ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЯ ВАРВАРА

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 792

17 грудня православний світ відзначає день пам’яті святої великомучениці Варвари. Святу вважають захисницею жінок і військових, а також покровителькою дітей, любові і шлюбу. Ікона цієї святої зберігається у фондовій збірці групи «Живопис» Національного заповідника «Замки Тернопілля», датована ХХ ст. Передана у фонди заповідника із Свято-Михайлівської церкви с. Бодаки Збаразького району. На ній зображено у повний зріст Святу із розпущеним волоссям та короною на голові, одягнену у синю сорочку та фіолетовий мафорій. У правій руці тримає вона сувій, а в лівій – хрест і пальмову гілку. На задньому плані з лівої сторони внизу зображено вежу з вікнами. Оскільки була пошкоджена основа даної ікони, втрачена частина груну та фарбованого шару, відсутній підрамник, то згідно рішення протоколу № 26 від 18 листопада 2009 року реставраційною радою Національного заповідника «Замки Тернопілля» було вирішено передати ікону на реставрацію художнику-реставратору вищої категорії Магінському Володимиру Дмитровичу. В ході реставраційних робіт було виявлено два шари запису. Знято забруднений верхній шар і виявлено зображення другої половини ХVІІІ ст., на якій зображено у повний зріст Святу в голубому хітоні та червоному мафорії, з розпущеними косами та діадемою на голові, над нею два ангели. У правій руці свята тримає чашу, як символ її передсмертного причастя, в іншій – меч. На задньому плані зображено вежу, сцену страти та церкву.

Свята великомучениця Варвара народилася в місті Іліополі (сьогоднішня Сирія), в знатній язичницькій родині під час правління імператора Максиміна (305-311 рр.). Батько Варвари – Діоскор, який рано втратив дружину, хотів уберегти свою красиву дочку від сторонніх поглядів та позбавити її спілкування з християнами. Для цього звів вежу, куди посадив Варвару, звідти вона могла виходити тільки з його дозволу.

Споглядаючи з висоти на красу Божого світу, Варвара часто відчувала бажання дізнатись про свого істинного Творця. Коли приставлені до неї вчителі говорили, що світ створений богами, яких шанує її батько, то вона подумки говорила: «Боги, яких шанує мій батько, зроблені руками людськими. Як же вони могли створити таке пресвітле небо і таку земну красу? Тільки один повинен бути такий Бог, якого створила не людська рука, але що сам Він має власне буття».

З часом до Діоскора почали приходити багаті та знатні парубки, просячи руки його доньки. Батько, який давно мріяв про заміжжя Варвари, вирішив завести з нею розмову про шлюб, проте почув від неї рішучу відмову. Діоскор вирішив, що з часом настрій дочки зміниться й у неї з'явиться бажання вийти заміж. Для цього він дозволив їй виходити з вежі, сподіваючись, що в спілкуванні з подругами вона змінить свою думку.

Одного разу, коли Діоскор знаходився в тривалій подорожі, Варвара познайомилася з місцевими християнками, які й розповіли їй про Триєдиного Бога, про Божество Ісуса Христа, про Його втілення від Пречистої Діви та про Його добровільне страждання та Воскресіння. Сталося так, що в той час в Іліополі проїздом з Олександрії перебував священник під виглядом купця. Дізнавшись про нього, Варвара запросила його до себе та просила здійснити над нею Святе Таїнство Хрещення. Освічена благодаттю Хрещення, Варвара ще з більшою любов'ю звернулася до Бога. Вона обіцяла присвятити Йому все своє життя.

За час відсутності Діоскора у його будинку велося будівництво кам'яної вежі та робітники за наказом господаря повинні були спорудити два вікна з південної сторони будівлі. Але Варвара впросила їх зробити третє вікно, на честь Пресвятої Тройці. Коли ж повернувся батько, то зажадав пояснень. Почувши від дочки, чому збудовано третє вікно, Діоскор дуже розлютився. Він кинувся на неї з мечем, проте, Варвара встигла вибігти з будинку та сховалась в гірській ущелині.

Ввечері Діоскор, за вказівкою одного пастуха, все ж знайшов Варвару та силоміць повернув додому. Зранку, він відвів її до міського правителя і сказав, що відмовляється від неї, бо вона відкидає богів і якщо не навернеться до них знову, то не буде його дочкою.

Довго вмовляв градоначальник Варвару не відступати від древніх батьківських законів та не противитися волі батька. Але дівчина мужньо викривала оману ідолопоклонників і сповідувала Ісуса Христа Богом. Тоді її сильно побили воловими жилами, після чого робили глибокі рани жорсткою волосяницею.

В кінці дня Варвару відвели до в'язниці. Вночі, коли її розум був зайнятий молитвою, їй з’явився Господь і сказав: «Не бійся, наречена Моя, бо Я з тобою. Я бачу подвиг твій і полегшу твої страждання... ".

Наступного дня всі були здивовані, побачивши, що на її тілі не залишилося ніяких слідів від недавніх катувань. Бачачи таке диво, одна християнка, на ім'я Юліанія, відкрито сповідала свою віру та оголосила бажання постраждати за Христа.

Обох мучениць почали водити оголеними по місту, а потім повісили на дереві та довго катували. Їхні тіла рвали гаками, палили свічками та били по голові молотком. Від таких тортур неможливо було залишатися живими, якби мучениць не зміцнювала сила Божа.

Залишаючись вірними Христу, за наказом правителя, мучениці були обезголовлені. Святу Варвару стратив її батько – Діоскор. Сталось це 17 грудня 306 року. Незабаром, безжального батька вразила блискавка, перетворивши його тіло в попіл.

У християнському світі Варвару шанують як заступницю простолюду, спасительку людей від наглої смерті, охоронницю вояків. Адже перед смертю вона молилася Богу, щоб усі, хто її поминає, не гинули від раптової смерті, щоб кожен встиг перед смертю покаятись і причаститися. Тому на іконах Святу великомученицю Варвару часто зображують із Святою Чашею в руці.