ЯРЕМА ВИШНЕВЕЦЬКИЙ. ДО ПИТАННЯ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ РОЛІ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 5653

У даній статті подано коротку біографію Яреми Вишневецького. Висвітлено події в національно-визвольній війні і його роль в битві під Збаражем.

Ключові слова: Ярема Вишневецький, Богдан Хмельницький, козаки, війна, військо, князь, Збараж, подія, постать.

Історія України знає багато історичних постатей, як героїв, так і антигероїв українського народу. З плином часу відбувається переосмислення цих історичних постатей. Досить суперечливою є постать князя Єремії Вишневецького. Кат українського народу та польський герой, шляхтич-русин, який зрадив православну віру та став католиком – таким антигероєм зображували Ієремію Вишневецького [2].

Був він нащадком козацького ватажка Дмитра Байди-Вишневецького, засновника Запорозької Січі. Незадовго перед повстанням Богдана Хмельницького в самого Яреми склалися добрі стосунки з українськими козаками. Принаймні вони разом ходили походами на татар у 40-х рр. ХVІІ ст. Й водночас це — «гроза козаків» [2].

Байда Вишневецький походить з відомих на Україні князів Вишневецьких, які колись були гарячими патріотами України і віри православної, а потім стали зрадниками свого народу і римокатолицькими фанатиками. Рід князів Вишневецьких був старшою лінією князів Збаразьких, нащадків князя Федька Несвідського, героя повстання під проводом Свидригайла. Це був багатий княжий рід, гніздом якого були два міста – Збараж і Вишнівець [1, с. 2].

Народився Ярема 17 серпня 1612 року в м. Лубнах. Походив з русько- литовського князівського роду Великого Князівства Литовського, син київського каштеляна Михайла Вишневецького і молдованки, доньки господаря Молдови Раїни Вишневецької - Могилянки. Став сиротою в 7 років, виховував його стрийко (дядько по батькові) князь Костянтин Вишневецький.

27 лютого 1639 року одружився з Гризельдою Замойською, донькою великого коронного канцлера Томаша Замойського та Катерини Острозької. 1640 року в Замості у них народився єдиний син Міхал Томаш Корибут- Вишневецький (1640—1673), майбутній польський король у 1669—1673 роках.

Навчався Ярема Вишневецький в колегіумі єзуїтів у Львові, потім вивчав військову справу в Нідерландах, Італії, Іспанії.

Ярема походив з родини, де були сильні православні традиції. Існують різні припущення щодо причин рішення Вишневецького перейти з православ’я у католицтво, але скоріш за все князь Ярема виходив з того, що для отримання політичного впливу, необхідного для реалізації його планів щодо розбудови Руського князівства, слід було прийняти католицтво. Щодо православних святинь, то князь не те, що не чіпав їх, він навіть дбав за православну віру: відомі його підтвердження привілеїв для закладених батьками монастирів. У травні 1636 року він видав документ про обдарування Мгарського монастиря.

17 лютого 1646 року князь підтвердив свою ж дарчу грамоту цьому монастиреві на село Мгар і звільнив монастир від поборів. Князь впроваджував пільги для новоприбулих поселян, активно заохочував ремесла. Відбивши у магната Адама Казановського спадкове місто Ромни, відібране в його батька, Ієремія за чотири роки перетворив його в найкрупніший на Задніпров’ї торгівельно-економічний центр. Князь впроваджував пільги для новоприбулих поселян, активно заохочував ремесла. Нині звинувачення Яреми в «антиукраїнськості» будуються переважно на тому, що він виступив проти дій Хмельницького, який зумів підняти на повстання запорозьких козаків. Зараз Хмельницький однозначно трактується як український національний герой, символ українства.

На нашу думку, треба відмовитися від оцінки князя Яреми як героя чи антигероя, виходячи з вузького бачення нашого минулого. Вишневецький належить до нечисленних особистостей, які зуміли вплинути на перебіг історичних подій. Без нього історія як України, так і Польщі була б інакшою. Тому діяльність цієї особистості (зі всіма її плюсами й мінусами) заслуговує на серйозне вивчення.

Коли вибухнуло козацько-селянське повстання під проводом Богдана Хмельницького, яке згодом переросло у війну проти Речі Посполитої, Ієремія не став на бік гетьмана. Він захищав польську корону, вважав Хмельницького королем розбійників, жорстоко придушував та катував повсталих селян і козаків у своїх маєтках як на Лівобережній, так і на Правобережній Україні.

1649 року очолив оборону Збаража від козацько-татарського війська. Після поразки від українських козаків на Брацлавщині та Волині польсько- шляхетські загони під командуванням Яреми Вишневецького й інших загонів кількістю до 15 тисяч вояків відступили до Збаража під захист його укріплень. Було вирішено закласти спільний табір під Збаражем. Яремі на той час було нелегко, йому доводилося вирішувати проблему дезертирства у власних військах. Князь влазив у борги, а не заплачені вояки йшли від нього. Але на звістку про скрутне становище, Вишневецький в супроводі 200 слуг вирушає з Білого Каменя до свого родового замку у Вишневці на воєводу руського чекала тисяча його власних бійців. Зі своєї резиденції князь розсилає в усі  боки роз’їзди, котрі в дрібних сутичках з передовими роз’їздами козаків виручають регіментарські сили, а також збирають інформацію про неприятеля. Активні дії «вишневчан» породжують у козаків чутки, ніби з Вишневецьким прибуло щонайменше 15 тисяч вояків, і змушені їх відійти до основних сил. Поступає інформація про те, що Б. Хмельницький з’явиться з усіма силами під Збаражем не раніше 10 липня. А 7 липня Ярема з’явився в регіментарському обозі і прийняв командування обороною міста. Регіментарських жовнірів це настільки сповнило ентузіастом, що вони готові були служити під орудою воєводи шість місяців задарма. За наполяганнями князя, посилилися фортифікаційні роботи, розпочалася додаткова заготівля харчів. В усі сторони були розіслані під’їзди. Доки була можливість стримувати козацькі й татарські війська, що надходили. 10 липня Вишневецький відбив атаку передового татарського підрозділу, який намагався захопити його табір, ще не встиг відійти за стіни Збаража. Наступного дня основні сили Б. Хмельницького підійшли до міста і оточили його, встановивши навколо фортечного муру 30 гармат. Ярема в цей час давав учту воякам, палкими промовами спонукаючи їх до бою. Так почалася героїчна Збаразька епопея [3, с. 223].

Доречно   буде   зазначити   ,    що    видатний    український    історик    М. Грушевський віддавав належне обом сторонам – як обложеним (чиї сили він оцінював «всього 9-10 тисяч властивого війська»), так і тим, хто вів облогу («Гетьман мав з собою 70 тисяч козацького війська і дещо більше орди»), визначаючи за ними рівною мірою «прояви високого героїзму і посвячення». Загалом обложені відбили 17 штурмів. Ярема Вишневецький у Збаражі розкрився як полководець, і як людина. Практично все залежало від Яреми, і він виклався повністю, зробивше можливе й неможливе. Дії Вишневецького в Збаражі давали привід для роздумів як його сучасникам, так і пізнішим дослідникам про те, яким би шляхом пішла далі війна, якби за князем усе ж таки залишилася булава коронного гетьмана [3, с. 225].

Зносячи нарівні з обложеними бій, спрагу й голод, князь Ярема в найскладніші хвилини неодноразово стримував захисників міста від утечі. Ночував на бойових позиціях, особисто відвідував поранених, брав участь у всіх вилазках. Під час одного з найтяжких штурмів, коли основний удар припав на позиції князя і військо запанікувало, Вишневецький вийшов навперейми утікаючим жовнірам з оголеною шаблею зі словами: «Якщо хтось посунеться назад, той сам загине, або мене положить!» - і повів військо у контратаку. «Історія русів» повідомляє, що в одному з боїв у Збаражі Ярема Вишневецький був важко поранений у ногу «і віднесений в місто на плащі жовнірському», однак продовжував керувати військовою радою захисників фортець [3, с.227].

Отже, стереотип Яреми Вишневецького, як антигероя, ворога українського народу давно пора стерти з нашої історії. В своїх земельних володіннях він не чинив ніяких утисків своїм підданим. Його край, що називався Вишневеччиною, активно розвивався [2].

За 16 років існування «України-Вишневеччини» чисельність населення краю збільшилася з 4,5 тисяч до 230 тисяч чоловік.

Князь впроваджував пільги для новоприбулих поселян, активно заохочував ремесла. Відбивши у магната Адама Казановського спадкове місто Ромни, відібране в його батька, Ієремія за чотири роки перетворив його в найкрупніший на Задніпров'ї торгівельно-економічний центр. У місті почали розвиватися ковальство, ткацтво, шевство, з'явився двір для приїжджих купців, а роменські ювеліри стали відомими далеко за межами Вишневеччини.

Жива торгівля велася як із «далеким зарубіжжям» (хліб, поташ і селітра йшли з тих країв у Західну Європу), так і з Росією. Причому торгова експансія з Вишневеччини була такою сильною, що її купці вели свої справи в самій Москві, всупереч існуючій в ті часи заборони «литовським людям» торгувати в столиці Московщини.

Заохочуючи цехову систему, Ієремія звільняв ремісників «від повинностей менших і частих», за виключенням ремонту греблі в разі її прориву і оборони міста від неприятеля. Частина цехової продукції йшла «на замок», за яку намісник князя мав платити цеховикам за твердими розцінками.

Князь сприяв розвитку православної релігії, хоча й сам був католиком. Також, він сформував військо для захистку своїх володінь від татар та козаків. Після розгрому свого міста Лубни козаками, Ярема починає їм мститися. Помста була дуже жорстокою. Людину, яка керувала повстанцями під час розгрому Лубен, було посаджено на палю. Після битви під Берестечком, політичне становище Яреми могло б покращитися, він міг би відновити становище своїх земель, таким, яким воно було до Національно-визвольної революції під проводом Б. Хмельницького. Також, він міг би втілити свої плани щодо створення Руського князівства. Проте рання його смерть цьому завадила…

20 серпня 1651 р. Ярема помер у віці 39 років. За офіційною версією, князь помер від дизентерії. За своє життя Ярема ніколи не скаржився на здоров'я. Можна припустити, що Ярему отруїли. Коштів на поховання

Яреми не вистачило, а тіло його до сьогоднішнього дня не віддане землі [2].

Ярема Вишневецький зробив значний внесок в історію як України, так і Польщі. Він належить до нечисленних особистостей, які зуміли вплинути на перебіг історичних подій.

Список використаних джерел.

1. Малевич А. П. Дмитро Вишневецький (Байда) До 500- річчя виникнення Українського козацтва / А. П. Малевич. – Тернопіль. Куйбишева. 25: Редакційно- видавничий відділ облполіграфвидаву,, 1990.
2. Новицький А. Ярема Вишневецький: спроба переосмислення історичної постаті [Електронний ресурс] / А. Новицький – Режим доступу до ресурсу: / А. Новицький // Глобал Аналітик. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://www.globalanalityk.com/історія/ярема-вишневецький-спроба-переосмис/.
3. Рудницький Ю. Ієремія Вишневецький: Спроба реабілітації / Юрій Рудницький. – Львів: Літературна агенція піраміда, 2008. – 299 с.
4. Рудницький Ю. Міфи Яреми Вишневецького. Князь — такий же «наш», як і Хмельницький. / Юрій Рудницький. – Львів.