Оборонна міць Замку в Микулинцях

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 331

345 років тому відбулися славні і значні за своєю відвагою та сміливістю події на території замку. Бойові дії під мурами оборонної фортеці увійшли в історію переказів і легенд краю. Бачимо, що під час воєнного неспокою в країні мешканці тікали під захист оборонної споруди дуже часто. В часи селянських невдоволень чи нападу загарбників на багаті українські землі тільки замки і фортеці, а також бойовий дух, сміливість та відвала допомагали мешканцям захистити свою власність від розорення.

Хоча в той час Микулинцям і надали самоврядування, але мешканці його лишились залежними від магнатів. Власники містечка на свій розсуд збільшували натуральні та грошові повинності. Панщина в першій чверті XVII ст. досягла 5-6 днів ланового від господарства. Дедалі більше зростала кількість безземельних і малоземельних селянських господарств. Погіршення економічного становища, політичне безправ’я міщан і селян Микулинців в якому вони перебували, зумовили їх участь у Визвольній війні українського народу 1648-1657 рр. під проводом Б.Хмельницького. Замок зазнав значних пошкоджень в цей час, селяни вливались до повстанських загонів, що зосередились поблизу Теребовлі, захоплювали і руйнували поміщицькі маєтки, забирали панське майно. У 1656-1657 роках в околицях Микулинців діяли загони опришків. Налякана місцева шляхта тікала під захист замкових укріплень. А ще більших руйнувань фортеці завдала навала військ Ібрагіма Шишмана в 1674 р.

В 1672 році султан Магомет ІV розгромив польські війська і турецько-татарським загарбникам відкрилися шляхи на Західне Поділля. Наляканий турецькою навалою, польський уряд уклав у 1672 році в Бучачі ганебний договір з Туреччиною. Турецькі і татарські загарбники залишали після себе тільки руїни і попіл, але народ чинив їм упертий опір. В такій боротьбі відзначились і захисники Микулинецької фортеці в 1675 році. Таборуючи під Збаражем Ібрагім Шишман висилав декілька раз пашів на завоювання Микулинецької фортеці. Турецьке військо за чисельністю значно перевищувало ряди оборонців. Замок був взятий в облогу. Сильної залоги замок тоді не мав. У ньому зачинилися місцева шляхта, міщани і декілька сот хлопів - простолюддя з навколишньої округи. Резерви пороху, зброї та інших припасів були невеликими. Османи спочатку, як і належить, запропонували здатися. Отримавши відмову, почали посилений обстріл з гармат, потім пішли на штурм. Тримав облогу в замку Орхийовський з трьома синами. Всі зусилля і намагання турків не дали результатів. Захисники фортеці протягом 15 днів витримували всі штурми ворога. Втрати турків були великими. Не здобувши фортецю ні гарматним вогнем, ні штурмом, турки вдалися до підкопів і підривів мурів, використовуючи порохові міни. В повітря було висаджено одну з башт – південно-східну, але це не завдало великої шкоди оточеним. Південно-західна бастея буда знищена до фундаментів, але вони швидко замурували пролом в стіні і знову стали до бою. Західну частину південної оборонної стіни було перетворено на лізену (потовщення). Це дало можливість безперервно продовжувати бойові дії на цій частині оборони замку і тим самим забезпечити стабільний захист фортеці від загарбників.

Жителі міста вперто оборонялися і відбивали все нові й нові атаки татар. На голови загарбників летіло каміння і лилася розтоплена смола. Одначе сили микулинецьких оборонців танули, вони впали духом, без будь-якої надії на чиюсь допомогу. Чутки приносили погані новини – знищена оборона Збаразького замку, пала Теребовля. Хоч це були неправдиві новини, але саме це найбільш негативно впливало на бойовий дух оборонців замку. Орхійовський, порадившись із синами та соратниками, повіривши обіцянкам ординців, вирішив скласти зброю. Захисники фортеці відчинили ворота. Замок здався туркам лише після багатоденної облоги. Піти на переговори оборонців змусила нестача зброї, продовольства і відсутність допомоги. Це було великою помилкою. Проте тримати слово загарбники і не думали. Османи не дарували микулинчанам такої впертості та відваги. Ятаганами вчинили криваву розправу, обезглавили більшу частину оборонців, а Охрийовського з синами й декількох знатних шляхтичів посадили на палю, вбили всіх чоловіків і зруйнували сам замок, а жінок та дітей забрали в ясир.

А через декілька років знову під мурами замку проходили криваві бойові дії. Замок витримував не одну осаду татар, на його мурах до нашої пори видно сліди розпеченої смоли, яка лилась на голови зайд. Микулинецький замок, хоч і понівечений, але в умовах пограниччя набуває ще важливішого значення. На даний час тільки залишки оборонних мурів та двох наріжних башт, що уціліли від давньої споруди, дають уявлення про вигляд фортеці в минулому.

Муровані з місцевого пісковика оборонні стіни завтовшки 2 метри утворювали прямокутний, наближений до квадрата двір з довжиною сторін до 75 метрів, по периметру забудований одно- та двоповерховими спорудами. На трьох кутах замку були змуровані круглі бастеї, які мали три яруси. Навіть сьогодні по діагоналях плану замку можна побачити дві потужні циліндричні башти (руїни). Третя – північно-східна не збереглася. Одначе на своєму довгому віку замок потерпав від ворожої артилерії, і від владних рішень його власників. Північно-західна вежа вкорочена, тому не справляє особливого враження, хоч має бійниці для артилерійських «дзял». Зате південно-східна бастея являє собою потужний вогневий вузол з п’ятнадцятьма стрільницями, розміщеними на трьох рівнях у шаховому порядку. На замкове дворище ведуть дві арочні брами, окантовані білим каменем, тільки на східній збереглися фрагменти білокам’яної ростовки. Із західного боку, де оборонні стіни додатково захищені глибоким ровом замок мав в’їзну браму зі звідним мостом. Арка в’їзної брами не збережена. Всередині фортеці є житлове приміщення, яка знаходиться у західній стіні а під північною оборонною стіною – льохи і підземні переходи.

Микулинецький замок потребує наукових, геофізичних і археологічних досліджень. Це б дало змогу дослідити, а можливо і виявити втрачені елементи даної фортифікації. А геофізична розвідка дасть можливість дослідити і виявити порожнини, чи підземні ходи на які вказують не тільки легенди та перекази, а і численні підземні приміщення, які на даний час частково засипані землею.

Також у планах заповідника є відновлення замкової криниці, вивезення сміття і землі з підвальних і наземних приміщень, упорядкування призамкової території, а також укріплення, реставрація і консервація всіх оборонних стін, веж і приміщень замку.

Вирішенням цих проблем займається Теребовлянський відділ Національного заповідника. Хотілося б щоб Микулинецька фортеця стала одним із культурно-туристичних центрів на території якої постійно відбувались різні фестивалі, ярмарки, тур-фести, які би стали візитівкою нашого краю і сприяли розвитку туристичної галузі.