Легенди Борщівщини. "Золота Брика"

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 365

Золота Брика

Понад Збручем – у краю, цікавому сивою давниною, пам’ятками минулого, щедрою природною красою, – неподалік Борщова, понад берегами річки Циганки розкинулось мальовниче село Кривче. 

У вечірню пору тут відкривається казковий краєвид, який милує око. Червоне сонце, яке сідає за обрій, купаючись у білих хмаринах, освітлює високі тополі, які кидають глибокі тіні на долину річки Циганки, і тільки верхів’я високих, стрімких берегів ще освітлені променями. Дві кам’яні вежі Кривченського замку, колись могутньої твердині, дивляться підсліпуватими очима бійниць на багряне світило…

Минувшина цього краю багата не тільки славними подвигами оборонців рідної землі, але й кривавими війнами і тяжким життям у неволі.

Село Кривче досить часто брали чи то штурмом, чи то облогою. Його багато разів займали татари і турки, через що декілька разів було спалене. В другій половині XVII століття село зазнало значних руйну­вань, пов'язаних з боротьбою Польщі проти Туреччини. Вже в 1672 році після підписання Бучацької угоди між Польщею та Туреччиною село Кривче разом із більшою частиною Поділля перейшло у володіння турецького султана Магомета IV. Тоді, повертаючись додому із Бучача, турецький султан захопив замок в селі Кривче й деякий час перебував там зі своїм військом.

Багато місце­вих жителів потрапило у турецьку неволю. Згадкою про ті часи залишається назва „кута" - Оплакана. Це був хутір, розташований на невеликій відстані від села. Турки спалили його і винищили жителів. Топтали землю рідну коні чужинські, стогнало Надзбруччя, мучився люд український у тяжкому ярмі, вмивався гіркими слізьми від зорі до зорі, кривавими мозолями і потом тяжко працюючи на чужинців. Але так само, як настає кінець ночі, настав і кінець неволі. Залишаючи край наш з військом лютим, закопав турецький султан Магомет ІV скарби незліченні – повну брику золота під п’ятою кривченською скелею, навпроти Яськового млина… Відтоді ніхто не бачив його багатства. Там, під землею, в мороці і тиші величезного підземелля, у заплутаних лабіринтах Кришталевої печери…

Вже понад три з половиною століття блукає ця сива легенда про «Золоту брику». В незліченних ходах печери під час довголітніх пошуків відкрито не одну таємницю, відгадано не одну загадку перлини Подільських печер – кривченської «Кришталевої» печери.

Вперше підземний лабіринт дослідив у 1721 році ксьондз Габріель Ржечинський (Rzaczynski), про що описав в своїй праці про історію Польщі. В той час до печери можна було дістатися сходами, від яких вже на початку ХХ сторіччя не лишилося і сліду. Потім печера в селі Кривче згадувалась в книзі Ладовського “Історія натуральная королівства Польського”, що була видана в 1783 році. А в 1878 році печера була описана у фундаментальній праці Грушецького “Про печери від Карпат до Балтики”.

Йшов час - і пам‘ять про печеру стиралася. Процес був настільки сильним, що в 1908 році Кришталеву вважали щойно відкритою печерою.

Вдруге печера обстежувалась у 1908 році К. Гутковським та Орловичем. Вони детально дослідили центральну галерею й декілька залів, та ніяких слідів скарбу турецького султана Магомета IV знайдено не було.

Приблизно в той же час, за місцевими переказами, дітлахам, що кидали каміння в печеру, була явлена Матір Божа. Зі Станіслава прибула церковна комісія, щоб перевірити цей факт. Але до печери святі отці не заходили, й питання про чудо так й залишилось відкритим. Щоб докопатись (в прямому смислі цього слова) до істини, у печеру, за власною ініціативою, пішов місцевий житель Петро Музика. Більше його ніхто не бачив. Шукали декілька днів, але так і не знайшли.

В 1931 році інженер Віктор Нехай проводив дослідження печери Кришталевої, й у 1933 році видає карту дослідженої частини печери довжиною три з половиною кілометри.

В 1930-х роках Польське туристично-краєзнавче об’єднання отримало в дарунок землі, на яких розташований вхід до печери й залишки замку від тодішніх власників - родини Мельзерів.

Під час Другої світової війни в печері переховувались бійці Української Повстанської Армії. Солдати радянської армії закачали в печеру газ і підірвали вихід, який був завалений до 1961 року.

У 1961-63 роках «Кришталеву» дослідила комплексна карстова експедиція Академії наук під керівництвом В.Н. Дублянського. Група вчених вперше здійснила частину проходження печери, склала детальний план, опублікувала дані про лабіринт. Тоді спелеологи подолали 18785 важких і небезпечних метрів. Попри великий пройдений шлях, ні «Золотої брики» ні, тим більше, тіл загиблих там воїнів УПА, яких газом травили радянські солдати, - знайдено не було.

В 1963 році тернопільські спелеологи знайшли в “Кришталевій” чоловічий скелет. Більшість спеціалістів вважає, що це скелет саме того Петра Музики, який у 1908 році шукав підтвердження явлення дітям Святої Богородиці. Скелет вирішили залишити в печері, і зараз туристи з міцними нервами можуть його побачити.

І хоча зараз розвідано 23 кілометри печери, ще не у всі розгалуження лабіринту вдалось пройти дослідникам. Попри неодноразові спроби важких обстежень заплутаних ходів лабіринту печери «Кришталевої», незліченних скарбів, про які говориться у легенді, поки що виявлено не було. Як і кожен колись ретельно схований скарб, награбовані багатства  турецького султана Магомета ІV повинні вилежати певний час у своєму тайнику, сховані від людського ока, вони чекають свого часу - коли будуть відкриті для світу.

Записав: за розповіддю старожила с. Кривче Борщівського р-ну Михайла Мироновича    Миронюка науковий співробітник науково-дослідницького відділу Данилейко В.М.