Легенди Бучаччини. "Легенда про сто золотих"
Легенда про сто золотих
Дуже давно в нашім містечку вже була оборонна твердиня, оточена потоком. Вона мала таємний підземний вихід аж на протилежний горб в околиці заростів терену і непрохідних хащів. Недалеко від скритого виходу з підземелля було джерело. У сумну п’ятницю напали вороги. Обложили твердиню. Вимагали від оборонців містечка великого золотого викупу. Інакше загрожували всім дикою розправою і зробити пусте місце, де стояла твердиня.
Люди розуміли, що ворогові ніколи не можна вірити, і йти, як рибка, на будь-яку приманку. Вирішили оборонятися в замку. Два рази вороги йшли з криком на твердиню, але не могли її здобути.
Одного дня в табір ворога прийшов якийсь пройдисвіт і мовив до хана:
- Дайте мені сто золотих талярів - я допоможу вам легко здобути замок. Я проведу вас вночі таємним ходом.
- Добре, ми згодні на таку умову, — сказав хан і задоволено потер руки.
Вороги скористалися таємним ходом і здобули замок. Хан дотримав слова. Сказав прив’язати того пройдисвіта до стовпа, розпекти в залізнім кухлі золото і з вдячністю за добру послугу влити йому те золото в рот. Від цієї події стали називати замок Золотий Потік.
Записав 1986 р. П. МЕДВЕДИК у селищі Золотий Потік від Івана РУЖИЦЬКОГО, 1932 р.н.