Відбулися наукові читання на тему: «Байда Вишневецький – український магнат і визначний полководець»
У відповідності до плану роботи Національного заповідника «Замки Тернопілля» Вишнівецький відділ на 2023 рік 21 липня 2023 року в стінах Вишнівецького палацу відбулися наукові читання онлайн на тему: «Байда Вишневецький – український магнат і визначний полководець».
З вступним словом виступила Думська Тетяна Олександрівна, заступниця генерального директора Національного заповідника «Замки Тернопілля» з наукової та культурно-просвітницької роботи.
Вона розказала про важливість збереження історичного середовища і дуже слушно зауважила, що цей захід зібрав вчених істориків, наукових співробітників національних заповідників, відомих краєзнавців та мистецтвознавців, а також освітян, фахівців відданих шляхетній справі – охороні культурної спадщини України та збереженню і популяризації нашої історичної спадщини.
Модератор заходу – Кіщенко Ганна Володимирівна, наукова співробітниця Вишнівецького відділу Національного заповідника «Замки Тернопілля».
Пленарне засідання розпочали дуетним викладом доповіді у складі Брель Ольги Володимирівни, старшої наукової співробітниці відділу «Музей Б. Хмельницького» Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» та Діденко Яніни Леонідівни, учений секретар, Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» з доповіддю на тему: «Магдебурзьке право в містах фронтиру: Чигирин, Крилів, Медведівка». Вони уточнили, що землі сучасної Чигиринщини наприкінці XVI-XVII ст. були порубіжними землями Речі Посполитої. Прикордонне положення краю зумовлювало певну специфіку адміністративного, економічного, соціального життя міст. Це відбивалося і на впровадженні Магдебурзького права. Деякі позиції у Привілеях були зумовлені близькістю цих територій до кордонів. На Чигиринщині було три міста, яким було надано Магдебурзьке право: Чигирин (1592), Крилів (1616), Медведівка (1658).
Продовжила роботу пленарного засідання Кукса Надія Василівна, почесний краєзнавець України, завідувачка відділу «Суботівський історичний музей» Національного заповідника «Чигирин» з доповіддю «Місце усипальниці гетьмана Богдана Хмельницького: факти проти історичних спекуляцій». Надія Василівна зауважила, що, сьогодні настав час розвінчувати міфи. Залучивши новітні технології, нині маємо шанс розгадати таємниці минулого, викрити містифікації, створити меморіали національних героїв. Вона дуже влучно поєднала перехід вигаданих подій та історичних фактів.
Продовжила роботу наукових читань Дуб Ольга Миколаївна, старша наукова співробітниця державного історико-культурного заповідника «Самчики» з доповіддю: «Українська жінка козацької доби». Пані Ольга дуже вправно описала об’єкт свого дослідження- українську жінку в козацьку добута висвітлила соціальний статус та життєві позиції жінки в системі суспільних відносин в Україні за часів козацької доби.
Наступним був виступ, Діхтярук Софії Григорівни, студентки Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка з доповіддю «Козацькі цвинтарі як публічна історія: вплив на формування колективної пам’яті». Однією з найвагоміших і найпопулярніших серед історико-археологічних досліджень епох історії України є доба козацтва. Це були масштабні події, які безпосередньо чи опосередковано вплинули на історію багатьох міст сучасної України. Доба козацтва є найбільш романтизованим періодом, а його сліди можна знайти не лише на сторінках літописів, архівах, архітектурі чи фольклорі, але й на козацьких цвинтарях. Ці місця відіграють важливу роль у збереженні та передачі пам'яті про минуле та культурну спадщину козацтва. Козацькі цвинтарі ‒ це не тільки місця поховання козацьких воїнів, але й спогади про їх життя, боротьбу та важливі події минулого. Кожне поховання, кожен надгробок на козацькому цвинтарі розповідає власну історію про особистість, її роль у козацькому русі та значення для регіону й тих чи інших подіях.
Козацькі цвинтарі є місцем, де можна знайти архітектурні елементи, ритуальні предмети, символіку та інші артефакти, що свідчать про козацьку традицію та спосіб життя.
Роботу заходу продовжив Костюк Степан Володимирович, голова Тернопільської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, завідувач науково-методичним відділом Тернопільського обласного краєзнавчого музею з доповіддю «Відлуння козаччини осмисленням Ярослава Сачка (поетичні мініатюри збірки «Ломикамінь»)».
Нашу онлайн зустріч продовжила Лугова Олена, завідувачка науково-дослідного і музейно-просвітницького відділу Державного історико-архітектурного заповідника у місті Бережани з темою виступу «Між легендами і реальностями: Бережанський замок і українське козацтво». У її доповіді ми почули досить цікаві факти, що фортеця витримувала козацькі облоги та численні напади татар. Зокрема , 1675 році татаро-турецька армія під проводом Ібрагіма Шишмана знищили місто, однак замок не скорила. Польський сейм висловив подяку Миколі-Єроніму Сенявському за те, що врятував цілий край від згуби.
Продовжила роботу наукових читань Мигалевич Марія Іванівна, аспірантка історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету ім. Гнатюка з доповіддю: «Елеонора Марія Жозефа Вишневецька: «добра австріячка» на польському престолі». Доповідь пані Марії була дуже емоційною та пізнавальною, в якій ми почули мало відомі факти про шлюб із королем Польщі, Михайлом Корибутом Вишневецьким та її подальшу долю.
Робота заходу продовжилась виступом Лящук Наталії Анатоліївни, старшої наукової співробітниці відділу охорони пам’яток історії та культури Національного історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви» з доповіддю: «Одяг та військове спорядження учасників Берестецької битви». Досить цікавою та інформативною була доповідь про військове спорядження козацького війська XVII ст., а також подала характеристику озброєння та предметів, які використовувались для обслуговування зброї. Одяг козаків не був одноманітним, він поділявся на буденний та парадний. Повсякденний, похідний одяг відрізнявся простотою, що проявилось в його назві – «підлий одяг». Головними якостями буденного одягу були зручність та невисока ціна. Для пошиття буденного одягу використовувалось домоткане полотно, дешеві сорти сукна, шкіра, смушки. На протилежність йому було парадне вбрання. При виготовленні парадного одягу використовувалось хутро соболя, куниці, вивірки та рисі. Тканину, з якої шився одяг привозили з інших країн. Крім того, козацтво розрізнялось за соціальним станом, тому одяг підкреслював майновий стан людини. Рядові козаки, що становили більшість, носили одяг з доморобних матеріалів. Вбрання заможних козаків, козацької старшини було пишним, шилося з найдорожчих привізних тканин – тафти, парчі, шовку.
Продовжила роботу наукових читань онлайн Моісеєнко Світлана Петрівна, старша наукова співробітниця Національного заповідника «Хортиця» з доповіддю на тему: «Великий Луг Запорозький в дослідженнях та творчості Віктора Чабаненка». Із слів доповідача ми почули, що цікавою є розвідка Віктора Чабаненка «Як запорожці у Великому Лузі господарювали», в якій автор підкреслює, що фізична праця, хазяйновитість цінувалися на Січі так само високо, як і патріотизм, мужність, відвага в бою.
Роботу читань продовжив Парацій Володимир Михайлович, старший науковий співробітник Бережанського краєзнавчого музею з доповіддю на тему: «Фортифікаційний аспект «активної» оборони українського козацтва друга половина XVI-XVIII ст.: «возовий табір»». У доповіді було проаналізовано факти й об’єктивні підстави тактичного використання українськими козаками в бойових діях XVI – поч. XVIII ст. таких динамічних та ефективних зразків «активної» польової фортифікації як табори з возів. А, через козацьку мілітарно-оборонну традицію, «возовий табір» прослідковано в історичній еволюції свого оформлення та видозмін, у мілітарній практиці його застосування різними етнічними військовими формуваннями.
Наступним доповідачем наукових читань став Підставка Руслан Володимирович, начальник відділу туризму та охорони культурної спадщини Збаразької міської ради з доповіддю на тему: «Князі Збаразькі і козацтво. Точки дотику».
Продовжив роботу наукових читань Повар Олександр Олександрович, вчитель історії Волинський ліцей ім. Нестора Літописця з доповіддю на тему: «Побут, їжа та одяг запорозьких козаків під час походів». Доповідь була досить обгрунтованою і зробивши висновки з усього сказаного умови походу хоч і були важкими однак якщо вони брали із собою навіть кухарів та ковалів, плюс мали вози із провізією та речами, козаки жили у відносно непоганих умовах, маючи з собою все необхідне. Щодо їжі, то вона була схожа на ту, що їли вдома, єдине що відрізняється, це приготування із меншої кількості інгредієнтів, оскільки в поході було те, що не псується. Найпопулярнішою та і найпростішою стравою був куліш, який їли із загребами. Щодо одягу, то він був ідентичним повсякденному та святковому, різниця лише у матеріалах та дизайні. Ці всі факти говорять про те, що козацький побут був універсальним, оскільки у мирний час та в умовах походу мав схожі елементи, отже козакам було легше адаптуватись і відповідно виконувати свою роботу їм було комфортніше.
Продовжив роботу нашої зустрічі Сварник Іван Іванович, директор Львівської обласної універсальної бібліотеки з доповідю на тему: «Дмитро Яворницький про початковий період українського козацтва». Вченому вдалося змінити погляд цілого покоління українців на власну історію і повернути героїчні сторінки козацтва в пам’ять народу.
Нашу зустріч із своєю доповіддю «Козацька еліта: формування образу у публічній історії» продовжила Скакальська Ірина Богданівна, доктор історичних наук, професорка, Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка. Образ козацької еліти у публічній історії є важливою складовою національної ідентичності та культурного спадку України. Вивчення процесу формування цього образу дозволяє краще розуміти вплив історіографії, медіа та літератури, цифрових технологій на сприйняття та інтерпретацію козацької еліти. Так, історичні фільми мають значний потенціал, як засіб просвітництва та навчання, допомагаючи відтворити минулі події та вчинки як потужний інструмент публічної історії. Застосування різноманітних джерел та досліджень дозволяє глибше проникнути в сутність образу козацької еліти та її промоції у сучасному соціумі. Публічна історія покликана популяризувати минуле.
Наступним доповідачем наукових читань ми прослухали Степанець Оксану Олександрівну, наукову співробітницю відділу охорони пам’яток історії та культури Національного історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви». Доповідь на тему: «Кулінарні традиції козаків». Козаки суворо дотримувались посту. За підрахунками істориків, 189 днів у році вони не вживали продукти тваринного походження. Перш ніж сідати за стіл, козаки промовляли молитву «Отче Наш», потім по знаку отамана куреня, що сидів на чолі столу, бралися за їжу.
Як бачимо їжа наших предків була простою та поживною, напевне у цьому криється секрет міцного здоров'я та довголіття. Практично всі запорозькі страви були з прянощами, великою кількістю дикої цибулі – «сарани» та часнику – «черемші», що знижувало можливість виникнення і поширення інфекційних хвороб. Як приправу до страв використовували місцеві пряно-смакові рослини – хрін, кріп, щебрушку польову (пахучку звичайну), кмин, аніс, м’яту, калган, а також привізні з інших країн – перець і корицю (цинамон). Страви готували з мінімальною кількістю солі, при цьому вони не були прісними. Вода, яку тоді використовували для пиття й приготування їжі, була надзвичайно чиста, зазвичай джерельна, мала цілющі властивості. Прадавні національні традиції здорового харчування на території нашого краю пройшли випробування часом.
Наступним був виступ Шмиголь Світлани Петрівни, старшої наукової співробітниці Національного історико-культурного заповідника «Чигирин,» відділ «Суботівський історичний музей» з доповіддю: «До питання недостовірності факту знищення маєтку Богдана Хмельницького у Суботові Польським військом у 1664 році ». У виступі було розкрито ідею непричетності польського війська до знищення Суботова у 1664 р. Висвітлювалися факти, які суперечать загальноприйнятій даті руйнації маєтку Хмельницьких та наводилися стверджувальні свідчення, виявлені у літописах і польських архівах.
Нашу зустріч продовжила Ярміш Ганна Петрівна, завідувачка науково-освітнього відділу «Національного літературно-меморіального музею Г. Сковороди»з темою доповіді: «Григорій Сковорода – духовний ідеолог козацького гарту». Григорій Варсава Сковорода жив у далекому ХVІІІ ст., але його думки, його вчення є суголосне сучасній добі, воно глибоко актуальне і в наш час. Великий педагог, музикант, філософ-богослов свято вірив у величне майбутнє України:
В роботі наукових читань приймали участь наукові співробітники Національного заповідника «Замки Тернопілля» Вишнівецький відділ, а саме:
Мавдю Мар’яна Русланівна, начальниця Вишнівецького відділу Національного заповідника «Замки Тернопілля» з доповіддю на тему: «Дмитро-Байда Вишневецький як один з лідерів козацького руху в Україні».
Кіщенко Ганна Володимирівна, наукова співробітниця Вишнівецького відділу з доповіддю: «Незламний козацький дух на прикладі Бориса Дроботюка»
З заключним словом виступила Шиян Любов Миколаївна, кандидат історичних наук, наукова співробітниця Вишнівецького відділу Національного заповідника «Замки Тернопілля»
В процесі роботи наукових читань велися дискусії, в результаті яких піднімалися питання, що потребують додаткових досліджень. За результатами представлених доповідей та загальної дискусії учасниками наукових читань було запропоновано надалі розвивати спільну наукову діяльність між закладами охорони культурної спадщини України для ще глибшого і детальнішого вивчення історії функціонування та архітектурних особливостей нерухомих пам’яток. Сприяти розвитку різних форм об’єднань закладів охорони культурної спадщини, освіти і приватних установ у галузі обміну інноваційними технологіями для ефективнішого пристосування та популяризації пам’яток культурної спадщини.
Ганна Кіщенко
наукова співробітниця Вишнівецького відділу
Мар’яна Мавдюк
начальниця Вишнівецького відділу
+38(03550)2 42 47
zapovidnik_zbarazh@ukr.net