Легенди міста Теребовля. "Як  худоба врятувала Теребовлю"

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 323

Як  худоба врятувала Теребовлю

Одного разу пішли турки і татари на Теребовлю. Як повелося у таких випадках, всі люди подалися до замку і несли кожен свій скарб, хто що мав: гнали корови, коні, вівці, кози. А подвір'я на замчищі велике, то варта всіх пускала. Бо на випадок довгої облоги та живність рятувала людей від голодної смерті.

Як скінчився потік людей, то жовніри і посполиті заклали вздовж по дорозі догори зубцями борони, вбивали гострі кілля.

А волами волочили  з лісу терновий хмиз і закладали всі можливі проходи.

Замок у Теребовлі на той час був неприступний з полудня. Грубезні чотириметрові стіни, 15 мідних гармат, а гора така крута і висока, хоч рачки лізь. А з північної сторони підпер замок темний бір і глибокий яр, тільки що і був один неширокий прохід. Звідси і чекали теребовлянці нападу. Знали нищівну міць кінноти татарської і понабивали вздовж проходу залізні прути, накопали ям, наробили завалів дерев.

А турки уже у місті господарюють. Головний табір ханський стояв на зливі Гнізної і Серету. Вичікують і принюхуються зайди. Горять людські хати. А теребовлянці чекають.

Та от потягнулися турки до фортеці. Не вперше брати їм камінні твердині -  то йшли сміло і алалакали як на сказ. Вдарили замкові гармати раз, і другий раз. Покотилися люди і коні. Одне ядро шматувало цілий десяток. Але вороги лізуть, як саранча. Обізвалися турецькі облогові гармати і ранили багато худоби. Закривавлені воли і коні металися по дворищу і лемент стояв великий. З тим смеркалося.

В замку воєвода зібрав раду, але пани не дійшли згоди. Так і розійшлися ні з чим

Але тут прийшли на раду старі люди і просили тримати слово ковалю Лемішку Нестору. Той коваль вже мав добрих вісімдесят літ. Мудрий був і поважний. Всі згодилися з його радою і взялись до роботи.

Як за північ стихло у таборі ворожому, то із замкових льохів винесли свічки, прядиво. А з жінок здіймали стрічки і хустки... Все ото начіпляли до голів худоби, до рогів і хвостів вимастили жиром і олією та водночас підпалили. Що тут робилося, один бог відає! А вже дороги розчищені, ворота відчинені, і все оте палаюче стадо дико верещить. І кидається на волю.

Можете собі уявити, що натворила та бідна худоба в таборі. Бо ж першими зірвалися і побігли коні яничарські, а їх були тисячі. Як перебігло ото все через намети, то нікого не стало. Згинуло військо, а з ним і хан татарський. Отак худоба порятувала Теребовлянський замок.