Легенди містечка Микулинець. "Дерево кохання"

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 451

Дерево кохання

У микулинецькому парку, в якому стоїть палац вісімнадцятого-дев’ятнадцятого століть, є дерево, про яке кажуть, що воно росте вверх коренем. І дійсно, його стовбур і гілля нагадують покручені коріння. Про історію цього дерева розповідає  оця легенда.

Люди переказують, що колись у цьому палаці жила стара графиня. Вона володіла навколишніми землями, мала багато слуг. І була у неї дочка – молода, красива, розумна дівчина. Ця дочка кохала і була коханою. Але любив її не знатний панич, як цього хотіла графиня, а бідний конюх, слуга. Звичайно, мати не  схвалювала їхніх стосунків.

Коли молода графиня та її коханий захотіли вступити в шлюб, юнак пішов до матері-графині просити руку доньки. Вона уважно вислухала його, а потім, подумавши, відповіла:

- Якщо ти хочеш одружитися з моєю донькою, то посади дерево біля палацу, навпроти моїх вікон. Але щоб росло воно вверх коренем. Якщо прийметься, то моя дочка стане твоєю дружиною.

Завдання графині здалося юнаку нереальним. Бо ж як може рости щось вверх коренем? Та все ж посадив бідний конюх дерево біля палацу. Пильно доглядав, поливав, піклувався про нього. І сила його кохання вчинила диво – дерево прийнялось і почало розпускати зелені листочки, які ніжно тріпотіли під подихом вітру.

…Був привітний променистий ранок. Сонечко несміливо посміхалося молодій закоханій парі. Вони, взявшись за руки, замріяно гуляли по парку…

Зовсім інший настрій був у старої графині. Вона не могла дозволити, щоб її єдина донька, спадкоємиця знатного роду, вийшла заміж за якогось служку без родоводу. Тож коли закохані прийшли до неї, вона сказала конюху:

- Хоч виконав ти моє прохання, та все одно не бути тобі чоловіком моєї доньки, а вона ж не буде тобі дружиною.

Цієї хвилини земля захиталась під ногами у молодих людей.

Дочка у відповідь промовила до матері:

- Мамо, я дуже люблю тебе, але якщо я не буду його дружиною, то не буду нічиєю дружиною!

…На другий день молоду графиню не дошукалися. Вона з горя кинулась з моста в річку і втопилась.

…Про кохання графині та бідного конюха по цей день нагадує нам дерево, що росте вверх коренем, ніжно тріпочучи листям під подихом вітру, немов промовляє голосом бідного конюха «Я кохаю тебе…»

Записала Товарницька Н.А. 2001 рік.