МОНАСТИР СВЯТОГО ОНУФРІЯ – СКЛАДОВА ЛІТОПИСНОГО ЗБАРАЖА

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 248

Монастирі завжди відігравали важливу роль як в житті церкви, так і всього народу. Збагачуючи його духовно, вони ставали осередком культури та освіти. На сьогодні, крім свого духовного значення, монастирі посідають вагоме місце в галузі туризму. Саме тому їх історія цікавила і цікавить дослідників.

Місто Збараж, першу писемну згадку про яке знаходимо в Галицько-Волинському літописі під 1211 рік, є багатим на пам’ятки історії, культури та релігійні святині. В давні часи містечко локалізувалося горами — Бабиною, Княжою, Веселою та Чернечою. На вершині так званої Княжої гори в сиву давнину стояв дерев’яний «укріплений град», від якого, за легендами, йшов підземний хід до протилежної гори — Чернечої, де існував монастир святого Онуфрія. Його історія є маловідомою і опирається в основному на легенди та перекази.

Онуфрієвський монастир розташовувався на подвір'ї церкви Преображення Господнього (1600 р.) і був невід’ємною частиною Літописного Збаража, а Святий Онуфрій став покровителем тогочасного міста. Покладаючись на дані археологічних розкопок, котрі проводилися в 2003 році, можна припустити, що заснування монастиря припадає на ХІІІ століття.

Побутує кілька версій щодо виникнення святині. Одна з яких говорить про те, що заснував цей монастир чернець, котрий втік від навали Батия 1240 року на східні землі Київської Русі.  Проте скупі історичні відомості посилають наступні факти про те, що перші ченці оселилися в даній місцині ще у 9 cтолітті. Вони ж заснували печерний скит Преподобного Онуфрія Великого. З часом, змінивши своє життя, вони вийшли із печер і заснували Божу обитель в ім’я Святого Онуфрія. Історичних відомостей про вигляд святині не збереглося. Судячи з тогочасної забудови, можна припустити, що він був не великих розмірів, дерев’яний, укріплений ровом і валом з частоколом.

У 2002 році, під час проведення земляних робіт з північної сторони церкви Преображення Господнього, було виявлено старі фундаменти близько 7 метрів у ширину. Можливо, це залишки дерев’яної церкви Свято-Онуфрієвського монастиря, що примикала до монастирських келій зі східної сторони. В середині церкви, під час встановлення газового опалення, натрапили на поховання, які є несумісними з похованнями у храмі. Це наводить на думку, що церква збудована на старому кладовищі.

В 2003 році Наталією Білас на місці зруйнованого святині були проведені археологічні розкопки. Об’єктом дослідження стали залишки поверхневих слідів ймовірного давнього монастиря святого Онуфрія, що існував на подвір'ї сучасного храму. Саме там було закладено розкоп.

У зв’язку із добрим збереженням поверхневих слідів межі розкопу були закладені таким чином, що вони, як виявилося в процесі дослідження, практично співпали із контуром кам’яних стін та фундаментом будівлі.

В результаті дослідження на місці поверхневих слідів було виявлено залишки фундаментів та стін будівлі. Збережені фундаменти та стіни на дослідженій ділянці відповідають контурам їхніх поверхневих слідів. Ширина стін: 1,0 м. (східна), 1,1 м. (західна), 1,2 м. (південна); ширина споруди в цілому становить 8 м. В окремих місцях з внутрішньої сторони виявлено залишки вапнякової штукатурки. Над розвалом південної стіни на глибині 0,1 м. від рівня сучасної поверхні з фрагментами кружального редукованого горщика знайдено мідну монету – литовський солід (1666 р.). Ці знахідки дозволяють висловити припущення, що дана частина будівлі в кінці ХVII ст. вже була зруйнована і не відбудовувалася. В дослідженій частині були виявлені приміщення, можливо, підвального типу  Ширина фундаменту східної стіни – 1,3 м. Внутрішня стіна має фундамент 0,95 – 1,0 м. У стінах прослідковано два віконних дверних внутрішніх пройоми. У заповненні приміщень на різних глибинах виявлено рухомий матеріал, серед якого переважають: вироби з кераміки, скла (передусім віконне скло), металу. Кераміка представлена уламками і фрагментами тонкостінного кружального посуду, кахлів, цегли. На даному об’єкті рухомі знахідки є різночасовими. Таким чином, рухомий матеріал з розкопу, який був закладений на місці давнього монастиря, слід віднести до широкого хронологічного періоду: ХІІ-XVIII століть.                 

Коли в XIV столітті почало стрімко підноситися багатство та вплив церкви, литовські князі Коріатовичі стали щедрими благодійниками. Ймовірно, тоді ж Онуфрієвський монастир був перебудований у кам’яний. Оскільки він знаходився неподалік від замку, то був тісно пов'язаний з ним і міг виконувати функцію духовного центру князів Збаразьких, які на той час ще були православними. Монастир був осередком духовності Збаража та околиць. А оскільки обитель знаходилася біля стін замку, з яким, ймовірно, був з’єднаним переходом і входив в кільце оборони міста, то мусів мати оборонне значення, а отже, бути оточеним кам’яним муром з бійницями, кутовими вежами і в’їзною брамою. Унеможливлювали доступ до замку і монастиря чотири рови і вали з частоколом.

Під час татарського нашестя 1474 року монастир був частково пошкоджений. Згодом він був відновлений, і обитель діяла ще до 1589 року.

Храм Святого Онуфрія славився численними прощами вірних зі всієї південної Волині. І хоча монастир припинив своє існування вже більш як 400 років тому, ще на початку ХХ століття місцеві жителі кожного року в день спомину Святого Онуфрія відправляли Служби Божі, а коли за радянської влади церква була закрита, то приносили до порога храму квіти. Про колишній монастир сьогодні нагадують рештки фундаментів, кілька хрестів і могильних плит навколо.