ХУДОЖНИК МИХАЙЛО КУЗІВ: «ГОЛОВНЕ У МОЇХ РОБОТАХ – ЦЕ ВІДКРИТТЯ ПРОСТОРУ»

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 660

У двох виставкових залах Збаразького замку нині експонуються картини відомого художника-живописця, графіка, архітектора, члена Національної спілки художників України (1995), лауреата міжнародної виставки «Львівський осінній салон «Високий замок»» (2002), лауреата обласної премії в галузі культури 2012 року імені Михайла Бойчука (номінація «Образотворче мистецтво»), заслуженого діяча мистецтв України (2016) Михайла Кузіва.

Михайло Петрович Кузів народився 23 червня 1965 року у селі Біще Бережанського району Тернопільської області. На виставці представлено чотири десятки його робіт різних періодів творчості.

Митець визначає філософський смисл власної творчості як відображення протікання матерії, яка охоплює все буття, в тому числі, космічне. Сюди входить і наше земне життя. І в цій глибинній течії часу, матерії знаходимося ми, а також речі побуту, будівлі тощо. Матерія в його художній свідомості може перебувати в різних станах – розрідження, згущення, бо перехід зі стану до стану – це динамічний і еволюційний процес. І тому, не дивно, що персонажі робіт цього майстра незвично деформовані, розвернуті. Вони, наче піддалися впливові руху матерії.

Та художник не хоче, щоб його мистецтво було чисто абстрактним. Воно може бути й інформативним. Тому в його роботах «протікання матерії» відбувається своєрідно – через неї проходять події національної чи іншої історії, культури. Розгортаючись, матерія, так би мовити, залишає на полотні той чи інший сюжет, власний слід. Наприклад, трипільський символ «прив’язує» глядача до української історії, інші знаки відсилають його до інших культур.

Спершу Михайло Кузів робив це площинно, навіть частково декоративно, а згодом відійшов від такого трактування буття, аби пірнути глибше - аж до самих молекул та клітин. І теперішні його роботи вже передають серію життєвих подій чи їхні фрагменти як єдиний живий організм. «Все це робиться для того, щоб передати авторські емоції, відчуття надреального стану, в якому, наче у снах. немає ні майбутнього, ні минулого, а все об’єднано ніби однією матерією», – переконує Михайло Кузів.

Художник шукає (і знаходить!) цілий ряд додаткових засобів для вираження стилю, власного «я». Він мусить широко маневрувати у мистецькому просторі. Доктор мистецтвознавства Орест Голубець в одній із статей акцентує увагу на тому, що «малярство Михайла Кузіва еволюціонує у характерному для сучасних мистців напрямі – від зображального реалістичного фігуратива до складної образної субстанції, яка в епоху постмодернізму може поєднувати необмежену кількість «ізмів».

Та послухаймо самого майстра. «У власних роботах я орієнтуюся на різні художні стилі – абстракціонізм, експресіонізм, імпресіонізм, (щоб відшукати особливі кольори, емоційні переживання), – каже він. – А щоб створити образ свого героя чи космічного персонажа, я навіть повертаюся до мистецтва сюрреалізму – щоб цей образ був незвичний, щоб він включав і предмети, які б спрямовували людину в тому напрямку, в якому я б хотів подати цю матерію, і щоб у людини під цим впливом виникли власні асоціації від твору. Як художник, я подаю своє бачення просторового сюжету, а глядач під впливом моїх знаків і моїх маленьких сюжетів може побачити щось своє…».

Виставка робіт, що тепер експонується в Збаразькому замку, називається «Джерела». «А що саме є отим джерелом, від якого можна взяти витоки і піти далі у художньому вираженні? – запитує себе пан Михайло. - Десь на стіну старенької хатини поклало промені сонце, десь бачимо залите світлом віконце. Це – неповторні моменти буденного життя. Та заодно це  реальні миттєвості, які створює тепло землі, і вони іноді виглядають нереальними. Та попри те, заряджають художника енергією мистецтва, дають можливість сформувати певну платформу для індивідуальної творчості».

Наскільки б художник Михайло Кузів не наближався до чистих абстракцій, він черпає натхнення у реальному світі – і зображує церкви, пейзажі. «Це – те, що дає мені силу, враження, кольори, настрій, енергетичне наповнення для створення чогось нового, бо я вже намилувався тим, що побачив...» На виставці в Збаразькому замку в його роботах представлено костели Тернополя, його рідного села Біще в Бережанському районі, Почаївську лавру, Собор у Кам’янці-Подільському та інші храми. Це – абстраговані сюжети, які народжені враженнями від реальних об’єктів. Щоб досягнути власного «я», художник давно відійшов також від реалістичних пейзажів, натюрмортів.

У доробку майстра чимало робіт на козацьку тематику. Але у них символи козацтва, наприклад, – оселедці, що розвіває вітер, рука козака, шабля – це тільки невеличкий натяк на реальну історію. «Для мене козак – це єдине ціле з космосом, частинка течії часу, яка пройшла крізь історію, – розставляє акценти Михайло Кузів. – Я відчуваю рух матерії, але у певний момент ніби відбувся стоп-кадр. Він зафіксував якусь маленьку подію, маленький сюжет. А далі матерія переходить на інші події. Козацька тематика у моїх роботах – це той час, коли матерія протікає через українську історію і захопила період козацтва. Так само отой згаданий мною «стоп-кадр» відбувся в скіфську чи сарматську добу, що видно з моїх картин».

В деяких роботах митця, як наприклад «Пісня про волю» (2013) бал править колір. Всі кольори на картині насичені, жоден не натуралістичний. Розгадка цієї манери, мабуть, у тому, що одна частина роботи – сюжет, а інша – потужна гра кольору, і ніби відбувається боротьба між ними. Недаремно знайомий художник, роздивляючись цю картину, вигукнув у захваті: «Ну як ти майстерно зіграв кольором!». Проте в художника є чимало робіт, де колір не домінує. Скажімо, у роботі із зображенням Ікара («Повержений сонцем», (2015) , сенс картини здобувається вже не кольором, а формою. А ось – картина «Пророк» (2013), на якій фігура попливла в засвіти, в зоряне небо, ніби розчинилася. Це – видозміна простору, перехід матерії в якусь іншу фазу. У «Натюрморті з яблуком» (2014 ) усе теж ніби рухається, переходить у загальну стихію. А картина «Міграція» – це майже повна абстракція, коли відчуваються вібрації простору, і вони диктують незвичайні емоції, колір, рух. Саме переосмислення простору є провідною концепцією творчості Михайла Кузіва. Бо основний двигун його робіт – відкриття простору, вільна імпровізація в просторі, який є необмеженим, космічним.

Йому подобається рух в мистецтві, бо рух – це не тільки філософська чи художня категорія, але й саме життя. «Мені хочеться все об’єднати в один рух через несподіваний мазок, через експресію. І деформовані образи в моїх роботах – це для того, щоб додати нових імпульсів руху, підсилити енергію тіла, напругу в ньому» – каже пан Михайло. І в цьому вся неповторність таланту цього художника.

Художник Михайло Кузів жодним чином не шкодує, що не здобув освіту в художньому інституті, а закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки. Бо саме там наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років викладачі поєднали традиції львівської і київської художніх шкіл і в цьому синтезі подавали знання студентам. Архітектурний факультет навчив його відчувати  простір та об’єм, а відчуття кольору майбутній художник вже здобував самостійно.

У його перших роботах майже всі зображення були реалістичними, але паралельно Михайло намагався малювати в інших стилях. І вже в студентські роки він став учасником виставки в  Українському домі Нью-Йорка. Організатор відібрав саме кубічні роботи Михайла, які вписувалися в концепцію цієї виставки.

Перші роботи пана Михайла були ще технічно недосконалі (легкий тон, обмежена кольорова гама), та з роками посилювалося їхнє експресивне «зростання», наповнення енергією, все більше місця займали експресивні мазки. У картинах стало більше міфологічного, казкового, що їм додало шарму. Вони вже не були суто кубічними чи сюрреалістичними. І вже маючи персональні виставки у Бережанах, Львові, Михайло Кузів вирішив показати роботи в Тернопільській обласній організації Національної спілки художників України і організував виставку в обласному художньому музеї. Це був його перший вдалий дебют у місті над Серетом (1995). Ці роботи схвально оцінили відомі мистецтвознавиця Тамара Удіна та директор художнього музею Ігор Дуда. Після такого тріумфу молодого митця прийняли до Спілки художників України. Згодом відбулися його персональні виставки у різних містах України.

У 2000 році понад 30 робіт Михайла Кузіва (реалістичний та фігуративний живопис) демонструвалися на виставці «На зламі тисячоліть» в Адміністрації Президента України. Етапною в його мистецькому зростанні стала виставка у Лондоні 2003 року. Тоді мистецтвознавиця з Великобританії забажала показати у себе на батьківщині пострадянське мистецтво, зокрема, роботи тих художників, які творили мистецтво, відмінне від соцреалізму. І ось 14 робіт Михайла Кузіва відібрали для персональної виставки у складі загального проекту «Романтики Росії» (її назва нехай не дивує, адже йшлося про мистецтво колишнього Радянського Союзу). Ще одна важлива персональна виставка робіт художника відбувалася у 2017 році в Тернополі. На ній було представлено понад 60 картин. Натюрморти, полотна на козацьку тематику живописець об’єднав одною філософською і водночас романтичною назвою – «Шепіт землі». Головним символом у роботах тоді виступав дзвін, що уособлює зв’язок між різними подіями на землі – свято Великодня, радість, а з іншого боку - доносить тривогу, смуток.

Уже понад 10 років Михайло Кузів, який раніше уявити себе не міг на педагогічній ниві, поєднує творчість із викладацькою роботою на факультеті мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка. Він працює на посаді доцента кафедри образотворчого мистецтва, дизайну та методики їх навчання. Звісно ж, викладацька праця поглинає чимало часу. Але натомість дає інші переваги. Період перебування на творчих хлібах, вільним художником, коли від ранку до вечора працюєш у майстерні, встановлював тісні, обмежені, рамки спілкування. Та коли пан Михайло прийшов викладати в педагогічний університет на кафедру образотворчого мистецтва, зустрів там багато хороших людей, то скоро потягнуло до викладання. І втрати часу відтоді компенсуються радісними враженнями від нової роботи. «Життя саме розпоряджається, як розставити все на місця, як відфільтрувати зайве у нашому буденному житті. Так, напевно, і має бути, така моя дорога в цьому житті», – переконаний талановитий художник, викладач, і просто добра людина Михайло Кузів.

Детальніше ознайомитися із роботами Михайла Кузіва можна безпосередньо на виставці в Збаразькому замку.