ЮРІЙ ЗБАРАЗЬКИЙ – ВЛАСНИК МІСТА ТА ФУНДАТОР ПЕРШОГО МОНАСТИРЯ ОО.БЕРНАРДИНІВ У ЗБАРАЖІ (450-річчя з д.н.)
Однією з найяскравіших пам’яток і найдавніших храмів міста Збаража є римо-католицький костел святого Антонія. Це пам’ятка національного значення та один з унікальних об’єктів Національного заповідника «Замки Тернопілля». Храм розташований на лівому березі ріки Гнізни і є пам’яткою архітектури ХVІІ - ХVІІІ століття [8, с.509].
Перший храм був споруджений на початку ХVІІ ст. під патронатом святого Юрія. За дослідженнями Юзефа Кахеля (польського священика і дослідника) історія будівництва першого монастиря оо. Бернардинів починається з весни 1628 року, але до 1631 рр. було закладено лише «пивниці» (підземелля та крипти) і фундаменти.
Монастирський комплекс побудований із південної сторони міста Збаража, так як місцевість була дуже болотиста, тому фундаменти храму укріпили дубовими палями [7, с.34; 5, с.208]. Храм був мурований з каменю на дубових палях, однонавовий (розм. 19м х 10м) [5, с.177]. Розміри подані на підставі обмірів сучасної абсиди, на місці якої знаходився попередній костел, і згідно тодішнім будівельним традиціям – обладнаний бійницями і оглядовою вежею, яка знаходилася над притвором. Покритий високим двосхилим гонтовим дахом.
Про внутрішній вигляд збереглось мало відомостей. В головному вівтарі знаходилася ікона святого Юрія-мученика покровителя храму, а два бокові присвячені св. Антонію (правий) і Матері Божої (лівий).
.jpg)
.jpg)
Януш і Євгенія Вишневецькі як спадкоємці князів Збаразьких продовжили будівництво комплексу монастиря оо. Бернардинів у Збаражі [6, с.163; 2, с.36]. По смерті другого фундатора закінченням будівництва храму займалася вдова Євгенія Катерина з Тишкевичів Вишневецька. Храм був освячений 7 травня 1637 року [1, с.14]. Монастир отримав ранг конвенту формального, був невеликим, як і костел, освячений під патронатом святого Юрія мученика, так наказував князь Януш Вишневецький, щоб прославити першого ініціатора будівництва римо-католицького храму – князя Юрія Збаразького [2, с.24].
.jpg)
Ченців-бернардинів, які часто були капеланами в походах кн. Збаразьких, до Збаража запросив ще на початку ХVІст. князь Януш Миколайович, а довершив справу його син Юрій. І для більш довготривалого перебування в цьому ж році поселив декілька священиків у невеликому, побудованому для них, дерев’яному монастирі на Винограді (зараз с. Старий Збараж) [10, с.21].
Початком ХVІІ ст. датований рукопис, а саме 17 квітня 1647 р., «Lakonikum, novellae provinciae Rusiae…», в якому подаються відомості про монастир Бернардинів, де виразно називає князя Юрія Збаразького – фундатором Збаража і костелу [12], в іншому джерелі згадується, що в 1627 році заснував у Збаражі конвент св. Юрія, у якому 1636 року осіли отці бернардинці [7, с.114].
Юрій Янушевич народився 23 квітня 1574 р. в селі Антонівці за три милі від Кременця [4, с.87] і ми відзначаємо цьогоріч його 450-річний ювілей. Його матір’ю була православна шляхтянка Анна Матвіївна кн. Святополк-Четвертинська.
Разом із братом Христофором, який народився через 5 років після Юрія, навчався в Краківському та Падуанському університетах, а пізніше - брав студії у Левенському католицькому університеті (Фландрія) у Юста Ліпсія [4, 123].
Протягом декількох років Юрій вивчав, головним чином, право, виявляючи пристрасть і до гуманітарних наук та історії. Механіку і математику опанував ще в Італії у Галілео Галілея, а на поч. ХVІІ ст. брати Збаразькі помандрували до Франції, Німеччини та Голландії.
Тривале перебування при дворі фанатичного католика-ортодокса Зигмунта ІІІ поглибило антагоністичні відносини кн. Юрія з «солдатами Ісуса Христа» (єзуїтами). Якщо король Стефан Баторій – був королем рицарів і звитяжців, то Зигмунт – королем кліру, де перевагу мали єзуїти. З останніми у Юрія склалися досить складні непримиренні відносини ще з часів навчання у Франції та Італії. З початку ХVІІ ст. розпочинається політичне життя князя. Постійна критика двору та позиції короля припиняється Юрієм Збаразьким після отримання каштелянства Краківського і князь стає несподівано стає вірним підданим Зигмунта ІІІ [12].
З 1612 по 1619 рр. був великим коронним крайчим, тоді підчашим коронним (1619—1631 рр.), а з 1620 р. - краківським каштеляном і сенатором. Природній розум та політичні амбіції кн. Юрія Збаразького, в поєднанні з підтримкою друзів-шляхтичів мали привести до Польської Корони, але несподівана смерть від “дискретної отрути” 30 липня 1631 р. на бенкеті у Кракові, перекреслили ці наміри. Тіло покійного було забальзамовано і покладено в труну, а через два дні, саме в день св. Ігнація Лойоли, фундатора єзуїтів, останки князя «дивним чином загорілися». Похований поряд з братом Христофором (+1627) в домініканському костелі св. Трійці м. Краків (Польща) в заснованій ним каплиці св. Катерини Сієнської [3]. де до сьогодні зберігся чудовий надгробок з чорного мармуру, на якому вибиті широко посаджені золочені літери та скульптурою князя Юрія Збаразького [13].
Другий том «Двотижневика літературного», виданого у Кракові в 1848 рік описує події протягом декількох днів після смерті Юрія. Зокрема йдеться, що
"…коли 29 липня 1631 р. рештки померлого князя після набальзамування в труні заховано, це в дню св. Ігнатію Лойолі, фундаторові єзуїтів (31 липня) посвяченому «дивним чином» загорілися.
Одні приписували це всипаному в лоно останків негашеному вапну, інші – від придворного лікаря князя, хірурга Кракєра, який бальзамував тіло – переконували, що не вапна було всипано, а попелу і що зшите лоно померлого, принаймі, від того вогню пошкоджене не було і за твердженням того ж лікаря-протестанта – це мав бути вогонь чудесний. Нібито, це полум’я, саме в свято св. Ігнація, рештки князя, синів святого противника, зокрема його очі і язик ушкодило, щоб показати тілесну кару, яку отримають противники єзуїтів…" (збережено виклад оригіналу) [14].
Повечерявши, граючи в карти, без скарг на здоров’я, у віці 57 років князь Юрій Збаразький відійшов у вічність, скоріш за все, неприродною смертю. По його смерті більша частина величезних володінь перейшла до найближчих родичів — князів Вишневецьких та Четвертинських (Януш разом з сестрою Геленою перейняв весь спадок князя).
Література:
- Костел оо. Бернардинів в м. Збаражі. Історико-краєзнавчий нарис. / переклад Е.М.Перця і Н.В.Годзілевської. Збараж, 1992. 14 с.
- Сьомочкін І. Монастир бернардинів у Збаражі. // Галицька брама: Збараж. / Гол. ред. Шишка О. Львів: Вид-во “Центр Європи”, 2004 р. № 1 – 3 (109 - 111). Січень – лютий – березень. 36 с.
- Architektura Polska XVII wieku. Red. Adam Miłobędzki. Warszawa, 1980. T.4 597s.
- Dobrowolska dr. Wanda Młodość Jerzego i Krzysztofa Zbaraskich. Przemyśl, 1927. s.235
- Kachel Jozef. Dzieje kosciola I klasztoru Ojcow Bernardynow w Zbarazu (1628-1946). Kalwaria Zebrzydowska, 2001. 602 s.
- Klasztory Bernardyńskie w Polsce w jej granicach historycznych. / red.ks.Hieronima EUG. Wyczawskiego OFM Kalwaria Zebrzydowska, 1985. 234 s.
- Kunzek Tomasz Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą). Rzeszów: Libra PL, 2013. 140 s.
- Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich: W X t. / red. Chlebowskiego B., Walewskiego W., Sulimierskiego F. Warszawa: Slawinum, 1879.ІV. 625 s.
- Slaski Henrуk. “Zbaraz w pszeszlosci i teraznosci”. Przewodniczacy Oddziału zbaraskiego Podolskiego T-wa Turyst. Krajoznauczego. Zbaraz. Тarnopol, 1934. 15s.
- Szustakowski M. Od Zbaraża do Wrocławia – na Crarnym Tatarskim Szlaku. Wspomnienia. Wrocław, 2010. 674 s.
- Юрій Збаразький (портрет з музею м. Колобжега, РП) URL: https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Файл:Юрій_Збаразький.jpg
- Підставка Р. Князі Збаразькі: амбітні претензії на корону чи політична авантюра..? URL:https://web.archive.org/web/20160310103013/http://narodne-slovo.te.ua/2011/11/28/knyazi-zbarazki-ambitni-pretenziji-na-koronu-chy-politychna-avantyura/ (28 Лис 2011)
- Орест Сарматський знайдено сенсаційні свідчення про збаразький замок на Тернопільщині. Інтернет-газета «Терен». URL: https://teren.in.ua/news/znajdeno-sensatsijni-svidchennya-pro-zbarazkyj-zamok-na-ternopilshhyni-foto_114530.html (4 листопада 2017 р.)
- Підставка Р. Замки Збаража:відоме і невідоме. URL:https://www.academia.edu/37835067/Замки_Збаража_відоме_і_невідоме_pdf (2012)
+38(03550)2 42 47
zapovidnik_zbarazh@ukr.net