Легенди міста Збаража. "Помста єзуїтів князю Юрію Збаразькому"

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 366

Легенда "Помста єзуїтів князю Юрію Збаразькому"

Юрій Янушевич князь Збаразький, який народився 23 квітня 1574 р. в селі  Антонівці за три милі від Кременця, протягом свого життя, здобувши гарну освіту за кордоном, досяг такого становища при дворі, як і свого часу батько Януш та дідів брат, перший сенатор і «перший Корибутович» – князь Стефан Збаразький, воєвода троцький. 

Стрімкий ріст по кар’єрній драбині князя  Юрія Збаразького мав такі щаблі, як староста пінський (1590-1631 рр.), староста сокальський (1607-1631рр.), князь збаразький (1608-1631рр.), крайчий коронний (1612-1619рр.), підчаший коронний (1619-1631 рр.), каштелян краківський (1620-1631 рр.)

Рукопис ХVІІ століття (17 квітня 1647 р., «Lakonikum, novellae provinciae Rusiae...»), подаючи відомості про монастир Бернардинів, виразно називає князя Юрія Збаразького  фундатором Збаража і костелу. 

Тривале перебування при дворі фанатичного католика-ортодокса Зиґмунда ІІІ поглибило антагоністичні відносини князя  Юрія з «солдатами Ісуса Христа» (єзуїтами). Якщо король Стефан Баторій  був королем рицарів і звитяжців, то Зиґмунд – королем кліру, де перевагу мали єзуїти. З останніми у Юрія склалися досить складні, непримиренні відносини ще з часів навчання у Франції та Італії.

Згуртування навколо себе багатьох молодих високопоставлених однодумців, близьких до двору, проводилось Юрієм Збаразьким з метою отримання підтримки під час виборів короля після майбутньої смерті Зиґмунда ІІІ. Однак претензіям князя  Юрія Збаразького на польську корону не судилося збутись. Можливо, через постійні конфлікти з «піхотинцями Папи» (єзуїтами), чи завдяки зраді серед прибічників-однодумців таємні наміри виявились явними, і Юрій несподівано помирає за рік до смерті короля. Повечерявши, граючи в карти, без скарг на здоров’я, у віці 57 років князь відійшов у вічність, скоріш за все, неприродною смертю.

Містичні і таємничі факти після смерті князя Юрія Збаразького не закінчилися. Другий том «Двотижневика літературного», виданого у Кракові в 1848 рік, описує наступну легенду, яка сталася протягом декількох днів після смерті Юрія.