МАГІЯ ІКОН ВІД ВОЛОДИМИРА МАГІНСЬКОГО

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 232

Українська земля багата на людей-подвижників, працелюбів, справжніх майстрів своєї справи. Вони працюють поряд з нами, з любов’ю і натхненням віддаються роботі, не вимагаючи похвали і заохочення. Саме таким є наш колега, художник-реставратор вищої категорії Володимир Магінський. Розпочавши свою творчу життєву дорогу як художник, він вже кілька десятиліть працює в галузі реставрації сакральних пам’яток української культури.

Перші навички мистецької грамоти Володимир Дмитрович отримав в художній студії далекого міста Нальчика. Та не варто дивуватися, що доля закинула його за тридев’ять земель: родина Володимира Магінського була вислана в Кабардино-Балкарію під час сталінських репресій. З 1963 року Володимир навчався в Одеському художньому училищі ім. М. Грекова. Це було неабиякою удачею, бо саме Одеса – порт і місто, відкрите європейській культурі, не допустило зашорення молодого художника панівною тоді в Києві, Харкові та інших мистецьких центрах доктриною «мистецтва, національного (а насправді – космополітичного) за формою, соціалістичного за змістом». А одночасно дозволило набути добрі професійні навички володіння рисунком і композицією та відважного оперування кольором. Згодом Володимир Магінський навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (тепер – Львівська академія мистецтв) за спеціальністю художник прикладного та декоративного мистецтва.

З 1986 року він – член Спілки художників СРСР, а у 1991 році був прийнятий до Національної спілки художників України.

Володимир Магінський пише пейзажі, натюрморти, портрети. Його живописну творчість можна коротко охарактеризувати як реалістичну, дещо декоративну.

На ювілейній виставці у Львові в 2016 році художник показав багато пейзажів з подорожей: Прага, Дрезден, Краків, Львів, Збараж, Кельн, Брюссель, де виписані архітектурні ансамблі костелів, в’їзних брам і т.д. Але на його живописних полотнах особливо багато квітів та силуетів жінок. Сам художник каже, що квіти – це жінки. Квіти такі ж манірні, як у оголених натурах художника. Це і півонії, і будяки, тобто це – характер кожної жінки.

А через автопортрети художника чітко прослідковуються певні етапи творчого пошуку митця: від класичного реалізму – до елементів модернізму.

Володимир Магінський є учасником численних мистецьких виставок, художніх пленерів, він мав персональні виставки у Львові, Луцьку, Івано-Франківську, Тернополі, Збаражі. Його живописні твори знаходяться в приватних та музейних колекціях в Україні та за кордоном.

Але робота в Львівських міжобласних реставраційних майстернях, у Львівському музеї історії релігії на посаді завідувача реставраційною майстернею, у Львівській Академії мистецтв, а згодом, понад 25 років, у Національному заповіднику «Замки Тернопілля», привела митця до творчості іншого характеру – реставрації творів сакрального живопису.

Праця Володимира Магінського як реставратора відіграє дуже важливу роль в збереженні музейного фонду. Він часто супроводжує твір від його знахідки, передачі в заповідник та під час складання програми на реставрацію, власне реставрації твору і спостереження за його подальшим збереженням. Пан Володимир є своєрідним лікарем для творів, який своєчасно має виявити «хворобу» пам’ятки мистецтва, а часто запобігти їй.

Реставрація творів давньоукраїнського мистецтва дає можливість не тільки глибоко проникнути в дух епохи реставрованих полотен, але й розкрити для себе деякі технологічні секрети мистецтва минулих віків. Ця діяльність часто вимагає значної універсальності реставраторських умінь. Тому Володимир Магінський працює саме у такий спосіб – від скрупульозного вивчення та повторення у власній інтерпретації класичних надбань національної культури – до впровадження і використання нових методів дослідження та реставрації творів. Він тісно співпрацює із своїми колегами-реставраторами Львова, часто консультується з ними, запрошує до участі у засіданнях реставраційної ради заповідника.

Володимир Магінський працює над вдосконаленням технологій, матеріалів, нових програм реставрації творів мистецтва і, одночасно, займається науковою діяльністю, бере участь у науково-практичних конференціях та семінарах з питань збереження та реставрації пам’яток мистецтва.

Магінський без зайвого поспіху, не проголошуючи порожніх декларацій, з істинно реставраторським терпінням (а воно в цій справі вкрай необхідне!) здійснює сходження до вершин добра і краси.

Понад 130 ікон та скульптур ХVІІ-ХХ століть відреставрував Володимир Дмитрович. Вони прикрашають зали сакрального мистецтва Збаразького замку, Вишнівецького палацу, Львівського музею історії релігії, Львівського історичного музею, храми західної України та знаходяться у приватних колекціях. Саме реставраційна майстерність та професійність дали змогу майстру підтвердити вищу категорію при черговій професійній атестації.

Щасливий майстер не лише тоді, коли залишає по собі свої твори або відреставровані мистецькі шедеври, а й тоді, коли має учнів, послідовників. Володимиру Дмитровичу пощастило: його майстерність успадкував та продовжує його син – художник-реставратор вищої категорії, завідувач реставраційної майстерні темперного живопису Львівського Національного музею імені А. Шептицького Любомир Володимирович Магінський. Підростають і талановиті внук та внучка.

Невдовзі Володимир Дмитрович святкуватиме 74-ту осінь. Я пишаюся тим, що працюю поряд з великим майстром, художником за покликанням та висококультурною людиною по життю. Натхненного творення та творчих злетів на довгі роки бажаємо шанованому майстру.