Димитрій Солунський

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 598

8 листопада (26 жовтня ст.) християнська церква вшановує пам’ять великомученика і мироточця Димитрія Солунського. В Національному заповіднику «Замки Тернопілля» зберігається ікона «святий Великомученик Димитрій Солунський, Мироточивий». На даний час вона є окрасою залу «Сакральне мистецтво». Ікона була передана у ДІАЗ з церкви Збаразького району у 1995 році. Образ мальований невідомим автором у ХІХ ст. олійними фарбами. Пам’ятка передана на реставрацію у 2004 році. На синьому тлі ікони зображений Святий Димитрій у повний зріст. Святий представлений в образі молодого лицаря у військових обладунках (період середньовіччя) з німбом навколо голови. У правій руці тримає він тримає синю хоругву з хрестом, у лівій – хрест і пальмову гілку.

Святий Великомученик Димитрій Солунський, Мироточивий

На думку художника-реставратора Магінського В.Д., за стильовими ознаками написання ікони можна віднести до Волинської школи живопису і датувати ІІ половиною ХІХ ст.

Димитрій Солунський народився в родині таємних християн і був таємно похрещений у домашній церкві у місті Фессалоніки (сучасні Салоніки). Батько служив проконсулом в імператора Максиміліана, котрий відзначався своїм категоричним ставленням до християн. По смерті батька Димитрія призначили на його місце — проконсулом Фессалонікійської області, головним завданням якого було оберігати місто від варварів і нещадно боротися з поширенням християнської віри. Димитрій, знаний як серйозний і грамотний правитель, вмів знаходити спільну мову з людьми, а також мав прекрасну на той час освіту. А ще він усім, чим міг, допомагав християнам: відкрито навчав жителів міста вірі християнській, викорінював язичництво та ідолопоклонство. Імператор Максиміліан зібрав військо і пішов на Фессалоніки, щоб покарати неслухняного проконсула. Димитрій, знаючи про неминучу смерть, щиро молився і постився. Імператор кинув його до в’язниці. Свою апостольську діяльність Димитрій продовжував і там. Розгніваний імператор наказав заколоти його списами. Це сталося у 306 році. 

Прославив Господь Димитрія не тільки за велику віру великими чудесами, а й тіло зробив його нетлінним та кістки мироточивими. Через сто років після смерті Димитрія відкрили його домовину – тіло залишилося нетлінним, а з кісток точилося пахуче миро, що зціляло недужих. 

Вшанування великомученика  в Україні почалось відразу після хрещення Київської Русі. На початку 70-х років XI століття був заснований Димитріївський монастир у Києві, відомий пізніше як Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. Побудував його син Ярослава Мудрого, великий князь Ізяслав, який при хрещенні одержав ім'я Димитрій.

Це свято пов’язується з військовим патріотизмом, захистом рідної землі. На образах найчастіше бачимо святого Дмитра зі списом у руках.

В суботу – Дмитрову, або "родинну", чи ще інакше "дідову" – справляють осінні поминки померлих родичів. Поминають парастасом у церкві та обідом вдома, на цвинтарі запалюють свічки.

За народними уявленнями, святий Дмитро приносить зиму. А ще старожили кажуть, що св. Дмитрій золотим ключем закриває землю-матінку. Буде він у себе ключі тримати, аж поки не прийде святий Юрій по них (6 травня) і землю не відімкне. 

В іконографії святий зображувався в образі воїна в повний ріст на троні та верхи на коні. Подальший розвиток іконографії Димитрія Солунського відбувся в мистецтві Пізнього Середньовіччя та Відродження. В цей період святий зображується в двох іпостасях — в образі воїна та мученика. Поширеними були парні композиції Димитрія з іншими святими та зображення постаті святого з житійними клеймами. Серед сцен з життя святого українські іконописці відтворювали народження Димитрія, його проповіді, прихід до царя, ув’язнення, сцени мук, благословення Нестора, Боротьба Нестора з Лієм, смерть та поховання святого. В другій пол. XVIІ-XVІIІ ст. популярними залишаються ікони з житійними клеймами святого. Проте змінюється сам образ Димитрія. Серед його атрибутів, окрім військового спорядження, з’являються символи мук – хрест та пальмова гілка. Зустрічаються і окремі пам’ятки з поясним зображенням Димитрія Солунського. Поширення в цей час набувають зображення Димитрія в донаторських іконах, а також композиції, де на перший план виводяться сцени з життя святого (зокрема боротьба Нестора з Лієм). Домінування того чи іншого образу Димитрія Солунського та зміна його іконографічних типів були зумовлені релігійними, політичними та соціальними чинниками.