ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ – ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМКІВ РОБОТИ З ТУРИСТАМИ В НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАПОВІДНИКУ «ЗАМКИ ТЕРНОПІЛЛЯ.
У статті розглядаються підходи до розуміння національно – патріотичного виховання сучасної молоді як системи заходів спрямованих на виховання молоді України як найважливішого напрямку цілісного процесу формування особистості. Розкрито мету, основні завдання та принципи його реалізації в сучасних умовах.
Ключові слова: особистість, держава, громадянське суспільство, національно-патріотичне виховання, молодь.
Проблема національно-патріотичного виховання сучасної молоді є дуже актуальною сьогодні. Вона є необхідною частиною формування ціннісних якостей особистості. Як зазначав В.О. Сухомлинський, патріотизм як діяльна спрямованість свідомості, волі, почуттів діалектично пов’язаний з освіченістю, естетичною й емоційною культурою, світоглядною стійкістю, творчою працею. Виховання патріотичної свідомості, почуттів і переконань неможливо відокремити від складного цілісного процесу формування особитості [3, с. 132]. Актуальність та значущість патріотичного виховання набуває в сучасному українському суспільстві особливого значення в силу таких причин: існування реальної загрози територіальній цілісності і недоторканості, соціально- демографічні зміни, кризові явища та деформація ціннісних орієнтацій.
Виховати патріотично налаштовану особистість представляється можливим за умови розвитку системи національної освіти, в якій базові питання виховання та навчання ґрунтуються на ідеях української героїчної історії, багатої культури, звичаях народу та глибокому знанні рідної мови, літератури, поваги до національних та народних символів, основ християнської релігії. Аналіз вивчення наукової літератури свідчить, що ідея патріотизму завжди була в центрі уваги, що пояснюється її значущістю у становленні особистості громадянина-патріота країни і громадянського суспільства в цілому. Дана проблема завжди посідала провідне місце в історичній, філософській та педагогічній науках. Вже у Платона було міркування про те, що батьківщина дорожче матері та батька. У більш розробленому вигляді любов до Батьківщини як вища цінність розглядається у таких мислителів, як М. Макіавеллі, Ю. Крижанич, Ж. Руссо, І. Фіхте. Сутність патріотизму розкрито у працях Г. Ващенка, І. Огієнка, С. Русової, Г. Сковороди, В. Сухомлинського, К. Ушинського та ін. Нові підходи щодо національно- патріотичного виховання можна знайти у працях П. Щербаня, К. Чорної, В. Кузя, Ю. Руденка, П. Кононенка, М. Стельмаховича. С. Русова завжди наголошувала на особливій ролі патріотичного виховання: «…виховати правдивих громадян, тобто людей, які в кожну потрібну хвилю готові все своє офірувати на осягнення здобутку – чи то буде мета наукова, чи політична, чи виключно суспільна» [2, с. 161-162]. В. Сухомлинський наполягав на тому, що патріотичне виховання доцільно здійснювати на національних цінностях: любові до рідної землі, народу й Батьківщини, до мови та культури [3, с. 256- 260]. Метою статті є висвітлення значення національно-патріотичного виховання сучасної молоді в Україні, основні завдання та шляхи формування патріотично свідомого громадянина своєї держави. Патріотичне виховання – планомірна виховна діяльність, спрямована на формування у вихованців почуття патріотизму, тобто доброго ставлення до батьківщини та до представників спільних культури або країни. Таке виховання включатиме розвиток любові до батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; потребу зробити свій внесок у долю Батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу.
К. Ушинський уважав, що патріотизм є не тільки важливим завданням виховання, але й могутнім педагогічним засобом: «Як немає людини без самолюбства, так немає людини без любові до батьківщини, і ця любов дає вихованню вірний ключ до серця людини і могутню опору для боротьби з його поганими природними, особистими, сімейними і родовими нахилами» [4, с. 99- 100]. Становлення української держави, побудова громадянського суспільства, інтеграція України у європейське співтовариство й визначають основні напрями виховної роботи з молоддю та модернізації навчально-виховного процесу у навчальних закладах усіх рівнів. Ідеалом виховання є національно свідомий громадянин своєї держави. Національно-патріотичне виховання є складовою загального виховного процесу підростаючого покоління, головною метою якого є набуття громадянами соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, формування особистих рис та культурних цінностей. Враховуючи події сьогодення, на нашу думку, головними завданнями національно-патріотичного виховання є: забезпечення умов для самореалізації громадян України; формування національної свідомості, особистої відповідальності перед нацією, глибинного зв’язку з нею; формування гордості за Вітчизну; виховання поваги та любові до державної символіки та історичних святинь; відновлення та вшанування національної пам’яті; любов до малої й великої Батьківщини; формування духовних цінностей патріотизму; забезпечення духовної єдності поколінь; підтримка кращих рис української нації, збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів рідної країни; створення умов до розвитку громадянської активності, самореалізації особистості відповідно до її здібностей і власних потреб; вироблення у кожної молодої людини моральної відповідальності за все, що робиться на рідній землі. Питання національно-патріотичного виховання є важливою складовою виховної діяльності сім’ї, школи, позашкільних установ, вищих навчальних закладів. У процесі вивчення різних навчальних предметів у молоді формуються патріотичні погляди й переконання. Запорукою ефективності виховного процесу є органічне поєднання системи принципів національно-патріотичного виховання в цілісну систему, яка забезпечує досягнення відповідних результатів – міцно і органічно засвоєних загальнолюдських, і національних цінностей, сформовану стратегію життя суспільства, яка передбачає постійний рух до здійснення нових, соціально значущих задумів. Слід зазначити, що патріотизм виступає в єдності духовності, громадянської та соціальної активності особистості, яка усвідомлює свою єдність з державою. Г. Ващенко зазначав, що основними гаслами виховання є: незалежність держави, можливість для молоді творити своє життя; об’єднання українців в одну спільноту; розквіт духовної культури нашого народу; справедливий державний та соціальний устрій [1, с. 310]. Таким чином, національно-патріотичне виховання у вищих навчальних закладах повинно бути спрямовано на формування одного з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до Батьківщини, відданість своєму народові; гордість за надбання національної культури, а формування наукового світогляду на основі здобутих знань, які розкривають основи національно- патріотичного виховання курсантів військових вишів, студентської молоді, любові до своєї Батьківщини, свого народу; гордості за героїчну історію своєї Вітчизни; шанобливого ставлення до історичного минулого українського народу, його мови, традицій, звичаїв та обрядів. Як засвідчує практика, національно-патріотичне виховання молоді є ефективним, якщо у вищих навчальних закладах забезпечується: систематичність засвоєння культурно- історичних, морально-духовних, естетичних знань і цінностей, глибоке пізнання національних традицій, звичаїв, обрядів, оволодіння кращими світовими духовними і культурними цінностями. Важливу роль у національному вихованні молоді відіграє прищеплення любові до літературної спадщини українського народу. Молодь із задоволенням бере участь у літературних вечорах, присвячених пам’яті Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка, Г. Ващенка та ін. Все це сприяє формуванню високої мовної культури студентів, вихованню любові до всього українського. Значну частину у виховному процесі має формування політичної та правової культури, повага до законів та державної символіки. З метою удосконалення роботи щодо національно-патріотичного виховання доцільно систематично організовувати зустрічі молоді з ветеранами Збройних Сил України, ветеранами інших силових структур, вважаючи основною метою національно-патріотичного виховання на сучасному етапі передавання вихованцям соціального досвіду, розуміння ними духовних надбань українського народу, забезпечення духовної єдності поколінь. Такі зустрічі будуть більш ефективними, якщо проводити їх у формі бесіди, круглого столу, вечорів запитань та відповідей, дискусій, тощо. Результатом перспективи національно-патріотичного виховання сучасної молоді буде високий рівень національної свідомості, бережне ставлення до свого історичного минулого та національних досягнень, потреба постійно розширювати свій культурно-духовний світогляд, брати участь у відродженні та збереженні національних досягнень, а при необхідності бути готовим стати на захист рідної Батьківщини.
Таким чином, глибоке пізнання історичного минулого українського народу, оволодіння його національними і духовними цінностями, вищими здобутками в різних галузях науки, культури і мистецтва – важливі компоненти національно-патріотичного виховання молоді, без якого неможливе збереження історичної пам’яті, розвиток духовності, віри в подолання труднощів, які стоять на заваді розбудови незалежної, суверенної України і входження її в європейський простір розвинутих демократичних країн світу. Варто зазначити, що у вирішенні проблем національно-патріотичного виховання повинна брати участь у першу чергу сама молодь та усвідомлювати важливість своєї участі в житті країни. Проте спрямувати дії молоді у патріотичному напрямку русло має як держава, так і наполеглива, кропітка праця педагогів. І тут важливим є суб’єктна взаємодія з метою формування національної свідомості, патріотизму в сучасної молоді. Патріотичне виховання – це суспільна діяльність , яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й Батьківщини. Це ставлення виявляється у відповідних почуттях, переконаннях, ідеях.
Патріотичне виховання має бути стрижнем усієї навчально – виховної роботи, оскільки ми повинні виховати особистість, яка має почуття гордості за свою державу, сумлінно виконує громадські обов’язки, усвідомлює соціальні потреби Батьківщини та українського народу, любить близьких та рідних людей. Без цього людини не має обличчя, вона втрачає себе.
Патріотизм – це стиль життя.
Нові акценти національно – патріотичного виховання можна звести до наступного:
- громадянам України потрібно навчитися жити в повазі ;
- осердя сучасного патріотичного виховання - вироблення переконаності у дітей і дорослих в тому, що сила українців в їх єдності;
- потрібно починати будувати державу, засновану на конституційному патріотизмі ;
- спільні цінності, правила гри, спосіб життя.
Список використаних джерел.
- Ващенко Г. Виховання волі і характеру / Г. Ващенко. – К.: Школяр, 1999. – 385 с.
- Русова С. Суспільні питання виховання / С. Русова // Життя і знання. – 1929.Ч.6 (18). – С. 161-163.
- Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : у 5 т. / В. О. Сухомлинський. – К.1977. – Т.3. – 282 с.
- Ушинський К. Д. Про народність у громадському вихованні / К. Д. Ушинський // Ви- брані педагогічні твори : у 2 т. / К. Д. Ушинський. – К. 1983. – Т.1: Теоретичні проблеми педагогіки. – 103 с.
+38(03550)2 42 47
zapovidnik_zbarazh@ukr.net