Звитяга і слава українських гетьманів у графіці Євгена Удіна

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 261

Тернопільська земля небезпідставно пишається заслугами цього славетного художника – самобутнього митця, що першим на Тернопіллі удостоївся звання Заслуженого художника України. З іменем Євгена Тимофійовича Удіна нерозривно пов’язані створення і становлення обласних організацій НСХУ та НСЖУ на Тернопільщині. Вже понад півстоліття митець бере активну участь в їхній діяльності.

Євген Удін працює в техніці друкованої графіки: станкової, книжкової, газетно-журнальної, плакатної, екслібрису. Він – учасник обласних, всеукраїнських виставок у Чернівцях, Львові, Києві, а також у Москві, Омську, Владивостоці, Канаді (Монреаль), Японії (Осака), Румунії (Сучава), Болгарія (Слівен), Словаччині (Банська Бистриця), Польщі (Жешув).

Народився Євген Удін 11 квітня 1937 року на Донеччині у сім’ї службовця. У родині, окрім Євгена, був ще молодший син Юрій, теж у майбутньому художник. Мати, Олександра Тихонова, була доброю та сердечною жінкою, яка до безтями любила своїх дітей. Саме вона розвинула художній хист у малого Євгенка. Мама усіляко підтримувала зацікавлення сина до малювання. На кожен день народження хлопчик отримував то коробку олівців, то пензлики, то фарби.

У 1944 році батька майбутнього художника направили на службу у Волноваху, а через декілька місяців – у Чернівці. У старших класах юнак відвідував уроки в художній студії при Чернівецькому університеті. Заняття вів молодий художник Іван Холоменюк, який щойно закінчив Київський художній інститут (нині – Академія образотворчого мистецтва архітектури). Саме Іван Холоменюк розпалив у юнакові жагу до творчого пошуку, перспективне бажання втілення передав юнакові майстерність широкої манери письма, навчив «відчувати» кольори, лінії, настрої природи, виражати їх художніми засобами.

Після закінчення середньої школи в Чернівцях у 1954 році Євген Удін намагався вступити до художнього інституту, сьогодні – це Львівська національна академія мистецтв. Художник згадує: «Конкурс був дуже великий, по 13 осіб на місце, і я, звичайно, не пройшов, та потрапив до армії».

Не втративши бажання пов’язати свою кар’єру з мистецтвом, Євген робить спробу вступити у 1960 році до Львівського державного поліграфічного інституту імені Івана Федорова (нині – Українська академія друкарства). Саме під час іспитів молодий художник вирішує змінити спеціалізацію з живопису на книжкову графіку – і з легкістю проходить вступні іспити. У студентські роки під рукою митця народилося багато робіт – натюрмортів, пейзажів, портретів. Вже тоді вони маркувалися так званим «удінським» почерком. Рішучі, барвисті, студентські роботи Євгена Удіна привертали увагу сучасників.

У1961 році одружився з коханою жінкою – Тамарою. Їх поєднала нестримна любов до мистецтва. Через рік у них народилася дочка Оленка, якій батько щедро передав свій хист до малювання.

У 1964 році Євген Удін бере участь у ювілейній виставці з нагоди 150-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка у місті Тернополі. До цієї події він розробив ескізи трьох медалей, присвячені перебуванню Шевченка на Тернопільщині. Лише одна з цих медалей, із зображенням Кременця, продовжила своє життя в матеріалі. Сьогодні ця медаль зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка в місті Києві.

Величезний вплив на становлення майбутнього великого митця та на його світогляд справило спілкування з такими творчими велетнями, як Георгій Якутович та Сергій Параджанов. Євген Удін згадує: «Мене єднали з Параджановим багаторічні дружні зв’язки, вважаю себе його учнем. Це був своєрідний геній і я багато чого навчився у нього, особливо майстерності творення художніх колажів».

Євген Удін працював у видавництвах України та Росії, випустив  понад сотню циклів ілюстрацій до вітчизняної та зарубіжної класики.

В роботах Євгена Удіна переважає відчуття легкості, ліричної піднесеності духу. Це, як на мене, відбувається тому, що він людина винятково емоційна і працює з піднесенням, з радісним відчуттям творчості, що передається глядачеві. Його картини дарують нам лагідний лад душі, спокій і невимовну естетичну насолоду. 

Біографія художника – це його картини. Усе життя Євгена Удіна – це постійна і невтомна праця, постійне вдосконалення. Здається, що він і дня не провів без роботи, без олівця і пензля в руці, і тому зроблене ним дозволяє простежити головні віхи його життя і духовного становлення. Його роботи – найправдивіші цього свідки.

Мета цього талановитого художника – не копіювати природу чи міські краєвиди, а перевтілювати їх, створюючи власний світ. Тому творчість Євгена Удіна завжди несподівана, яскрава, вона нагадує своєрідне віконце у світ, де багато сонця, добра і краси. Ось уже більше піввіку, як він цілковито належить мистецтву. Зроблене майстром вражає різноплановістю і різножанровістю. Він завжди досягає ясної, строго вивіреної побудови композиції, що визначає характер створюваних ним образів. Вдивлятися в деталі його робіт – висока насолода для душі. Іноді дивуєшся, як можна було все це помітити, так майстерно передати, який гострий зір треба мати і як сильно любити землю і світ. Зрештою, найхарактернішою рисою Удіна як митця залишається доброта: усе, що народжується під його олівцем чи пензлем, – життєствердне, радісне і світле.

Колектив Національного заповідника «Замки Тернопілля» поєднує з Євгеном Удіним щира і тривала дружба. Твори цього художника неодноразово експонувалися в залах Збаразького замку. Перша виставка графічних творів  «Музика в камені» присвячена архітектурі Києва, Чернівців, Львова, Тернополя, Ужгорода, Братислави, Слівена, Жешува, Вільнюса, Клейпеди, Риги, Тбілісі, відбулася ще у серпні 2007 року. Наступного року була організована виставка ілюстрацій до українських народних казок, а у 2017 році – виставка «А було колись в Україні…», присвячена 203-річниці від дня народження Тараса Шевченка.

Зараз експонується виставка графічних робіт на історичну тематику, а саме – ілюстрації до книги Юрія Мицика і Володимира Чайки «Битва під Збаражем 1649». Відвідувачі Збаразького замку можуть побачити портрети гетьмана України Богдана Хмельницького, козацьких полководців Івана Богуна, Нестора Морозенка і Данила Нечая, а також Яреми Вишневецького, короля Польщі Яна ІІ Казимира, Станіслава Лянцкоронського, Олександра Конецпольського, Миколи Острога та інших. Майстерно виконані портрети є чудовим візуальним доповненням до екскурсії про події Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького проти польської шляхти у 1648-1654 роках.

Окремою сторінкою творчої біографії Євгена Удіна є розробка концепції та реалізація у 2010-2011 роках мистецького проекту, приуроченого 800-річчю міста Збаража. Тоді було створено проект ювілейної медалі «Збараж-800», проекти графічного багатоколірного оформлення афіші, програми, грамот, подяк та дипломів, підготовлено ілюстровані видання – «Збараж-800» і «Збаразький замок».

Нині Євген Тимофійович передає свій багатий творчий досвід обдарованій молоді, працюючи на посаді доцента кафедри образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, дизайну та методики їх викладання інституту мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Цьогоріч Євгену Тимофійовичу виповнилось 83 роки, але він залишається й досі молодим, енергійним, з блиском в очах. У його творах зупиняється мить. Професійний погляд і вправна рука майстра виводять на яв зворушливі мотиви буднів і свят, минулого і сьогодення.