Скалатський замок: нове життя архітектурної перлини
У 2020-му минає 390 років з часу початку будівництва замку в містечку Скалат на Тернопіллі. Поряд з багатьма іншими фортецями, замками, оборонними храмами, міськими укріпленнями цій фортифікаційній споруді знайшлося важливе місце у багатій історико-архітектурній спадщині України. А оскільки головні транспортні торговельні шляхи упродовж багатьох століть проходили через більшість укріплених міст та містечок, то містечко Скалат завдяки своєму замку стало центром торгівлі, центром культури і освіти.
Скалатський замок за своїми архітектурними ознаками відображає важливий період розвитку оборонної архітектури другої половини XV – початку XVI століття, хоч історичні документи повідомляють про його набагато пізніше походження.
В основу структури збережених до сьогодні башт та залишків стін цього замку вже були закладені правильні геометричні форми (чотирикутне подвір'я, п'ятигранні башти). Новітні оборонні елементи виражені присутністю в стінах башт бійниць з допоміжними отворами, в які встановлювались опорні механізми під гармати. Проте, велика висота чотириярусних башт у співвідношенні до площі ярусів відверто демонструють прийоми будівництва шестигранних або чотиригранних башт, характерних для більш раннього, нерегулярного типу замків. Між'ярусне перекриття башт ще в основному дерев'яне, для покрівлі застосовані давні форми дерев'яного шатрового даху. Оборонні стіни між баштами мають вже прямолінійну конфігурацію, однак, ще відносно велику висоту, що сягала до верхнього рівня третього ярусу башт з верхньою обхідною бойовою галереєю. З галереї в стінах прорізані бійниці вже для поширеної на той час ручної вогнепальної зброї.
Така оборонна структура замку була закріплена з приходом у 1630-ті роки нового власника Скалата – галицького мечника Христофора Віхровського, який провадив масштабні роботи з відбудови та укріпленні споруд замку.
Первісна конфігурація північно-західної оборонної стіни відрізнялась від сучасної. Її контур був заломаний вглиб оборонного рову на віддаль більше десяти метрів. Таким чином, первісно замкове подвір'я мало більшу площу і за формою у плані було п'ятикутним, на розі злому або поблизу знаходилась первісна в’їздова брама з вежею.
Власне, в часи перебудов замку Христофором Віхровським було вирівняно стіни, а в'їзну браму перенесено у старому напрямку за нову стіну. Подвір'я отримало чотирикутну в плані форму.
У підніжжі оборонних стін прорізано нові артилерійські бійниці, так звані «підошвові», для забезпечення горизонтального обстрілу полігону за оборонними ровами. На подвір’ї по периметру стін були насипні вирівняні площадки висотою до 1 метра та шириною до 10 метрів, що забезпечувало вільне обслуговування гармат, націлених через «підошвові» бійниці. Насипні площадки біля башт перекривали входи у долішні бойові яруси, тому на замковому подвір'ї з'являються муровані склепінчасті тунелі – «потерни», що ведуть з поверхні подвір'я до цих ярусів. У трьох баштах (Північній, Східній та Південній) більшість бійниць-амбразур реконструйовано з розширенням бойового отвору для застосування новішої, більш потужної артилерії.
Друга половина XVII століття внаслідок татарських нападів позначилась на стані фортифікацій замку новими катастрофами та руйнуваннями. Особливо масштабними вони були у кінці згаданого століття.
Із переходом замку у власність Яна Фірлея наприкінці XVII століття оборонна концепція цілковито переорієнтовується на житловий магнатський маєток. Догляд за оборонними спорудами стає другорядним питанням. Більшої уваги було надано існуючому двоповерховому палацу, який під час відбудови та ремонтів міг отримати нові архітектурні форми та елементи в стилі бароко. В цей період прокладається нова міська вулиця (сьогодні – це вулиця Тернопільська). Для парадного виходу на нову дорогу Фірлеї прорізають у прилеглій північно-східній оборонній стіні в'їзну браму з широкими арковими воротами та двома хвіртками по боках. Через оборонний рів до нової парадної брами будується широкий кам'яний міст з двома тротуарами, дерев'яними декоративними поручнями. Первісна брама з вежею переорієнтовується на господарський в'їзд.
Починаючи з другої половини XVIII століття, кожні наступні відбудови та реконструкції стирали неповторні риси середньовічного колориту фортеці на користь житлових потреб нових власників, а пізніше й цілковито руйнівних потреб промислово-складського значення. Замок на довгий період залишається без догляду. Безповоротно руйнується двоповерховий палац, місцевими жителями розбираються оборонні мури, руйнується стара в'їзна брама.
В 1795 році на місці засипаного оборонного рову з'являється двоповерхова будівля міського суду з кількома тюремними камерами на першому поверсі (збережені до сьогодні) та одноповерхова будівля війта.
Архітектурне вирішення надбудованих ярусів дуже спотворило первісний зовнішній вигляд замкових башт. Ні характер кам'яної кладки, ні пропорції кронштейнів, машикуль (оборонний елемент верхніх ярусів середньовічних фортифікацій), ані масштабність та кількість бійниць навіть стилістично не відповідають первісній архітектурі замку. Новий цементно-вапняний тиньк з примітивною розшивкою, що імітує кам'яну кладку стін доповнив ряд невдалих відновлювально-ремонтних робіт. Перша світова та польсько-українська війни 1914-1918 та 1918-1920-х років обернулись для Скалатського замкового комплексу новими руйнаціями та пограбуваннями.
У цей період і в наступні 30-ті роки ХХ століття Подільським туристично-краєзнавчим товариством неодноразово проводились консерваційні роботи, які стосувались в основному наріжних оборонних башт, залишків оборонних мурів та барокової «меморіальної» в'їзної брами. Та під час Другої світової війни 1939-1945 років замок зазнав нових пошкоджень.
У 1960-х роках Київським інститутом реставрації було проведено дослідження залишків замку і їхня консервація, яка включала, крім всього, ремонт мурів і стін башт.
В 1988-1990-х роках Львівським інститутом "Укрзахідпроектреставрація" виконано обміри замкових башт та залишків мурів і запропоновано ескізний проєкт реставрації.
З 2003 року Скалатський замок входить у склад Національного заповідника «Замки Тернопілля». З того часу на території середньовічної фортеці розпочалися реставраційні роботи з метою збереження, консервації та туристичного використання пам’ятки архітектури нашого краю.
На сьогоднішній час в замку всі башти накриті черепицею, розчищені від сміття потерни, відбудований міст та брама. Відновлені вежі використовуються як експозиційні зали. Так, на другому ярусі північної вежі функціонує зал зброї, де експонуються: бойові сокири, алебарди, мечі, шпаги, списи та щити. На третьому ярусі представлені дерев’яні скульптури відомого скульптора Івана Мердака, четвертий ярус відкриває красу та особливості української вишивки. У східній вежі на другому ярусі функціонує зал археології, де представлені матеріали, знайдені під час археологічних розкопок на Тернопільщині. Окремий ярус вежі виділено для мистецької виставки художника Василя Купецького, який родом із Скалата. У двох інших вежах замку проводяться ремонтно-реставраційні роботи.
Таким чином, незважаючи на втрати й переробки, сьогодні замковий комплекс у Скалаті в основному зберігає свою первісну планувальну структуру. Завдяки проведеним реставраційним роботам замкові вежі отримали нове життя, фактично ставши експозиційними площами для своєрідного краєзнавчого музею, де представлена етнографічна, археологічна та мистецька історія Тернопільщини.
Крім цього, важливим аспектом є можливість використання на об’єкті сучасних інноваційних технологій, таких як 3D модель замку. Створену 3D модель Скалатського замку можна демонструвати туристам на моніторі у відеоформаті, що дасть можливість без вкладання значних коштів та фактичної відбудови замку побачити його первісний вигляд та архітектурні особливості. Такі дії сприятимуть залученню більшої кількості туристів та розвитку туристичної галузі.
https://m.day.kyiv.ua/uk/article/podorozhi/skalatskyy-zamok-nove-zhyttya-arhitekturnoyi-perlyny
+38(03550)2 42 47
zapovidnik_zbarazh@ukr.net