ТВОРЧА СПАДЩИНА ТАРАСА ЛЕВКІВА У ФОНДАХ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ЗАМКИ ТЕРНОПІЛЛЯ»

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 651

У статті зроблено спробу аналізу частини творчої спадщини митця Тараса Левків – уродженця села Мала Березовиця Збаразького району, що представлена в експозиції Національного заповідника «Замки Тернопілля».

The attempt of analysis of part of creative heritance of artist Taras Levkiv is done in the article – the native of village the Mala Berezovica  that presented in the display of National reserve "Castles of Ternopil ".

Ключові слова: Тарас Левків, мистецтво, скульптура, кераміка.

Народні художні промисли є невід’ємною складовою української культури. Впродовж століть безліч майстрів – гончарів, ткачів, різьбярів, ковалів, вишивальниць створювали речі, необхідні людям у побуті. Україна ж віддавна славилася гончарним виробництвом, а в основі творчості Тараса Левківа лежить прадідівське гончарне коло та глина, помножені на розум й нестримну фантазію професійного майстра.

Тарас Левків народився 25 червня 1940 року в селі Мала Березовиця Збаразького району на Тернопільщині. Він – онук сільських хліборобів, ремісників-килимарників, виріс поруч верстата. Батько Тараса з 1929 року був в ОУН та «Просвіті», через це пройшов через польські та московські табори. Мати сама ростила дітей. Спочатку Тарас опановував мистецькі ази у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І. Труша, яке закінчив 1964 року, а в 1971 році – відділ художньої кераміки Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. Перша персональна виставка митця відбулася у 1970 році. А вже у 1972 році Тарас вперше представляв Україну на ІІІ Міжнародному бієнале у Валорісі (Франція) [5]. Надзвичайно важливою в житті молодого митця стала зустріч з педагогом, який дав йому ключ до глибокого розуміння і зацікавленого філософського осмислення багатьох природних і мистецьких явищ – Тарасом Драганом.

Виняткова працездатність вирізнила Т.Левківа ще у роки навчання у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. Наприкінці 1970 року в місті відбулася унікальна, як на той час, подія – персональна виставка студента Левкова. Представлені ним твори розкрили нові можливості давньої техніки гончарного круга. Оригінальні композиції здебільшого торкалися національної тематики, несли виразні ознаки етнографізму, виражали характерні для народного мистецтва оптимізм і гумор. Твори майстра – «Козак б’є в литаври», «Галицьке військо», «Троїста музика», «Чугайстер» – стали своєрідним символом часу [2].

З того часу життя митця закрутилося у вирі подій, досягнень, успіхів, визнання і слави. А у 1997 року Левків отримав почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України», що засвідчило його неабиякий талант та значущість у сучасному суспільстві.

Наступні події суттєво вплинули на характер і напрям творчих пошуків митця. В роки застою йому пощастило в числі перших потрапити на унікальну творчу базу в Дзінтарі (Латвія), де керамісти з усього колишнього СРСР створювали композиції для міжнародних конкурсів і симпозіумів у Фаенці (Італія) і Валорисі (Франця). Тут відбулося знайомство з видатним, знаним у світі митцем і педагогом – Петрісом Мартінсоном. Цей незабутній контакт сприяв активному розширенню кругозору, швидкому пізнанню нових матеріалів і технологічних можливостей, відчуттю впевненості у власних силах.

У 1970-х роках творчість художника еволюціонує немовби у двох напрямках, кожен з яких виражає протест проти насаджування в мистецтві обмежень і постулатів. Перший напрям представляють сміливі експерименти в діяльності вільного формотворення, офіційно забороненого в скульптурі. Художник оперує елементарними об’ємами, які утворюються в процесі використання техніки гончарного круга – циліндр, куля, конус. В цьому прослідковуються певні аналогії з пластичним розумінням простору, властивим для кубізму. Тематично композиції такого плану ув’язуються з пейзажними мотивами чи природними явищами і виливаються у твори – «Осінні гори», «Відображення», «Захід сонця» «Кульбаба», «Перевесло»[3]. Другий напрям свідчить про уміння втілити і донести до глядача власні переконання і життєві принципи, подані в оригінальній мистецькій формі. Характерним прикладом може служити хоча б композиція «Північне сонце» (1977 р.), яка незважаючи на простоту, здатна викликати у кожного українця конкретні асоціації.

Крім різновидів кераміки, Тарас Левків успішно включає в декоративні композиції дерево і метал. Метал переважно виконує роль допоміжних конструктивних елементів на яких монтуються керамічні деталі. Дерево в багатьох творах художника – невід’ємна частина загального пластичного вирішення. Воно поєднується з керамікою в різних варіантах: то підкреслює її характерною текстурою матові поверхні і творить контраст з блискучою поливою, то набуває певної барви і доповнює загальну кольорову гаму, або ж покриває блискучим лаком і зливається в одне ціле з поливаною керамікою – «Яблуня», 1977; «Космос», 1977; «Букет», 1978 та ін. Майже всі твори Тараса Левківа – об’ємно-просторової композиції. Митець постійно шукає максимально активного контакту з навколишнім середовищем, працює за принципом безпосереднього проникнення пластики у простір, а простору – в керамічну пластику [1, с.54]. У його творчості починають переважати космічні мотиви, як спроби філософського осмислення екологічних проблем.

У 1980-х роках коло творчих зацікавлень Т.Левківа сягає інших сфер. Художник немовби прагне покинути буденний світ, земні незгоди і наближується до вищої логіки і порядку. Переважання в ранніх творах об’ємів, утворених під час обертання гончарного круга, логічно трансформуються в пріоритет космологічних мотивів. Проте, у його «космосі» відбуваються події, безпосередньо пов’язані з земними проблемами, насамперед екологічними – «Кам’яні вихори», «Обережно крихке», «Космічний спрут», «Космічні подарунки», «Реставрація планети». Т. Левків знову стає учасником вернісажів, організація яких відновлюється після п’ятнадцятилітньої перерви. Паралельно він здійснює керівництво кафедрою кераміки Львівського коледжу декоративного і прикладного мистецтва ім. І. Труша.

Про творчий доробок Тараса Богдановича Левківа можна сформувати певні уявлення побувавши у виставковому залі Збаразького замку Національного заповідника «Замки Тернопілля». Виставка репрезентує твори останніх тридцяти років життя, які найповніше представляють вагомі періоди творчості Левківа в царинах кераміки, інтарсії та графіки. Кульмінаційною точкою став незвичний, як на наш час, подарунок, який зробив знаний художник: 29 композицій та 10 керамічних пластів були передані до фондів Національного заповідника «Замки Тернопілля». Вони стали справжньою окрасою старовинного замку.

Виставку робіт автора демонстрували також у Національному заповіднику «Софія Київська», художніх галереях Тернопілля та інших областей. З огляду на неординарність робіт митця та їхній внесок у розвиток української культури, Національний заповідник «Замки Тернопілля» висунув кандидатуру Т. Левкова на здобуття Державної премії ім. Тараса Шевченка за 2008 р. В рамках цієї акції 10 січня 2008 р., у центрі столиці, на території Києво-Печерської Лаври, відкрилася XVIII персональна виставка митця. Це чи не найповніша збірка робіт автора за весь період його багатогранної творчості. У галереї «Печерська» на огляд для відвідувачів було представлено 113 його творів різних напрямків. Тут і кераміка, і графічні роботи, і інтарсія (художня мозаїка з різних порід дерев). Серед гостей виставки була й значна група членів Збаразького земляцтва у Києві. З вітальним словом на відкритті виступала вчений секретар Національного заповідника «Замки Тернопілля» Надія Макарчук [4].

Загалом Тарас Левків узяв участь у понад 100 регіональних, загальноукраїнських та міжнародних виставках. Твори митця були представлені в Японії, Латвії, Литві, Чехії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Італії, Росії, Румунії та Естонії.

Тарас Левків – гончарна слава України, самобутня, неповторна епоха в історії національного гончаротворення. Виставка славетного маестро – це унікальна можливість зазирнути в українську душу – красиву, емоційну, щиру, відкриту, вразливу й незахищену.

Джерела та література.

1. Голубець О. «Тарасу Левкову 50»// Орест Голубець// Мистецькі студії №1. – 1991 р. С.54.
2. Голубець О. Кераміка Тараса Левкова// Орест Голубець// Декоративное искуство СССР. №7. – 1981.
3. Інформаційний буклет. Тарас Левків, виставка творів – кераміка інтарсія.
4. Макарчук Н. Подарунок рідному краю// Надія Марчук//Урядовий кур’єр. 27 червня 2007 р. №113.
5. Попов В. Когда оживает глина / Володимир Попов// Львівська правда. №186 (7420). – 1971.