Легенди міста Чорткова. "Легенда про першого поселенця"

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 317

Легенда про першого поселенця

Дуже дошкуляли ворожі напади селянину Кирилу Чорному із Улашківців. Трохи наживе статків, як бусурмани і худобу заберуть, і випотрошать засіки із зерном та пшеницею, і пустять із вогнем обійстя. Дякувати Богу, що душу живу ще вдається врятувати, ховаючись у зарослих урвищах. Так було не раз. Бо жив біля Чорного шляху.

Врешті-решт терпець йому увірвався, бо скільки можна те робити, що поганцям готувати ласу здобич. От і Чорний якось запряг коней, взяв на віз свої нехитрі пожитки та й з жінкою і дітьми, їдучи польовою дорогою, перегодом спустився у заплаву Серету. Ніби попав у рай! Широка долина, яку дугою омивала ріка, чарувала зір незбагненною красою, дихала прохолодою і віщувала спокійний прихисток. Місцина була вкрита від Серету високою стіною густих очеретів, оточена з усіх боків горбами, як своєрідна пастка для чужинських супостатів.

Тут і ґаздував Чорний. Із селянською натугою він викорчував прадавні дуби, збудував розкішну світлицю вікнами до сонця, засіяв ниву і став поживати. Звісно, одній родині було сумно – і Чорний час від часу обережно їздив то в Улашківці, то в Росохач, то в інші села, щоб з ворогом не зіткнутись. Запрошував уцілілих господарів до себе у долину. Біля його садиби почали хутко виростати хати, як гриби після дощу. А як помер Чорний, люди назвали поселення на його честь Чортковом. Рід Чорного тягнеться аж до наших днів – не переводиться рід працьовитих і дбайливих українців.