ТВОРЧІСТЬ ВОЛОДИМИРА ЛУПІЙЧУКА В МУЗЕЙНИХ ЕКСПОЗИЦІЯХ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ЗАМКИ ТЕРНОПІЛЛЯ

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 467

Ключові слова: козацтво, виставка, експонування, колекція, мистецтво.

Актуальність теми: вивчення і популяризація творів мистецтва було і залишається одним із основних напрямків діяльності будь-якого музейного закладу нашої держави. Не є винятком із цього правила Національний заповідник «Замки Тернопілля». Серед великої кількості музейних експонатів вагоме місце займають експозиції на козацьку тематику.

Мета публікації – дослідити і висвітлити життєвий шлях і творчість Володимира Лупійчука, та його твори, які експонуються в Національному заповіднику «Замки Тернопілля».

Козацтво – унікальний феномен світової історії. Його формування, розвиток та еволюція пов’язані з важливими історичними подіями в Україні. Історія козацтва – це історія перемог і трагедій, падінь і злетів. По-різному можна оцінювати діяльність козацьких гетьманів. Адже, у XVII ст. Україні не вдалося створити власну державу, та в боротьбі за волю формувалася українська нація.

Враховуючи історичне значення українського козацтва для нашого народу, нашої державності, ми повинні продовжити вивчення і популяризацію козацької доби та проводити дослідження, які максимально висвітлять цей період.

Надзвичайно важливою подією в історії Збаража, було створення 8 лютого 1994 року Державного історико – архітектурного заповідника. Установа була створена згідно Постанови Кабінету Міністрів України №75, з метою збереження пам’ятних місць, пов’язаних з Визвольною війною українського народу 1648–1657 років, та у зв’язку з 400 – річчям від дня народження Богдана Хмельницького [6].

15 січня 2005 року Заповіднику надано статус Національного і перейменовано у Національний заповідник «Замки Тернопілля».

Є події та епохи, які стають вихідними пунктами для подальших поколінь. Для українського народу такою подією став початок національно-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького у 1648 році.

Богдан Хмельницький на чолі війська здійснив три походи на Західноукраїнські землі і щоразу його шляхи пролягали через територію Тернопільщини.

Перший похід відбувся восени 1648 року, коли гетьман з основними силами пройшов через Збараж-Зборів-Золочів-Глиняни і наблизившись до Львова, почав його облогу [4, с. 12].

Другий раз війська Хмельницького були на Тернопільщині з кінця червня до середини серпня 1649 року. Цей час був настільки насичений подіями, що в деяких історичних джерелах іменувався, як Збаразькі війни.

Центральними подіями протистояння козацьких загонів під проводом Хмельницького і польським військом, на чолі якого стояв Ярема Вишневецький, була облога міста Збаража та Зборівська битва. Облога Збаража тривала близько семи тижнів.

Головна битва, яка стала апогеєм компанії 1649 року, відбулася під Зборовом. Це була одна з основних битв гетьмана Богдана Хмельницького [4, c. 46]. Її результатом стало підписання Зборівського мирного договору, який фактично узаконював утворення нової незалежної держави, обмеженої правда, Київським, Брацлавським і Чернігівським воєводствами.

В 1655 році Хмельницький здійснив ще один похід на Західноукраїнські землі. Тоді його шляхи також пролягали через Тернопільщину [4, c. 12].

Дослідження, вивчення і популяризація козацького періоду в Україні є одним з пріоритетних напрямків діяльності Національного заповідника, який вже більш ніж 25 років є однією з провідних науково-дослідних установ України.

Саме козацтво залишило глибокий слід не лише в державотворенні України, а й у мистецтві. Це ще раз свідчить про велич і значимість козаків, адже ряд митців присвятили свої твори саме цій темі.

Пізнавальні та естетичні враження можна відчути познайомившись з творами мистецтва на тему козаччини, які експонуються в Національному заповіднику «Замки Тернопілля».

Національний заповідник «Замки Тернопілля» експонує твори присвячені цій темі в своїх постійних експозиціях, а також активно презентує виставки тимчасового експонування.

Національний заповідник "Замки Тернопілля" має в своєму розпорядженні унікальну колекцію дерев'яних скульптур заслуженого майстра народної творчості України Володимира Лупійчука (1929-2006 рр.). Талановитий скульптор – різьбяр з Поділля акцентував свою творчість на історії України.

Серед десятків творів, майстерно створених різцем митця, значну частину становлять скульптури на тему козаччини, в яких увіковічнено образ українського козака.

Народився Володимир Васильович 22 грудня 1929 року в сім’ї Василя та Степаниди Лупійчуків у Волочиську, тоді Кам’янець-Подільської області. Батько – хлібороб, мати – міщанка. Володимир був четвертою дитиною в сім’ї. До війни закінчив чотири класи – навчання обірвала окупація. З дитинства його цікавили ілюстрації пов’язані з життям та бойовими звитягами українських козаків [5, c. 3].

Своє професійне навчання Володимир Лупійчук розпочав у 1945 році в Львівському художньо-ремісничому училищі № 4 на відділенні, яке готувало малярів-декораторів, де провчився три роки. Професія маляра-оформлювача дала йому змогу забезпечити себе матеріально для майбутньої творчості. Працюючи, він вступив на заочне відділення Чернівецького будівельного технікуму. Навчаючись, майбутній митець одночасно удосконалювався в різних напрямках мистецтва, але особливий потяг мав до створення скульптурних сюжетів [5, c. 4].

Володимир Васильович багато читав, захоплювався історією. Дитинство, роки юності пройшли в період сталінської диктатури. Інформація про українське козацтво в ті часи подавалася виключно з точки зору спільної боротьби російського, українського і білоруського народів проти пануючого класу. Про боротьбу за незалежність України не було і мови. У часи хрущовської відлиги українське козацтво виходить з небуття. Щоправда, називати його у ті часи українським не наважувалися. У якийсь час свого життя митець дійшов висновку, що лише навколо козацтва можна об’єднати Україну та українців [2, c. 4]. Відомості, які набував про українське козацтво перепліталися з емоційно-раціоналізованим сприйняттям опоетизованих Тарасом Шевченком образів козаків. Поступово переконувався, що козацтво – це не просто феномен в нашій історії, а Божа благодать [3, c. 4].

Майже усьому «фігурному козацтву», що з’явилося на світ з під різця Володимира Лупійчука, властиві риси романтизму. До образу козацтва пан Володимир був прихильний насамперед тому, що їхній спосіб життя і боротьба були альтернативою кріпацтва, насаджене комуністичною владою  українському народові і нічим не відрізнялося від описаної кріпаччини в творах Шевченка [1].

З-під різця майстра вийшли такі історичні постаті як: Гонта і Залізняк, Данило Галицький, Устим Кармелюк, Іван Богун, Данило Нечай, Богдан Хмельницький і інші [5, c. 40].

В 1961 році скульптор стає учасником Шевченківської ювілейної виставки та Всесоюзної художньої виставки в Москві. З цього часу він став постійним учасником обласних, республіканських виставок. Шість разів його роботи експонувалися в столиці СРСР. Митець брав участь у зональних виставках у Львові, Молдавській РСР, а також в Болгарській народній Республіці [7, c. 20].

Як робочий матеріал В. Лупійчук використовував гіпс, мідь, латунь, бронзу, алюміній, інколи – скло, кераміку, бетон. Праця над «скульптурною шевченкіаною», українським козацтвом активізувалася з 1970-х років і на сьогодні налічує майже 200 творів.

Володимир Васильович у 1990 році став членом Національної спілки майстрів народних мистецтв України, а з 2002 року – заслуженим майстром народної творчості України.

Разом з тим, з початком 1990-х рр. скульптор занурюється у справу відродження українського козацтва і організовує ініціативну групу, метою якої стало відродження козацтва саме на Тернопіллі. Він стає першим крайовим отаманом Тернопільщини та членом Ради Старійшин Українського козацтва. Він веде енергійну діяльність, передусім з патріотичного виховання та активно пропагує ідеї сучасного козацтва поміж найширших верств суспільства – від шкільного учнівства до різних громадських організацій [5, c. 10].

Перед українським козацтвом Володимир Лупійчук удостоївся високих відзнак. Зокрема, у 1998 р. отримав відзнаку – «За видатні особисті заслуги перед Українською державою та Українським козацтвом у справі захисту незалежності, територіальної цілісності, обороноздатності, безпеки України та військово-патріотичного виховання». Також, Генеральна Канцелярія Українського козацтва своїм Універсалом ушанувала митця «Почесною відзнакою Гетьмана Українського козацтва». В жовтні 2000 року Володимир Лупійчук за активну діяльність у справі відродження, становлення і розбудови козацтва в Україні протягом 1990-2000 років був нагороджений Почесною грамотою Українського козацтва.

Співпраця між Національним заповідником «Замки Тернопілля» (до 2005 року – Державним історико-архітектурним заповідником в м. Збаражі) розпочалася з 1994 року – з часу створення закладу, але в активну фазу ця співпраця вступила в 1999 році, коли в замковому палаці міста Збаража відкрилася перша виставка митця. З того часу в Збаразькому замку, який є центральним об’єктом Національного заповідника «Замки Тернопілля», експонується виставка творів народного умільця, співця українського козацтва.

Роботи майстра одночасно високомистецькі і зрозумілі всім – від школяра до сивого пенсіонера, від робітника до академіка.

В 2005 році виставка робіт Володимира Лупійчука була відкрита у Вишнівецькому       палацово-парковому      комплексі,       приурочена IV Всеукраїнському фестивалю козацької пісні «Байда». Всього на цій виставці було представлено 20 скульптур.

На жаль, незважаючи на титанічну працю народного скульптора Володимира Лупійчука по популяризації історії боротьби українських козаків за волю України, він не був достатньо пошанований ні в часи комуністичного панування, що логічно і зрозуміло, ні вже в незалежній Україні. Та знаючи його характер, не прагнув цього. Проте безумовним є факт, що своєю працею, відношенням до життя, здобув беззаперечний народний авторитет. Мрія і прагнення кожного майстра – щоб його твори бачили якомога більше людей, адже саме для них, власне, направлена його творчість.

Національний заповідник «Замки Тернопілля» втілює в життя мрію майстра. І хоча заповідник не є власником жодної роботи Володимира Лупійчука, у виставкових залах замкового палацу міста Збаража вже більше 20-ти років експонується 52 роботи майстра.

Щодня сотні туристів із всіх куточків України і світу мають змогу бачити унікальні роботи митця, дивуватися його таланту. За час експонування виставки роботи самобутнього майстра змогли побачити близько мільйона туристів.

Список використаних джерел.

1. Клюйко В. Вершники з наших вершин / В. Клюйко. // Репортер. – 2002. – №22.
2. Лупійчук В. Важкі сходинки до влади / Володимир Лупійчук. // Тернистий шлях. – 1992. –21 листопада. – С. 4.
3. Лупійчук В. Маю шаблю в руках/ Володимир Лупійчук// Ще не вмерла козацька мати//Тернистий шлях – 1992. – 18 квітня. – С. 4
4. Мельничук Б. Шляхами Богдана Хмельницького на Тернопільщині / Б. Мельничук, Н. Юрчак. – Тернопіль: Новий колір, 2008. – 135 с.
5. Моздір М. Володимир Лупійчук - співець українського козацтва / М. Моздір. – Львів, 2005. – 144 с.
6. Про державний історико-архітектурний заповідник в м. Збаражі Тернопільської області. Постанову Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. №78 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/78-94-%D0%BF
7. Чайка В. Талант народного умільця/ Володимир Чайка// Свобода. США. – 2007. – №44. – 20 с.