Біблія – книга життя християнина (до проголошення 2020 року Всесвітнім роком Біблії)

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 2048

Біблія є основною книгою християн, однією з найвизначніших пам'яток світової релігійної думки, яка міцно вросла в духовність і культуру багатьох народів. 

Авраам Лінкольн (1809 – 1865), американський президент, сказав: «Біблія – це найкращий дар, даний людині Богом. Через цю книгу Спаситель світу звістив усі блага. Без неї ми не могли б розпізнати істину та неправду».

У Музеї Біблії в Вашингтоні 16 вересня 2019 року відбулася зустріч християнських лідерів з більш ніж 34 країн, щоб оголосити 2020 рік «Всесвітнім роком Біблії».

Це перша в своєму роді євангельська ініціатива, схвалена також Папою Римським Франциском. Подібне ніколи раніше не проводилося в глобальному масштабі. Ініціатива спрямована на відновлення значення Біблії в традиційно християнських культурах, де діти ростуть без впливу Євангелія або біблійного світогляду.

Організатори сподіваються, що «Всесвітній рік Біблії-2020» стане початком Десятиліття Біблії від 2020 до 2030 року.

Святе Письмо, Священне Писання або Бі́блія, (грец. «вівлія» тобто «збірка книг»; також через місто Бібл, куди завозили папірус) — збірник книг релігійного, історично-повчального змісту. Є богонатхненними писаннями, на яких ґрунтується юдейське та християнське віровчення.

Написана Біблія від XII ст. до н.е. по II ст. н.е., тобто її творили впродовж майже півтори тисячі років. Вона визнає Бога джерелом буття, добра і гармонії.

Вперше слово «Біблія» для позначення священного писання запропонував Іоанн Златоуст в VI столітті. До цього збірник не мав єдиного назви: у євреїв значився як «Письма», «Заповіт», у перших християн Новий Завіт називався «Євангеліє» (в перекладі «Добра Новина») і «Апостол» («Посланник»). Складається Біблія із двох частин — Старого та Нового Завітів.

Старий Завіт написано в дохристиянські часи давньоєврейською (окремі фрагменти — арамейською) мовою, Створений з IX ст. по 60-ті роки II ст. до н.е., займає чотири п'ятих усього тексту Біблії. Він складається з тридцяти дев'яти книг, об'єднаних у три великі групи. У ньому відображено космогонічні уявлення давніх євреїв про створення світу (в т.ч. людини), про вигнання людини з раю, всесвітній потоп, про початок історії єврейського народу. Містить він вчення про месію. У більшості оповідей реальність тісно переплетена з міфологічністю, своїм змістом вони відображають різноманітні зв'язки давньоєврейської культури з культурами давніх цивілізацій, що населяли Близький Схід.

Людина є сферою боротьби добрих і лихих сил. У зв'язку з цим виникли поняття раю і пекла. Рай — вічне пристанище душ праведників і святих після їх смерті. У Старому Завіті він постає закритим садом країни Едем, у Новому — раєм небесним.

Новий Завіт сформувався протягом І—II ст. н.е., втіливши в собі ідеологію християнства. Він складається з чотирьох Євангелій (від Матвія, Марка, Луки та Івана), в яких розповідається про непорочне зачаття, прихід Спасителя — Ісуса Христа, про його життя, смерть і воскресіння. В інших книгах (Діяннях і посланнях апостолів, Одкровенні Івана Богослова — Апокаліпсисі) описується небесне життя Христа, поширення християнства, тлумачиться віровчення, йдеться про страшний суд і кінець світу.

Канонізація Нового Завіту остаточно відбулася в 364 р. на Лаодикійському церковному соборі.

У 1205 р. кентерберійський єпископ С. Ленгтон усі 66 книг Біблії поділив на 1189 розділів. А в XV ст. було поділено її на вірші. Усього їх 31173. Саме в такому вигляді Біблія дійшла до наших днів.

Біблія містить різні за змістом і формою релігійні та світські твори, які засвідчують різноманітність способів пізнання, осмислення дійсності, формування нових світоглядних засад людського буття, спроб заглянути в майбутнє людства. У ній тісно переплетені реальне та ірреальне, міф і дійсність. Учені вважають, що більшість оповідей має під собою реальну основу, вони — закріплена в легендах справжня історія. Попри те, що немало сюжетів вступають між собою в логічну суперечність, вони об'єднані могутнім духовним змістом. Саме тому Біблію вважають книгою книг, на основі якої розвивалося як релігійне, так і світське мислення.

Католицький та православний канони Святого Письма (Біблії) включають в себе 77 книг, а у протестантів — 66.

Історія написання Біблії робить її унікальною серед інших «священних книг».

Біблію писали 40 авторів протягом 1500 років. На відміну від іншого релігійного письма, Біблія викладає опис реальних подій, у реальних місцях, з реальними людьми. Історики та археологи неодноразово підтверджували її автентичність.

У всіх 40 авторів Біблії простежується чіткий центральний мотив: Бог, який створив усіх нас, бажає знати нас і хоче, щоб ми знали Його та довіряли Йому.

Численні докази підтверджують історичну автентичність Біблії, навіть заявляють про божественне походження.

Дехто думає, що Біблію перекладали «стільки разів», що було перекручено дуже багато фактів. Якби переклади робили з інших перекладів, то таке могло би бути. Але всі переклади робляться лише з оригінальних текстів на івриті, грецькій та арамейській мові.

Точність Старого Заповіту була підтверджена у 1947 році на території сьогоднішнього Західного Берегу Йордану у Ізраїлі. «Сувої Мертвого Моря» (Кумранські рукописи) містили текст Старого Заповіту, який був на 1000 років старшим за будь-які рукописи знайдені до того. При звірянні старих і нових текстів ідентичність склала 99,5%. Решта 0,5% припадала на незначні паралельні форми у написанні, які не впливали на зміст речення.

Що ж стосується Нового Заповіту, то це найдостовірніший документ стародавнього світу. У нас є тисячі копій Нового Заповіту, які датуються близько до часу написання оригіналу. Є більше доказів про авторів Нового Заповіту, аніж творів Платона, Арістотеля чи «Ілліади» Гомера.

Є тверді докази довіри до книг Нового Завіту, які ми маємо сьогодні. Церква прийняла книги Нового Завіту як тільки вони були написані. Їхніми авторами були друзі Ісуса, або ж Його близькі учні, люди, яким Ісус довірив керівництво церквою. Євангелісти Матвій та Іван були найближчими апостолами Ісуса. Марко та Лука мандрували з апостолами, тобто мали прямий доступ до фактів з життя Ісуса.

Інші новозавітні автори також мали найближчий стосунок до Ісуса: Яків і Юда (Тадей) були братами Ісуса по матері, які спочатку не вірили у Нього. Петро був одним із 12 апостолів. Павло спочатку був злісним противником християнства і членом релігійної еліти, але згодом став палким послідовником Ісуса, коли переконався, що Ісус воскрес із мертвих.

Описи подій у Новому Завіті сходяться зі свідченнями тисячі очевидців тих подій.

Біблія або окремі книги Старого і Нового Завіту на даний час перекладена 2527-ма мовами, сумарний її тираж найбільший у світі: за два останніх століття видали 8 мільярдів примірників.

Таким чином, Біблія залишається книгою, яку найбільше перекладають у всі часи і у всіх народів.

Більшість перекладів надруковані в країнах Азії і Тихоокеанського регіону. Тут Біблія перекладена 1063-ма мовами.

На другому місці за кількістю перекладів Біблії (739) є Африканський континент. Далі слідують Північна і Південна Америка – в цілому 512 перекладів. У Європі і на Близькому Сході здійснено 210 перекладів Біблії. Є переклади і на штучних мовах, лише на мові есперанто зареєстровано три версії перекладу Біблії.

На українську землю Біблія прийшла з Візантії. В часи Київської Русі вона (богослужбові тексти) поширювалася на наших землях у перекладі старослов'янською мовою, здійсненому в IX ст. солунськими братами Кирилом та Мефодієм. У XII ст. було завершено переклад інших її частин.

Незважаючи на розвиток книгодрукування, Біблію переписували в Україні до XIX ст. Таких книг існує декілька тисяч. Серед найвідоміших — Остромирове Євангеліє, Реймське Євангеліє, яке було привезене дочкою Ярослава Мудрого в Реймс для вінчання з французьким королем Генріхом І.

З друкованих перекладів першим в Україні було видано стараннями І. Федорова "Львівський Апостол" (1574).

А "Острозьку Біблію" (1581) вважають першим церковно-слов'янським перекладом, зробленим коштом і організаційними зусиллями князя Василя-Костянтина Острозького. Видання Біблії 1581 року належить до визначних зразків української та світової поліграфії ХVІ століття — у ньому вміщено 81 заставку з 16-ти дощок, 70 кінцівок з 17-ти дощок, 1384 гравійовані ініціали, численні композиції з виливних прикрас, перші східнослов'янські гравюри у техніці естампу. Три прекрасно оздоблених дереворитами, гравіюваннями, та заставками «Євангелія» 1690 років є і у фондах Національного заповідника «Замки Тернопілля».

Окрім українців Острозькою Біблією 170 років послугувався весь православний слов'янський світ та Молдавія, її мова справила великий вплив на утвердження у східних і південних слов'ян пізнішого східнослов'янського варіанту церковнослов'янської мови.

Над перекладом Біблії працювали П. Морочковський, М. Шашкевич, І. Нечуй-Левицький, М. Максимович. Особливо помітний доробок у цій царині П. Куліша й І. Пулюя, завдяки яким у 1880 р. вийшло "Святе Письмо Нового Завіту", у 1903 р. Старий Завіт, а роком пізніше — вся Біблія. Через кілька десятків років до цієї роботи взявся І. Огієнко (митрополит Іларіон), який у липні 1940 р. завершив її. Повністю Біблія українською мовою була видрукувана у 1962 р.

Два останні повні переклади Біблії українською належать Почесному Патріарху ПЦУ Філарету, в миру — Михайлові Денисенку, (2004) та о. Роману Турконяку (2007).

Цікава інформація про Біблію.

У Львові розпочали реставрацію найменшої у світі друкованої Біблії, яка за розміром збігається із сірниковою коробкою. Розміри Біблії – всього 5,5 на 3,5 сантиметри. Видане Святе письмо у XVIII столітті, таких у світі лише з десяток.

Найбільша Біблія. Найбільшу у світі Біблію довжиною 249 см. (у відкритому вигляді) і висотою в 110,5 см. створив американський тесля у 1930 р. Вага Біблії − 496 кг., об'єм − 8048 віддрукованих вручну сторінок, шрифт тексту − майже 3 см. заввишки. Створювалася вона за допомогою саморобного друкарського преса. На реалізацію проекту було витрачено 2 роки і $ 10 тис. Зараз цю книгу можна побачити в бібліотеці Абеліського Християнського Університету, де вона зберігається у дубовому футлярі.

Найбільша рукописна Біблія. Суніл Йосип Бхопал з Індії створив найбільшу в світі рукописну Біблію, що складається з XVI ст. тисяч сторінок і важить 61 кг. Він переписав вручну всі вірші Нового Завіту за 123 дні.

Найдорожча Біблія. Біблія Гутенберга, видана у 1456 р., стала крапкою відліку історії книгодрукування в Європі. Гутенберг надрукував 180 примірників Біблії: 45 − на пергаменті, а решта − на італійському папері з водяними знаками. До сьогодні з повним змістом збереглася тільки 21 книга. Примірники оцінюють від $ 25 млн. до $ 35 млн.

Найдавніша Біблія, була знайдена бедуїном в північній частині Ірландії в печері, що знаходилася у дуже віддаленій її частині. Таке відкриття припадало на 2005–2007 роки, однак, про настільки цінну знахідку дізналися тільки навесні 2011 року. Повінь в Ірландії допомогла відкрити в тій печері, де знайшли Біблію, потаємні ніші. Саме в них і виявили сімдесят книг зі свинцю, які були скріплені між собою дротом. Імовірно, створили її у 70 році н. е. перші християни, які покинули Єрусалим після того, як він упав. На думку вчених, саме ці манускрипти є Книгою одкровень, про яку згадувалося в Біблії.

Біблія – це не лише видатний твір літератури, вона пояснює життя і Бога. У ній немає відповідей на всі запитання, але на більшість з них Біблія відповідає сповна. У ній є вказівки як жити змістовним та добрим життям. Як ставитися до ближніх. Вона заохочує нас покладатися на Бога у всьому та насолоджуватися Його любов’ю. Біблія також розповідає як отримати вічне життя.

Читання Біблії – це не просто вивчення Слова Божого. Це як молитва, яка дає духовний заряд для людського буття. І часто, таким чином, з’являються відповіді на серйозні питання, які ставить перед людиною саме життя.