КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ МИХАЙЛА–СЕРВАЦІЯ ВИШНЕВЕЦЬКОГО

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 313

Михайло-Сервацій Вишневецький, молодший син Костянтина Вишневецького і Анни з Ходоровських, народився у Львові, в 1680 року. Коли йому виповнилося 6 років помер батько і подальшим вихованням хлопчика опікувався вітчим Ян-Кароль Дольський. З боку обох батьків молодий князь мав блискучі зв’язки, які ще більше підкріплювалися приязню, що її почував до вітчима король Ян ІІІ. Михайло-Сервацій з усім запалом віддався політичному життю, він швидко здобув велику славу у Речі Посполитій, займаючи найпочесніші посади в королівстві.

Гетьманську булаву змінив він на канцелярську печатку. Печатку – на сенаторське крісло й знову повернувся до булави. Гетьманство найбільше задовольняло його марнославство, викликаючи лицарські спогади про предків, які не давали йому спокою.

Останній представник роду, князь Михайло-Сервацій Вишневецький, один із найбагатших магнатів тогочасної Речі Посполитої, був, без сумніву, видатною особистістю свого періоду. Він увійшов в історію насамперед як умілий воєначальник, політичний діяч, великий меценат культури та мистецтва, бібліофіл і письменник. Його внесок у розвиток мистецтва, науки і культури краю був величезним. Михайло-Сервацій був людиною високоосвіченою, знав кілька мов, крім польської володів також латинською та французькою.

Саме Михайлу-Сервацію Вишневецькому Вишнівець завдячує своїм відродженням, як культурного осередку Волині, та перебудовою Вишневецької фортеці із оборонного замку в розкішну світську резиденцію.

Князівський статус визначали не лише багатство та розкіш, але й любов до мистецтва, науки, здатність творити прекрасне, формувати здобутки епохи, відчувати її. Саме це показує своїм прикладом Михайло-Сервацій, що залишив по собі яскраву пам’ятку мистецького, культурного та наукового значення – книгозбірню Вишневецького палацу. Величина книгозбірні свідчила про майновий стан та інтелектуальний рівень власника.

Бібліотека Вишневецького палацу постала в 30-ті роки ХVІІІ століття. Вона була справжнім скарбом, мала величезну культурну та наукову цінність, адже її тематика була достатньо широкою. Без сумніву, частину цих книжок Михайло-Сервацій одержав у спадок, інші ж придбав сам, переважно західно-європейські видання.

Князь не просто колекціонував книги, але й писав їх сам. Йому належать кілька праць теологічного характеру, хронологія роду Вишневецьких із викладенням життєпису власного життя та серія літературних перекладів. Відомий він, передусім, як перекладач твору французького єзуїта Ісаака Беррює «Історія народу Божого», а також як автор прозових і поетичних творів.

Як і решта магнатів того часу, князь Вишневецький активно займався благодійною діяльністю: пожертвував значні кошти на уже існуючу в Старому Вишнівці церкву Різдва Богородиці, а також його коштом зведено монастир кармелітів у Вишнівці.

Особистість Михайла-Сервація мала великий вплив на суспільне життя не тільки Вишнівця. Разом з братом Янушем-Антонієм він фундує 154911 флоринів на будову величного костелу єзуїтського колегіуму у Кременці, який став осередком культурно-освітнього життя усієї Волині.

Таким чином, князь Михайло-Сервацій Вишневецький був людиною, яка глибоко пройнялась духом епохи, розуміла важливість знань та науки для розвитку не лише окремої особистості, але й суспільства загалом.