Легенди міста Збаража."Бабина гора"

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 906

Бабина гора

...У давнину, згадують, на вершині Бабиної гори серед дрімучих лісів було поганське капище — священне місце, де відбувалися прадавні ритуали, горіли жертовні вогні, заводилися ігрища. Минав час, чимало води протекло у Гнізні. На місці поганського капища збудували церкву муровану, з оборонними бійницями. Повідали, що та церква була поєднана із Старозбаразькою фортецею шкіряним мостом. Інші казали, що з’єднував їx таємний підземний хід.

Татарська орда сунулась Чорним шляхом, покритим кров'ю і сльозами невільників. Підійшли татари до Старого Збаража. Бусурманам перегородила дорогу фортеця. Горстка мужніх сміливців хоробро захищалася від лютих наїзників. Але сили були не рівні. У кривавій битві танули, як сніг на сонці, ряди оборонців. Разом з чоловіками мужньо захищали рідну землю жінки і діти, їx геройством захоплювався навіть татарський хан і обіцяв дарувати життя, якщо вони добровільно здадуться.

— Загинемо, але не здамося, — такою була відповідь.

— Спалити все  у вогні, не залишити і сліду з фортеці! - лютував хан.

На здобуття Старозбаразької фортеці хан кинув свіжі сили. Хоробро боролися захисники фортеці, але порятунку не було. Ще година — і ворог обліпив стіни. Остання горстка оборонців — жінки з дітьми — втекли підземеллям на протилежну гору, увійшли до церкви і продовжували оборонятися. Затріщали двері. З диким вереском кинулись татари. Тоді одна жінка в розпачі заголосила:

— Рідна земле, розступися і заховай нас від сорому і ганьби. І сталося диво. Церква з жінками запалася у землю, а тому й звуть ту гору Бабиною. А татари обернулися в каміння, яке й досі порозкидане по Бабиній гopі..

Кажуть, що коли у тихий вечір тут прикласти вухо до землі, то чути жіночий спів рідній землі, що заховала оборонців від татарської неволі.

Записав 1954 р. А. П. МАЛЕВИЧ у с. Старий Збараж

Збаразького р-ну від Ф. ОЛЕЩУКА, 86 р.