УРОДЖЕНЕЦЬ ЗБАРАЖА – АВТОР ПОШТОВИХ МАРОК ЗУНР

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 276

Він належав до когорти інтелігентів, які на крутих віражах історії, у вирішальні періоди національно-визвольних змагань взяли на себе тягар і відповідальність за відновлення української державності.

Іван Чернявський народився 13 травня 1867 року в місті Збараж. Закінчив Тернопільську державну гімназію з польською мовою викладання. Правничу освіту здобув у Львівському університеті. Відомо, що після закінчення навчання проходив службу в австро-угорській армії.

У 1892 році Іван Чернявський розпочав довголітню кар’єру на різноманітних судових посадах: судовий практикант Золочівського окружного суду, судовий кандидат в Золочеві, в повітових судах Лопатина біля Радехова на Львівщині, Жаб’є (тепер селище Верховина Івано-Франківської обл.), помічник судді в місті Турка (Львівщина). У 1901–1902 роках він уже помітно просунувся по кар’єрній драбині, бо працював секретарем повітового суду в місті Ходорові.

Іван Чернявський почав активно займатися громадською і науковою діяльністю: він був членом правління товариства «Просвіта» у Львові, його обрали до складу Правничої комісії Наукового товариства імені Т.Шевченка. А впродовж 1904–1905 років був заступником голови комісії Станіслава Дністрянського.

У 1906 році Іван Чернявський повертається до роботи в суді на посаді секретаря Львівського крайового суду. А далі життя збаражанина пов’язане з Коломиєю. Він стає радником Коломийського окружного суду і працює тут аж до встановлення в місті влади Західноукраїнської народної республіки.

Іван Чернявський був флагманом українського громадського життя в Коломиї, одному з найбільших культурних центрів Галичини, перед Першою світовою війною. За його участі тут пожвавилася діяльність товариства «Просвіта». Упродовж декількох років був головою філії «Просвіти» та очолював культурницьке товариство «Родина».

Коли прогриміли залпи Першої світової війни, ще до початку окупації Коломиї російськими військами, Іван Чернявський був змушений перебратися до Відня. А після того, як наприкінці липня 1917 року російські війська остаточно залишили Коломию, він повертається в місто над Прутом, відновлює діяльність на посаді судового радника.

З проголошенням ЗУНР Іван Чернявський активно включився в державотворчий процес. За квотою Української Національно-Демократичної партії, як депутата від Коломиї, його обирають до парламенту «республіки галичан» - Української Національної Ради. На початку листопада 1918 року Іван Чернявський обійняв посаду референта у справах пошти і телеграфу відділу Окружної Національної Ради в Коломиї. 30 грудня 1918 р. уряд ЗУНР – Державний секретаріат призначив досвідченого правника Івана Чернявського на посаду президента окружного суду в Коломиї. А коли на початку січня 1919 року було створено суд присяжних в Коломиї, його так само очолив Іван Чернявський.

Та найпомітніший слід в українській історії Чернявський залишив як автор, а пізніше історіограф українських поштових марок періоду ЗУНР та один з їх найбільших українських колекціонерів. З утворенням ЗУНР у листопаді 1918 року і початком польсько-української війни в регіоні Покуття виникла гостра потреба у поштових марках. А деяких популярних видів марок, як наприклад, 5 і 10 сотиків, не було зовсім. І ось окружний військовий комендант Коломиї Теодор Приймак, який очолював військову владу в цілому Покутті, запросив Івана Чернявського на важливу нараду як фахівця у філателії. Було прийнято рішення використовувати австрійські марки, але зі зміненою вартістю: 3, 6 і 12 гелерові - на 10 сотикові, 15 гелерові - на 5 сотикові, з українськими надруками на них.Це мало такий вигляд: на австрійських марках вгорі ставили штемпель з написом «Укр.Н.Р», а внизу більшою цифрою писали нову вартість.

Відомий коломийський адвокат Михайло Петрів (який, на жаль, разом з дружиною загинув за загадкових обставин), у 2017 році під час урочистостей з нагоди 150-річчя від дня народження Івана Чернявського високо оцінив його філателістичну діяльність: «Він вписав Коломию і Україну у світову філателію. Коломийські марки і в період ЗУНР, і нині є в усіх філателістичних каталогах світу!».

А після того, як у Східній Галичині і на Волині встановилася влада Другої Речі Посполитої, Івана Чернявського заарештували і вивезли до тюрми міста Нового Сонча, де його утримували до кінця грудня 1919 року.

У січні 1920 року пан Чернявський повернувся до Коломиї, відновив юридичну практику, але вже в статусі адвоката, і здійснював її до встановлення в місті радянської влади у вересні 1939 р.

У міжвоєнний період Іван Чернявський очолював коломийську філію товариства «Рідна школа», був членом Коломийського Клубу Філателістів, Українського Філателістичного Товариства у Львові, Союзу Українських Адвокатів у Львові. Він активно співпрацював з Володимиром Кобринським у справі відкриття Музею народного мистецтва Гуцульщини, збирав різні матеріали, жертвував кошти на придбання вартісних експонатів для поповнення фондів музею…

На початку 1928 року Іван Чернявський видав свою головну працю в царині філателістики – «Історія коломийських поштових марок», яка вийшла українською, німецькою та польською мовами окремими виданнями. «Історія коломийських поштових марок» отримала прихильний відгук у колі європейських філателістів. Автора нагороджено похвальною грамотою на міжнародній філателістичній виставці, яка проходила 25 травня – 3 червня 1936 в Брюсселі (Бельгія).

У післявоєнний період Іван Чернявський повернувся до свого улюбленого захоплення - колекціонування марок. Окрім цього, він з ентузіазмом працював у Державному музеї народного мистецтва Гуцульщини в Коломиї – два роки безплатно, а два роки ( аж до звільнення у вересні 1948-го) - на посаді старшого наукового співробітника. Іван Чернявський впорядкував ряд відділів цього відомого музею – філателістичний, нумізматично-банкнотовий, писанкарства та музейну бібліотеку. Та найбільше він цінував філателію, бо вважав, що вона повинна стати засобом освіти і виховання молоді, запобігання шкідливим звичкам. З архівних матеріалів Національного музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Й.Кобринського видно, що у липні 1948 року представник Комітету у справах мистецтв УРСР С.Ткаченко здійснив перевірку роботи музею. Її висновки нині приголомшують: відділ філателії був зайвим в колекції музею і не відповідав музейному профілю. Івана Чернявського звільнили з роботи наказом Коломийського міськвиконкому без зазначення причини звільнення…

А далі сталося брутальне пограбування музею. За інформацією відомого коломиєзнавця Леоніда Мельника, у ніч на 15 липня 1949 року невстановлені особи викрали з музею багатющу філателістичну колекцію: приблизно 25 тисяч поштових марок(за відомостями директора музею Володимира Кобринського), серед яких були унікальні світові марки. Канадський колекціонер Борис Заячівський подає детальніший опис того, що було викрадено: п’ять упорядкованих альбомів з 8 475 марками; колекційні альбоми з маркованими конвертами – 14 678; 158 конвертів і поштових листівок з австрійськими, німецькими та іншими марками; 48 зошитів з марками періоду німецької окупації; альбом з 900 радянськими марками; чисельні альбоми, каталоги зі світовими марками. Ця подія негативно вплинула на І.Чернявського. Та все ж на прохання директора музею Володимира Кобринського він почав відновлювати музейну колекцію. Після смерті відомого філателіста його приватна колекція марок була продана одному колекціонерові у місто Косів, якого вже немає серед живих, тож її доля невідома. Як і невідома доля музейної колекції марок.

Іван Чернявський помер 5 лютого 1959 року. Він похований в Коломиї на старовинному українському кладовищі Монастирок у спільній могилі з дружиною Оленою та сином Володимиром.

А в рідне місто Збараж Іван Чернявський повернувся вже у пам’яті земляків про нього. Понад три роки тому, у травні 2017 року з нагоди 150-ої річниці з дня його народження у Збаразькому районному відділенні «Укрпошти» відбулося урочисте спецпогашення художнього конверта спеціальним поштовим штемпелем, на якому зазначено: «Іван Чернявський. 1867-1959. Збараж…».