Понад 400 старовинних вишитих рушників зібрала тернопільська колекціонерка Тетяна Головань
Відкриття виставки до 210-ї річниці з дня народження Великого Кобзаря під назвою «Тарас Шевченко у вишитті – співець краси українського краю» відбулося у замку Збаража.
Захід було організовано Національним заповідником «Замки Тернопілля» за участі вчителів та учнів Збаразького ліцею №2 імені Івана Франка та курсантів Тернопільського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою.
Щороку ми відзначаємо Шевченківське свято аби не просто вшанувати пам'ять геніального поета, а й відчути його невмируще слово серцем, повірити йому, бо кому ж тоді ще вірити, як не Шевченкові, який життя своє віддав за Україну, за нас із вами, за те, щоб ми були вільними, гордими людьми.
Вишивка – це символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук. Хрестик чи гладь, мереження чи вирізування на лляних, бавовняних тканинах споконвіку милують око, радують душу, дають працю рукам і думці.
Рушник завжди відігравав значну роль у житті українського народу: у церемоніях, обрядах, під час сімейних і державних свят. На рушникові несли новонароджену дитину хрестити до церкви, на нього ставали молодята, беручи шлюб, з ним проводжали людину в останню путь. З давніх-давен українці прикрашали предмети хатнього вжитку орнаментами, які були взірцем їхньої працьовитості та мистецьких здібностей.
Рушник в українській культурі (український традиційний рушник) — це прямокутний шмат лляного чи конопляного полотна, що має на кінцях, а часто і на всьому полі різноманітні вишиті або виткані композиції, які відображають світогляд та звичаї предків, несуть інформацію про добро, достаток, здоров’я.
Вишивка – це генетичний код нації, адже ще з часів трипільської культури українська вишивка була прадавнім оберегом. Це наша історія, релігія, міфологія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу.
Більше 400 старовинних вишитих рушників зібрала тернопільська колекціонера Тетяна Головань.
«Скільки ми рушників полотняних навишивали, стільки в майбутнє послали отих полотняних листів». Ці рядки письменника Євгена Гуцало надихають тернополянку Тетяну Головань у її важливій справі колекціонуванні вишитих рушників. Вона збирає звідусіль «полотняні листи» і зберігає для майбутніх поколінь.
Пані Тетяна є засновницею майстерні «Тепло». Сама вона вміє в'язати, вишивати, шити, плести і навчати цього інших.
Тривалий час вона вчителювала у Тернопільській ЗОШ № 24, там із учнями та колегами започаткувала збір рушників. І ось уже впродовж кількох років продовжує справу, яка захопила її і яка є надзвичайно важливою для збереження спадщини українського народу.
Історії кожного рушника немає тому, що потрапляють вони через другі-треті руки, але через узор відчувається, що хотіла донести вишивальниця. Кожен візерунок розповідь про чиюсь долю, про переживання, про мрії. Символізм цих рушників надзвичайно широкий, та всіх їх об’єднує одне – любов.
Серед рушників, які представлені в Збаразькому замку, є весільні, «набожники», якими покривали ікони, обрядові, історія роду, дерево життя, з цитатами із творів Тараса Шевченка, з датуваннями.
На виставці є рушники з цитатами з «Кобзаря» Тараса Шевченка:
«Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій»;
«Не винна дівчина, що пари не має, не винна голубка, що голуб літає»;
«Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражую злою кров’ю волю окропіте»;
«Єсть у світі щастя, єсть у світі доля, а хто його має, а хто її знає», «У каждого своя доля і свій шлях широкий».
У колекції є кілька рушників, в яких вказана дата вишивання: 1910, 1914, 1941, 1962.
Значну частину рушників на виставці займають рушники із орнаментом, який зображує вазон з квітучою рослиною (берегиня), птахами. Вишивали такі рушники червоними нитками, додаючи чорні. Червоний колір традиційно символізує сонце, а також вогонь, що очищає від злих сил.
Також зустрічаються яскраві рушники, в яких поєднані вишиті квіти і птахи. Квіти символізують красу, молодість, любов, а птахи – свободу, добро, щастя.
Українці й вишивка – неподільні поняття.
Марія Вельгій,
молодший науковий співробітник
Національного заповідника «Замки Тернопілля»
+38(03550)2 42 47
zapovidnik_zbarazh@ukr.net