Вишиванка як оберіг та символ людської працьовитості

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 6275

Вишиванка – символ здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті, національної гордості, порядності, чесності, любові, святковості; оберіг. Вона символ українця і України.

Народ ставився до вишиванки як до святині. Такі сорочки передавали з покоління в покоління, з роду в рід, берегли як реліквії. Закодована родова генетична інформація оберігала нащадків від ударів долі, захищала від злих сил, поганих очей, негативних енергій.

Сорочка – один із найдавніших елементів одягу. За часів Київської Русі сорочка слугувала як натільним, так і верхнім одягом і шилася з полотна чи сукна. Східнослов’янська сорочка кінця ХІХ – поч. ХХ ст. мала велику кількість варіантів крою і орнаментації та відповідала декільком призначенням. Це і колоритно оформлені святкові, і більш стримані пожнивні та повсякденні сорочки, які виготовлялися з полотна різної якості. На Тернопільщині сорочки шили з уставками і «в перекидку», з відкладним або стоячим коміром, з широкими манжетами або вільними рукавами. Комір застібали на застібку або зав’язували стрічкою. Старовинну сорочку вишивали на комірі, погрудді та манжетах. На межі ХІХ-ХХ ст. модною була сорочка з вишитою маніжкою та декоративними швами. Сорочку носили навипуск.

І чоловічі, і жіночі сорочки шили з полотна, здебільшого конопляного, оскільки на Збаражчині майже не вирощували льон. Процес виготовлення полотна був дуже трудомістким та тривав практично цілий рік. Після виготовлення полотна його вибілювали, замочуючи джерельною або криничною водою, та висушували на сонці чи на повітрі. Підготувавши таким чином полотно, приступали до розкрою його та пошиття одягу. Крій сорочки характерний прямокутними деталями, які легко було оздоблювати вишивкою.

Вишиванка виконувала функцію оберегу, була провідником магічної сили, прихованої в людині. Існує легенда про вишивану сорочку : на землі лютувала страшна пошесть. Вимирали сім’ї та навіть села. І ось одна жінка, утративши сім’ю, крім одного найменшого синочка, молила Бога, щоб він зберіг хоч цю її дитину. І Бог відкрив їй таємницю… Виший дитині та собі на сорочці хрести – знак для ангелів, бо на кому немає хреста, той загине. Але нікому не розповідай про це, бо загинеш сама і твій син. Жінка зробила все так, як було велено, але не могла дивитися на те, як вмирали інші. І розповіла вона всім про обереги, та люди не повірили їй. Тоді вона зірвала сорочку із свого сина, і він помер на очах у всіх. З того часу люди вишивають собі та своїм дітям сорочки – обереги. За народними уявленнями, в сорочку могли перейти властивості характеру (жіночність, сварливість), фізичний стан (врода, хвороба) тієї людини, що її носить, і навпаки, сорочка могла передати людині бажані й  небажані прикмети. Тому сорочку ніколи й нікому не позичали.

Вишивана сорочка була характерною ознакою кожної місцевості і відрізнялась орнаментом, технікою виконання та гамою барв. За мотивами орнаменти вишивок поділяють на три групи: геометричний, рослинний орнамент, а також зооморфний (стилізоване зображення тварин і птахів) гармонійно сусідять один з одним і несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу: барвінок – є символом немеркнучого життя; візерунок “яблучного кола”, є символом кохання; узор “дерево життя” з листя або гілок є прагненням до свободи та незалежності; лілія — символ дівочих чарів, чистоти; мак має чарівну силу, що захищає від зла; рута — сонячний рух з вічним оновленням; троянди — уявлення народу про Всесвіт ;виноград — радість і краса створення сім’ї; ромбічний восьмикутник – символ сонця-батьківська енергія; калина – символізує безперервність сімейного життя; дуб – символ сили і мужності; хміль – символ молодості, буйства і любові; волошка - символізує спокій,вірність, стабільність; незабутка – символ пам’яті і вірності; фіалка – символізує прагнення до знань, допитливість. Предки вірили в силу орнаменту на вишиванках  – візерунки могли захистити від біди і хвороб, закликати удачу, прискорити поповнення в сімействі.

Частина вишиванок Збаражчини зберігається у Національному заповіднику "Замки Тернопілля", фонди якого є скарбницею своєрідної колекції збаразького одягу. Для вишиваного одягу Збаражчини характерні спільні риси, проте у них є і суттєві розбіжності. Збаражчина унікальна тим, що ділиться на дві етноісторичні області: Галичину і Волинь; а також на два етногеографічні регіони: Волинь та Поділля. Це спричинило відмінності не лише у деяких обрядах та звичаях його мешканців, а й у їх мистецьких вподобаннях, надало і вишивці, і вишиваному одягу Збаражчини своєрідності і неповторності.

Значна частина одягу експонувалася у залах палацу  "Народний одяг", "Ремесла краю": жіночі костюми, блузки, оздоблені вишиттям, чоловічі сорочки на фабричному і домотканому полотні. Вишиті сорочки Збаража експонувалися в обласному краєзнавчому музеї м. Тернопіль. У філіалі Національного заповідника "Замки Тернопілля" смт. Вишнівець створена експозиція "Етнографічна світлиця", "Ремесла Вишнівеччини", де експонуються збаразькі сорочки, оздоблені вишиттям рослинного орнаменту.

У фондах Національного заповідника «Замки Тернопілля» зберігається понад 150 чоловічих сорочок. Вони пошиті із фабричного білого полотна і з домотканого. Сорочки Збаражчини зшиті із кількох кусків тканини, з прямим кроєм і круглою горловиною. Оздоблені майже усі вишиттям геометричного орнаменту, технікою «хрестик». Вишивку бачимо на комірці, на манжетах рукавів, на погрудді. Домінуючими кольорами є червоний, чорний, зелений.

Більша частина чоловічих сорочок зберігається у фондах, кілька були представлені в експозиціях. Серед них зразком чоловічої сорочки є сорочка, вишита на чорній тканині. В основному, дата їх шиття припадає на середину ХХ ст. Виділяємо старовинну сорочку - кінець ХІХ ст. – на домотканому полотні, оздоблену вишиттям геометричного орнаменту (Тк-124; КН – 1589).

Основою жіночого комплекту вбрання Тернопільщини була довга сорочка з невеликим стоячим коміром та манжетами-дудицями. З кін. ХІХ ст. сорочки шили з круглою горловиною. Уставки не вишивали, проте густо декорували горизонтальними, вертикальними та навскісними смугами весь рукав. Домінуючим кольором у вишивці був чорний з введенням бордових та жовтогарячих відтінків.

У фондах Національного заповідника «Замки Тернопілля» нараховуємо більше 200 жіночих сорочок . Майже усі вони оздоблені вишиттям. Сорочки Збаражчини різнотипні: вони відрізняються пошиттям, кроєм, оздобленням. Горловини круглі, трикутні, квадратні або комір-стійка. Оздоблення у вигляді вишиття рослинного або геометричного орнаменту, техніка вишиття – «хрестик». В основному, оздоблювали  горловину і плечі. Домінуючими кольорами є чорний і червоний, зелений, жовтий, оранжевий (поч. ХХ ст.).

Збаразька вишивка живе активним життям. Вишивані сорочки використовують під час місцевих виставок і за межами міста. У Національному заповіднику застосовують вишиванки у формуванні виставок до дня Великодня, як елемент одягу ляльок-мотанок –української народної ляльки, символу жіночої мудрості, родинного оберегу.

Наша вишивка поряд з калиною та пшеничним колоссям були й досі залишаються символом України, духовного багатства її народу, окрасою нашого життя.

А головним зберігачем і охоронцем духовних скарбів Збаража, зокрема своєрідної і неповторної збаразької вишивки і вишиванок, є замковий палац князів Збаразьких – старовинна перлина Збаразької землі.