Плащаниця, ХІХ ст. Почаївська школа живопису

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 574

Плащаниці були необхідним атрибутом богослужби від періоду Великої П'ятниці до Вознесіння Христового. Тематика українських плащаниць того часу була доволі усталеною. За іконотрадицією їх можна поділити на дві групи. До однієї, яка домінує, відносяться плащаниці із зображенням Христового тіла та написом. Друга група пам'яток – менше поширена, мала зображення сцени Покладання Христа до гробу у різних варіантах. 
 

Наша Плащаниця є об’єктом нашої розвідки зі сценою Покладення Христа до гробу зі збірки Національного заповідника "Замки Тернопілля" (Вишневецький філіал). Пам’ятка належала церкві Св. Первомученика Архідиякона Стефана села Котюжино Збаразького району. 

Сама сцена Покладення до гробу на цій Плащаниці доволі традиційна. У центрі тканини над саркофагом зображене Тіло Христа, зі складеними руками, навхрест, на грудях, що вказує на належність Плащаниці до візантійського обряду. 
 
Плащаниця – це велике чотирикутне полотнище з шовку або оксамиту із зображенням Ісуса Христа після зняття Його з Хреста. Вона символізує хресний подвиг Сина Божого в ім'я спасіння людей. Навколо зображення вишивається або малюється тропар з Великої Суботи. Це відтворення сюжету, описаного в Євангеліє від Марка. Ввечері, у Велику П'ятницю Йосиф Ариматейський отримав у Пілата дозвіл зняти розп'яте тіло Христа, щоб покласти у Гріб у своєму володінні. Разом з Никодимом – який купив багато пахощів та духмяних трав, а також плащаницю для поховання, вони кладуть тіло Спасителя на камінь помазання. При цьому зображується Богородиця, Марія Магдалина та мироносиці – Марія Алфеєва – матір апостолів Якова молодшого і Йосифа, Марію Клеонову, Соломію Заведеєву – матір апостолів Якова старшого та Іоанна Богослова, яка, згідно з апокрифом, була однією з повитух, які прийшли після народження Христа, Іванну Хузину (жінку Хузи домоправителя Ірода, яка поховала голову святого Івана Хрестителя після його страти) та Сусанну – багату вдову. 

На плащаницях багатофігурні сцени поширюються від XV століття. Іконографія сцени Оплакування – Покладення Христа до гробу, яка лягла в основу багатофігурних плащаниць, сформувалася на основі євангельських текстів, де йдеться про похорон Христа (Лк. 23, 50-56; Мт. 27, 57-61, Мк. 15, 42-47, Іо. 19, 38-42). Євангеліст Іоан, який був свідком Розп'яття Господнього залишив згадку про те, що Йосиф Ариматейський випросив у Пілата Тіло Христа і забрав, щоб поховати. Святий Іоан єдиний з Євангелістів зазначив, що тоді ж надійшов Никодим, принісши мішанину із митри та алоє, мірок зі сто і взяли вони Тіло Ісуса та обв’язали запашним полотном, як то ховають за юдейським звичаєм. Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці рано і побачила, що Тіла там нема, Св. Петро з іншим учнем, очевидно, св. Іоаном побігли до гробниці і побачили, що лежить полотнище, і хустка (сударій), яка в нього на голові була, лежала не з полотнищем, а згорнена збоку на іншому місці (Іо. 19, 38-42). 

Сцена оплакування з історичними персонажами на плащаницях не відтворює дослівно похорону Христа, описаного в св. Іоана, оскільки там не згадується про присутність Богородиці та св. Іоана. 

Опис пам’ятки (візуально).
Основа шовкова, сукана нитка по вертикалі, скріплені між собою клеєм тваринного походження. Саме полотнище облямоване торочками із сухозлотиці. По кутах зображено голівки янголів ( ліве нижнє зображення янгола втрачено). Янголи відокремлені від інших зображень рамкою з геометричним орнаментом. Від рамок по периметру орнаментований фриз рослинного характеру з використанням олійної фарби, сусального золота та срібла, а також уміщено напис тропаря Великої Суботи: «БЛaГоWБРaЗНЫЙ ІWCИФЬ СЬ ДРЄВa СНЄМЬ ПРЕ=ЧИСТОЄ ТЬЛО ТВОЄ ПЛaЩa=НИЦЕЮ ЧИСТОЮ WБВИВЬ ВО ГРОБЬ НОВЬ ПОКРЫВЬ ПОЛОЖИВЬ» 

Сцена «Покладення до гробу» прикрашена лелітками, канителлю. Біля голови Ісуса підтримуючи пелену – Йосиф Ариматейський, з іншого краю Никодим. Над тілом Христа зображені Св. апостол Іоан, Богородиця, Марія Магдалина, мироносиця Марія Алфєєва. На пелені зображений Ісус Христос зі складеними навхрест руками на грудях. Сама сцена «Покладення до гробу» виконана олійною фарбою. Підклад Плащаниці підшитий з бавовняної тканини фарбованої аніліновим фарбником жовтаво-охристого кольору. 

Наведена коротка характеристика Плащаниці дає змогу переконатися, що вона належить до Почаївської малярської школи ХІХ-поч.ХХ ст. та є складним витвором церковного мистецтва, в якому поєднані м’яка тканина і жорстка основа живописного зображення.