ВІРА, ЯКА ДАВАЛА НАДІЮ І ЛЮБОВ
2 квітня Вірі Іллівні Стецько виповнилось би 65. Дуже сумно, що такі люди так швидко залишають цей світ. Вона була істинним вихователем, мистецтвознавцем, музейним працівником, краєзнавцем, журналістом, дослідницею творчості геніального скульптора Іоана Георгія Пінзеля.
Віра Іллівна щиро ділилася знаннями, досвідом, детально та колоритно розповідала про свої дослідження та виставки. Вона завжди проводила цікаву та вичерпну екскурсію залами музею, була надзвичайно обдарованою, володіла неймовірними знаннями про особистостей краю, сакральне мистецтво, звертала увагу на кожну деталь, могла годинами розповідати про Іоана Георгія Пінзеля- видатного скульптора другої половини XVIII століття, який творив у нас на Галичині. Цього істинно видатного скульптора в історії світового мистецтва, таємничого генія, який з’явився в місті Бучач в кінці 40-х років XVIII століття на «фабриках» графа, канівського старости Миколи Потоцького.
Пінзель став митцем, що не знав собі рівних в Європі середини XVII ст. на відстані від столиць та загальновизнаних культурних центрів, створив найоригінальнішу пластику у світовому мистецтві того часу. В історії світового мистецтва на кінець XX століття не залишилося жодного видатного майстра, геніальна спадщина якого була б відомою майже скрізь на земній кулі, а сам автор залишався легендою.
Віра Стецько надзвичайно любила скульптури Пінзеля та інших скульпторів і цю любов хотіла передати усім нам, старалася встигнути багато зробити, досліджувала все, що з ними пов’язано.
Кожного разу, коли я зверталася до Віри Іллівни, та завжди допомагала з радістю та щирою душею. Доброзичлива, завжди усміхнена - її посмішка приносила радість та надію. Часто приїжджала до нашого заповідника у Збаражі, багато нам підказувала, тому що у нас є роботи відомого скульптора – учня Пінзеля Антона Осинського, творчість якого Віра також досліджувала. Вона неодноразово повторювала: «Ви маєте не менш талановитого скульптора Антона Осинського, про якого також мають знати!» Наступним скульптором, що чекає своєї популяризації є Антон Осинський. Роботи цього майстра також є шедеврами мистецтва, аналогів яким немає і в європейських музеях.
Особливо запам’ятався день її народження 2.04.2013 року. Я її попросила зробити презентацію свого нового альбому «Таїна Пінзеля» у нашому заповіднику, цей день випав на її День народження, але на презентацію альбому вона з радістю приїхала. Це була жінка, яка дарувала свою любов, свої знання людям і могла організувати щось красиве та цікаве. Мала свій оригінальний смак, стиль і завжди його дотримувалась. Запалювала своєю особливою любов’ю до мистецтва та Христа.
Ось декілька важливих штрихів з життєпису Віри Стецько. Вона народилася 2.04.1956 року в селі Малі Бірки колишнього Гусятинського району Тернопільської області. Закінчила Львівський університет, факультет журналістики. Працювала в обласних газетах «Ровесник» і «Вільне життя».
А З 1983 року Віра Стецько - співробітник картинної галереї Тернопільського краєзнавчого музею.
Ця талановита жінка – авторка цілого ряду статей та наукових досліджень з питань історії та розвитку західноукраїнської скульптури другої половини XVIII століття, учасниця багатьох всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій, наукових атрибуцій, організаторка численних виставок і музейних експозицій. Вона - ініціаторка створення Тернопільського обласного художнього музею, обласної мистецької премії імені Михайла Бойчука. Віра Стецько була членкинею Національної спілки художників України, НТШ, лауреаткою обласної мистецької премії імені Володимира Гнатюка в галузі краєзнавства.
Авторка проектів понад 300 виставок у Тернопільському краєзнавчому музеї та за кордоном, науково-дослідницьких статей про скульпторів Іоана Георгія Пінзеля (зокрема, «Відображення творчості Іоана-Георгія Пінзеля у збірці Тернопільського обласного краєзнавчого музею») Антона Осинського, художників Ярослави Музики, Андрія Наконечного, громадського діяча Володимира Лучаківського, про сучасне мистецтво Тернопільщини.
Віра Стецько - авторка книги: «Пінзель і Тернопільщина», упорядниця каталогів, календаря на 2004-2005роки.
З початку 1980-х років разом з Борисом Возницьким, Героєм України та багатолітнім директором Львівської національної галереї мистецтв вона працювала в експедиціях з обстеження архітектурних комплексів у Бучачі, Рукомиші, Буданові, Монастириськах на Тернопільщині, а також в селі Годовиці на Львівщині) та Городенці Івано-Франківської області. Впродовж тридцяти років займалася дослідженням та збереженням творчої спадщини скульптора.
2007- рік у Галичині проголосили Роком Пінзеля. Віра Стецько дослідила сотні робіт і знайшла чотири фрагменти голів - чеського святого Яна Непомука і трьох ангелів із підніжжя цього преподобного та Богородиці.
На передпліччі скульптури «Алегорія Мужності» Віра Іллівна побачила портрет-маску, сповнений безмірного трагізму, окутаний настроєм драматичної фатальності, життєвої безвиході, вірогідно, що Іоан Георгій Пінзель залишив нам свій автограф. Дуже символічним став факт, що саме в «іменному» році Віра Стецько зробила сенсаційне відкриття- знайшла на плечі його автопортрет, що досі ніхто з сучасників не бачив жодного зображення обличчя митця.
За словами дослідниці, «єдине пластичне зображення автопортрету, яке дійшло до нас з тих часів і, хочеться вірити, що унікальна знахідка проллє світло на загадкову постать трагічного генія. Можливо, в цьому рішенні автора є дещо асоціативно-символічне. Із скупих біографічних штрихів, аналізу творчої спадщини, вимальовується особистість скульптора трагічної долі, якому потрібно було чимало зусиль і мужності, щоб нести на своїх плечах хрест, подарований долею, який важкими раменами впирався в зранену душу, що німим криком відлунювалася у вічності. І яка важка була його життєва ноша, що донині ми не можемо осягнути весь її тягар?»
Долучилася Віра Стецько і до проведення виставки скульптур Пінзеля у найвідвідуванішому музеї світу- паризькому Луврі.
Виставка робіт скульптора в Луврі була величезною мрією Бориса Возницького, директора Львівської галереї мистецтв, який у 1996 році створив музей Пінзеля в колишній церкві монастиря Ордену кларисок у Львові. Ця виставка була присвячена Борису Возницькому, людині, без якої світ би не знав про Пінзеля.
Україна, якої не існує на культурній карті світу, знайшла причини для гордості, коли 27 скульптур видатного скульптора було виставлено у паризькому Луврі.
Позолочені рельєфні та динамічні скульптури затишно розмістилися в одній з невеликих залів паризького Лувру. Сакральні сюжети майстерно відтворені за допомогою експресивних рухів, емоційних виразів облич і драматичних жестів Христа, Святої Марії, Авраама, Самсона, Ангелів, Святого Іоана та інших біблійних героїв.
Через три з половиною століття майже невідомого раніше майстра епохи бароко побачили мільйони любителів мистецтва з усього світу.
Завдяки її невтомній праці вийшов у світ унікальний альбом-каталог «Таїна Пінзеля». Це перше видання, де зібрані усі твори Майстра, які є в нашій державі. Віра Іллівна наново відкрила унікального митця не лише для тернопільської, а й для світової спільноти. Пам’ять про неї залишиться в моєму серці назавжди та в пам’яті багатьох людей.
Вона залишиться в пам’яті прийдешніх поколінь, які завжди пам’ятатимуть та цінуватимуть її добрі справи у розвитку мистецтва та культури. Усе своє життя вона поклала на вівтар служіння мистецтву, рідному краю, Україні.
(Фото надані автором)
Тетяна Серемуля
наукова співробітниця
науково-дослідницького відділу
Національного заповідника
«Замки Тернопілля»
+38(03550)2 42 47
zapovidnik_zbarazh@ukr.net