ЧИМ ЦІКАВИЙ ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ ЗАМОК? ПРО ГЕРОЇЧНУ ОБОРОНУ 1675 РОКУ ТА СУЧАСНЕ ЖИТТЯ ТВЕРДИНІ
Спадщина
Теребовля – одне з найстаріших міст на західноукраїнських землях. Свою назву, за однією з версій, місто отримало від давньоруського слова "теребити", що означає розчищати, викорчовувати. Перша писемна згадка про Теребовлю зустрічається в Іпатіївському літописі під 1097 роком, але на ту пору це вже було зорганізоване і добре укріплене місто, а водночас і столиця Теребовлянського князівства.
Історія
Історія міста тісно пов’язана з твердинею, що височить на Замковій горі. Перший замок тут виник ще в ХІ столітті за правління князя Василька Теребовлянського. Він був дерев’яним і обгородженим частоколом. Захищали підступи до князівського замку водні укріплення, а також земляні вали та рови, залишки яких збереглися до наших днів. Побудований князем Васильком замок, вірогідно, остаточно був зруйнований ордами хана Батия в 1241 році.
У 1360 році польський король Казимир Великий на місці княжого замку зводить новий, мурований. Внаслідок частих набігів турків і татар на початку XVI століття Теребовлянський замок був зруйнований і став непридатним для оборони. Тому виникла гостра необхідність у будівництві нової фортеці.
1534 року, за правління коронного гетьмана Яна Тарнавського, зусиллями каштеляна краківського і теребовлянського старости Андрея Тенчинського в кількамісячний термін великим коштом замок було реконструйовано.
У 1594 році Теребовлянським замком заволодів Северин Наливайко, ватажок козацько-селянського повстання 1594-96 роках. Він захопив значну здобич і покинув місто, але замок не пошкодив.
Упродовж 1605-1625 років Теребовля і фортеця пережили 15 татарських нападів. Зазнавши значних руйнувань, замок втратив свою оборонну міць. Для забезпечення краю від посягань ворогів виникла потреба в будівництві нової, більш могутньої, фортеці.
До будівництва замку 1631 року приступив староста Олександр Балабан. На спорудження замку було витрачено 9000 золотих. Він мав три вежі, що сполучались високими стінами. Стіни і башти забезпечені бійницями для ведення вогню з гармат і рушниць. В’їзд до фортеці знаходився в східній стіні і мав вигляд арки. Важкодоступна брама була на висоті трьох метрів. В'їзд охоронявся східною вежею, частина бійниць якої спрямована сюди.
У 1648 році козаки гетьмана Богдана Хмельницького здобули замок. Та вже у 1650 році він витримав 10-денну облогу козаків, а в 1651 році – дев’ять тижнів облоги. Ще раз під мури Теребовлянського замку приходили козаки Б. Хмельницького разом із союзними російськими військами 1655 року. В 1672 році, після тривалої турецької облоги, він капітулював.
Місто в центрі польсько-турецької війни
Оповита романтикою та сповнена героїзму оборона Теребовлі 1675 року. Саме тоді місто опинилося в центрі польсько-турецької війни. Після здобуття турками Кам’янця-Подільського Теребовля стала найміцнішою твердинею та прикордонним містом, тому 1674 року під час приготувань до чергової війни з турками на сеймі було вирішено надіслати в Теребовлю залогу. Комендантом тієї залоги став Ян Самуель Хшановський.
У 1675 році турецька армія під командуванням Ібрагіма Шишмана вторглася на територію України. Після того, як були здобуті Могилів, Збараж, Підгайці, 19 вересня 10 000 турецьке військо прибуло в Теребовлю. Była to warownia ok. 100 m długości i 40 m szerokości, o grubości murów obronnych i baszt aż do 4 m. Komendantem Trembowli był neofita Jan Samuel Chrzanowski, kapitan Jego Królewskiej Mości, „żołnierz doświadczony, energiczny i odważny, wielki rygorysta”, ożeniony z Zofią Anną Dorotą von Fresen, pochodzącą ze świeżo przechrzczonej mieszczańskiej rodziny żydowskiej, podobno bardzo piękną kobietą.На той час залога замку складалася з 80 солдатів, 200 міщан і кількох місцевих шляхтичів. Тоді турки розпочали регулярний обстріл замку, робили підкопи і закладали міни.
Безперервні обстріли, закінчення боєприпасів та продовольства призвели до змови. На таємній військовій нараді було прийнято рішення про здачу замку. I wtedy wkroczyła do akcji komendantowa Anna Dorota Chrzanowska. Але жінки під проводом дружини коменданта Анни Дороти Хшановської викрили змову і висловили свою рішучість битися до останку. Ця безстрашна і дуже хоробра жінка, озброєна двома ножами, стала перед чоловіком і погрожувала йому, що вб'є його, а потім вб'є себе, якщо він капітулюєе перед загарбниками.
Енергійна Анна Дорота не лише відсторонила капітулянтів (закривши їх у підвалі), але й очолила збройні вилазки проти турків. Однак сили обложених танули. Турки чотири рази штурмували фортецю. Lecz mglistym rankiem 5 października, bojąc się królewskiej odsieczy, Ibrahim odstąpił od oblężenia. Під час облоги вбили 48 драгунів з залоги Хшановського та чимало міщан, була велика кількість поранених. І в цей час надійшла рятівна допомога. Король Ян Собеський, зібравши значні сили, рушив до Теребовлі. Довідавшись про це, турки замість чергового наступу зняли облогу і відступили. Місто було врятоване.
Оборона Теребовлі належить до видатних подій не лише української, а й європейської історії. Орієнтовно 300 солдатів мужньо чинили опір переважаючим ворожим силам. Турки, втративши приблизно дві тисячі війська, не досягнули мети, та змушені були відступити.
Завдяки мужньому вчинку тендітної жінки замок і місто було врятовано, тому народ дав їй нове ім’я – Софія, що означає мудрість, бо лише мужність і мудрість Хшановської врятували Теребовлю.
Прибувши до Теребовлі, король Ян III Собеський привітав переможців. Подружжя Хшановських стало відомим по усій країні. Сейм 1676 року постановив утримувати Теребовлянський замок в найкращому стані. Тоді місто було звільнене від всіх державних податків на десять років.
Оборона Теребовлянського замку 1675 року невдовзі стала легендою, в якій головну роль відіграла Хшановська, ставши символом справжньої патріотки.
Зважаючи на велику популярність історії оборони Теребовлі, жителі міста вирішили свою героїню відзначити пам’ятником. Їх в історії Теребовлі було кілька.
11 листопада 1900 року за замком було відкрито пам’ятник Хшановській, виконаний місцевим різьбярем Яном Бохенеком.
У 1925 році з невеликими змінами пам’ятник законсервували. Цей пам’ятник проіснував до Другої Світової Війни, коли був знищений. У 1982 році відновлено пагорб, де стояла скульптура Софії Хшановської. На ньому встановлено пам’ятник у вигляді символічної чаші.
Заповідник
Що ж стосується історії замку, то напади турків і татар продовжувались і надалі. 1687 і 1688 роки стали для Теребовлянського замку фатальними. А після повернення Польщею в 1699 році Кам`янця-Подільського, Теребовлянський замок втратив своє стратегічне значення. Його ще час від часу ремонтували, але тільки для того, щоб утримувати в ньому міську і земську канцелярії.
Наприкінці 1920-х – на початку 30-х років з ініціативи комісара міста Сильвестра Комісевича і бургомістра Казимира Міссони на замку були проведені реставраційні роботи. Головну вежу розчищено і в ній відкрито корчму, розчищено також колодязь. Учні теребовлянської гімназії влаштували на фортеці театр просто неба. Навесні і влітку на Замковій горі відбувалися українські фестини.
Після Другої світової війни замок перебував в запустінні. Новий етап в його історії розпочався у ХХІ столітті, коли 2008 року замок ввійшов до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля». За цей час пам’ятка змінила не тільки свій зовнішній та внутрішній вигляд, а й своє призначення. Тепер Теребовлянський замок – це місце культурного відпочинку, туристичний осередок, що приваблює численних відвідувачів.
Національний заповідник «Замки Тернопілля» у своїй діяльності прагне не лише своїми силами зберегти та відновити культурно-історичні надбання нашого народу, але й залучити до цього якомога більше людей. У серпні 2010 року на Теребовлянщині з робочим візитом перебував бургомістр польського міста Клодзька Богуслав Пшитма, і, відвідавши Теребовлянський замок, він виявив зацікавленість подіями славетної оборони Теребовлі 1675 року і висловив бажання докластись до відновлення пам`ятника Софії Хшановської.
7 липня 2012 року на Замковій горі відбулося урочисте відкриття пам’ятника відважній героїні. Скульптура виготовлена з сірого теребовлянського пісковика, вона повторює пам’ятник місцевого скульптора Яна Бохенека, що на початку ХХ століття стояв за замком.
На сьогодні Теребовлянський замок, що є носієм історичної епохи та символом міста, є тим об’єктом, що вабить туристів до Теребовлі. Популярність та привабливість Теребовлянського замку зростає, а створення на його базі Теребовлянського відділу заповідника дозволило не лише продемонструвати шанобливе державницьке ставлення до національного багатства, а й зберегти для прийдешніх поколінь яскравий об’єкт культурно-історичної спадщини та популяризувати пам’ятку.
+38(03550)2 42 47
zapovidnik_zbarazh@ukr.net