П’ять причин відвідати літописне місто «Теребовль» на Тернопільщині
- Теребовля належить до найдавніших літописних міст України
Теребовля – одне з найстаріших міст на західноукраїнських землях. Перша згадка про місто зустрічається в Іпатієвському літописі під 1097 роком при описі Любецького з’їзду князів, де офіційно підтверджувалися права Василька Ростиславича на володіння Теребовлею. Проте на цей час це вже було добре укріплене місто, столиця окремого Теребовлянського князівства. Щодо виникнення цієї назви існує кілька версій. Згідно з першою, вона походить від давньослов’янського імені Теребислав. Найбільш вірогідною є версія, згідно з якою назва міста походить від давньоруського слова «теребити» – розчищати, викорчовувати. Загалом у ХІ – першій половині ХІІІ століття – Теребовля, як столиця Теребовлянського князівства, неодноразово зустрічається на сторінках літопису в контексті пізніших князівських міжусобиць.
Перший замок тут виник ще в ХІ ст. за правління князя Василька Теребовлянського. Він був дерев’яним і обгородженим частоколом. Захищали підступи до князівського замку земляні вали та рови, залишки яких збереглися до наших днів. Побудований князем Васильком замок, вірогідно, остаточно був зруйнований ордами хана Батия в 1241 р.
- Своєю автентичністю та величчю привертає увагу Замкова гора
Територія Замкової гори це високий пагорб, обмежений з двох сторін болотистими долинами річок Гнізна та Печенія і лише з напільної сторони був відкритий для ворога. Теребовлянська Замкова гора з найдавніших часів була приваблива для заселення представниками багатьох культур, що змінювали одна одну протягом тисячоліть. Згідно археологічних досліджень територія Замкової гори є багатошаровою пам’яткою де були знайдені зразки матеріалів, що належать до трипільського періоду, а також пізніші знахідки висоцької культури. В кінці ІХ – на початку Х ст. на Замковій Горі вже існував общинний центр пізньословянського періоду. Такі висновки стали результатами археологічних досліджень сучасних вчених-археологів – Марини Ягодинської, Романа Миська та Ярослава Погоральського. Як зазначає, археолог Марина Ягодинська: «Підґрунтям княжої Теребовлі були пам’ятки культури Лука-Райковецька, навколо яких сформувалося те ядро, що надалі переросло в князівський адміністративний центр з розвинутою приміською структурою». Під час археологічних розкопок на Замковій горі у 2016 році археологами було знайдено житло каркасно-стовпової конструкції слов’янського періоду з піччю-кам’янкою та оригінальні знахідки – глиняні глечики, кістяний гребінь. Ці дані свідчать про те, що територія Замкової гори була заселена та загосподарена пращурами українців. Ще до завоювання цих територій польським королем Казимиром ІІІ тут існували поселення слов’янського періоду, а пізніше справжня княжа резиденція, з частоколами і ровами.
- Теребовлянський замок ХIV-ХVII ст. – основний туристичний об’єкт міста
Після смерті Юрія-Болеслава його спадщина переходить до литовського князя Любарта Гедиміновича. На думку дослідників територію Теребовлянщини, на період 1340-1349 рр., отримує племінник Любарта-Олександр Коріатович. З великою вірогідністю можна припустити, що фундаторами/будівничими замку в Теребовлі (“Trębowla castra”) могли бути як і Любарт, так і його племінник Олександр, що став потім васалом Казимира ІІІ. Теребовля згадується в числі міст, захоплених Казимиром в 1349 році. Так як ці землі слугували для оборони східних кордонів Польщі у 1360 році на замковій горі проводиться перебудова та підсилення укріплень замку. До кінця ХVІ століття ця твердиня була зруйнована і спалена.
У 1389 році Теребовля отримала Магдебурське право, тобто самоуправління, то містом і замком керували не приватні власники князі чи магнати, а старости. Тому замок перебував у власності теребовлянських старост Тенчинських Анджея і Станіслава, а пізніше Олександра Балабана.
Протягом 1605-1629 pp. Теребовля і її фортеця зазнали близько 20 татарських нападів. Це змусило королівський уряд виділити кошти для будівн-ицтва нової, більш міцної оборонної споруди.
У 1631 році за сприянням О.Балабана було закінчене будівництво нового замку в Теребовлі. Як і більшість фортець Тернопілля, Теребовлянський замок споруджений на високому мисоподібному виступі, що з двох сторін оточений річкою та струмком. У плані фортеця трикутна й повторює обриси мису, на якому збудована. Новий замок був не регулярний у плані і складався з трьох куртин (північна куртина «зламана» посередині, у деяких дослідників фігурує як дві окремі куртини) та трьох оборонних башт: південної, західної та східної. Максимальна довжина фортеці складає – 120 м, максимальна ширина – 65 м. Стіни сягають до 5 м завтовшки і до 18 м заввишки. Зверху замок мав вигляд видовженого п’ятикутника, вершина якого замикалася овальною бастеєю-ронделем.
В 1633 році за згодою короля Сиґізмунда III Вази, передав посаду теребовлянського старости сину Юрію.
Замок Балабана також піддавався неодноразовим нападам. Так у часи Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького його здобули повсталі теребовлянці. У 1651 році козаки і татари тримали в облозі Теребовлю дев’ять тижнів, але твердиня вистояла.
В 1656 році спробу здобути фортецю здійснили опришки,а в 1672 pоці, після тривалої турецької облоги, вона капітулювала.
У 1675 році Теребовлянський замок опинився в центрі подій польсько-турецької війни: дев’ять днів турецькі загони, очолювані Ібрагім-пашею тримали його в облозі. Але завдяки мужній і відважній жінці Софії Хшановській, захисники теребовлянського замку відбили всі штурми. Подвиг дружини командувача гарнізоном настільки сильно вразив жителів Теребовлі, що було прийнято рішення поставити цій жінці пам’ятник біля північної замкової стіни. А у 1680-ті роки є згадки, що замок безуспішно атакували татари. 9 травня 1687 році в ході раптового татарського нападу місто і замок були захоплені і спалені. Після цього нападу замок більше не виходив зі стану занепаду.
У 1734 році арсенал Теребовлянського замку був перевезений в Кам’янець-Подільську фортецю. В цей же період замкові приміщення починають використовувати для розміщення всіляких міських і земських установ.
Замок у ХVІІІ ст. знаходився в занедбаному стані, проте на той момент основний комплекс замкових споруд був відносно цілий і навіть покрівлі веж були зруйновані лише частково. В кінці 19 століття влада дозволила городянам розбирати руїни замку для своїх будівельних потреб, але вже в 1920-х роках почалися спроби відновлення замку. Громадськими зусиллями були розчищені завали каміння і вирубані чагарники на схилах замкової гори, знову став діяти старовинний колодязь, на території замку в теплу пору року стали проводити народні гуляння, були поставлені лавочки та альтанки. Після Другої світової війни Теребовлянський замок довгі роки був усіма забутий і покинутий, і тільки в кінці 1980-х років до нього прокидається інтерес як до пам'ятника історії і архітектури.
З 2008 р. замок ввійшов до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля». На сьогодні він знаходиться у стані «романтичних руїн» проте є одним з найкраще збережених замків на Тернопіллі.
- Архітектурні пам’ятки міста
Крім замку Теребовля вражає кількістю архітектурних пам’яток з стародавньою та цікавою історією. Монастир кармелітів з ренесансним костелом Успіння Діви Марії – друга, після замку, за розмірами і значущістю історична споруда Теребовлі. Монастир входив в комплекс оборонних споруд міста. Кармеліти прибули до Теребовлі у 1617 році на запрошення старости міста Петра Ожги, який подарував землю для костелу і монастиря. У 1624 році на кошти Миколи Осінського отці-кармеліти збудували дерев'яний костел та монастир. У 1635 році власник с. Лошнів Адам Коморовський подарував на будівництво мурованого костелу і монастиря 6 тис. золотих. Саме з цього періоду можна вважати, що в Теребовлі постав мурований комплекс монастиря кармелітів. За радянських часів у кармелітському костелі розмістили фабрику ялинкових прикрас. У 1990 році колишній монастир передали громаді Української автокефальної православної церкви. Костел переробили на церкву і переосвятили під титулом Св. Володимира. Сьогодні в приміщеннях колищнього монастиря кармелітів діє духовна семінарія УАПЦ.
До унікальних зразків оборонних культових споруд Поділля належить церква Святого Миколая, що в середмісті. Найдавніша східна частина храму походить з XVI ст. і має бойовий ярус та бійниці. Зараз храм належить греко-католицькій громаді міста.
Окрасою міста слугує будівля Ратуші XVIII-XIX ст., вона двоповерхова виконана в стилі класицизму. На другому ярусі вежі встановлено годинник. Спершу у будівлі знаходилась резиденція місцевого старости, а до 1890 року в приміщенні ратуші розташовувалась польська загальноосвітня школа для хлопчиків ім. Адама Міцкевича. На початку 90-х років були проведені ремонтні роботи будівлі ратуші, над вежею піднято синьо-жовтий прапор, а на рівні третього ярусу – облаштовано оглядовий майданчик.
У 1924-1928 рр. в Теребовлі за проектом А. Жишко-Богуша споруджують костел Св. Петра і Павла в стилі римських базилік. Він є зменшеною копією Базиліки святого Петра в Римі. Прикрасою головного фасаду є дві п’ятиярусні вежі з двома колонадами-дзвіницями та шатровим дахом, що завершувався хрестами. Свою духовну історію Петропавлівська базиліка почала відроджувати з 1992 року, коли будівлю храму було передано під опіку католицької громади.
- Підгорянський монастирський комплекс на околиці міста
Ще один оборонний комплекс знаходиться на південній околиці Теребовлі на мальовничому березі Серету. Підгорянський Святоспаський монастир. Попри те, що побудова монастиря отців василіан припадає на XVI-XVII ст., відомості про попередню обитель відносять до ХІІ ст. На пагорбі біля с. Підгора, на околиці Теребовлі, розташовані монастирські келії та церква св. Василія Великого. Мури з вежами, що оточували територію, свідчать про оборонне значення споруди. Свого часу тут зберігалася чудотворна ікона Богородиці, яка , за переказами, рятувала жителів від нападів татар. У кінці XVIІI ст. монастир закрито, церква стала парафіяльною. Під час Першої світової війни огорожа була розгромлена російською армією. Серед руїн частково збереглися кутова башта з автентичною циліндричною стелею, вежа із в'їзною брамою (1716), монастирські келії, церква Івана Хрестителя (XVI ст.), ще одна вежа стала дзвіницею. Церкву на початку 1990-х рр. відновлено.
7.https://terebovlia.info/wp-content/uploads/2017/03/DJI01004_1-1024x576.jpg
+38(03550)2 42 47
zapovidnik_zbarazh@ukr.net
