національного заповідника " Замки Тернопілля". Володимир Чайка та Руслан Підставка, ознайомившись з пам'ятками міста, мали змогу побачити роботу місцевого музею, який розміщений в ратуші, відчути відношення влади та жителів до пам'яток історії (в центрі міста стоїть законсервована частина міського муру ХІІІ століття, а в самій ратуші вирішили зберегти частину бруківки ХІІІ ст.) 

В процесі перемовин, на яких були присутні представники уряду міста на чолі з бурмістром, представники депутатського корпусу, громадських організацій, обговорювалися питання розширення співробітництва в сфері культури. В ході перемовин було піднято також питання співпраці в галузі охорони пам'яток історії і культури. Підтримку польської сторони одержала ініціатива збаражан про залучення коштів Євросоюзу на реставрацію костелу Св. Антонія в Збаражі. 

Поляки обіцяли допомогти і взяли на себе питання вирішення юридичних моментів цього важливого для нас проекту. 

Важливим кроком до подальшої співпраці стало обговорення підготовленого українською стороною Договору про наміри між Національним заповідником "Замки Тернопілля" та урядом міста Глубчице, підписання якого передбачено на одному з чергових засідань Ради міста у вересні цього року. 

Володимир Чайка начальник науково-дослідного відділу 

Руслан Підставка старший науковий співробітник НЗ "Замки Тернопілля"