КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ РАЇНИ МОГИЛЯНКИ КНЯГИНІ ВИШНЕВЕЦЬКОЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ОСВІТІ ТА КУЛЬТУРІ

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 675

Для України на кінець XVI – першу половину XVII ст. припадає бурхливий сплеск культурно-національного піднесення. Важливим здобутком цього періоду стало усвідомлення населенням українських земель власних історичних традицій [1, с. 22].

На авансцену культурницького життя України вийшла когорта опікунів та меценатів української культури, які власним інтелектом і власними коштами сприяли відродженню церкви та піднесенню рівня освіти у школах. Серед інтелектуальної еліти тих часів слід згадати не лише постаті та діяльність сильної статі українського суспільства, але й багатьох жінок-благодійниць.

Серед галереї українських жінок-благодійниць першої половини XVII ст. Раїна Могиляка княгиня Вишневецька займає непересічне місце. Яскрава особистість, вона увійшла в історію української православної церкви на зламі XVI–XVII ст. як одна з її найбільших доброчинців і захисників. Український історик Левицький О. І. відносить Раїну Вишневецьку до славетних жінок свого часу, це глибока набожність, твердість вірі та непорушна відданість їй до кінця життя.

Біографічних відомостей про Раїну Могилянку збереглося відносно небагато. Вона народилася близько 1589 р. в сім’ї молдавського господаря Єремії Могили. Раїна була двоюрідною сестрою київського митрополита Петра Могили, дружиною князя Михайла Вишневецького, матір’ю князя Яреми Вишневецького, бабцею польського короля Міхала-Томаша Вишневецького.

Дитинство Раїни пройшло на українських землях у маєтності Устя поблизу Снятина. У 1603 р. одружилася з Михайлом Вишневецьким і внесла великий посаг маєтностями та готівкою у нову родину. Шлюб уклали в місті Сучаві. В 1605 р. князь відписав своїй дружині віно на суму 50 тис. злотих, а згодом і дарчу на суму 100 тис. злотих, що на той час було значною сумою. Подружжя володіли численними маєтками. Тільки задніпрянські лівобережні володіння Михайла Вишневецького тягнулися широкою смугою через теперішні Сумську, Полтавську, Черкаську та частину Чернігівської областей. Від гирла Сули і майже до Конотопа. Ці безмежні володіння, які так і називалися – “Вишневеччина”, були здобуті головним чином ще наприкінці XVI ст. батьком Михайла Михайловича, Михайлом Олександровичем, старостою черкаським і канівським [2, с. 21].

Раїні Могилянці як одній із найбагатших жінок свого часу в Речі Посполитій судилася важка доля та коротке життя. Після смерті чоловіка, який помер близько 1616 р. не виходить вдруге заміж, а присвячує своє життя вихованню малолітнього сина і крихітної дочки. На плечі жінки випало непросте завдання управління великим маєтковим господарством, а ще відбиватися від впливових сусідів і родичів, що зазіхали на землі Вишневецького князівства. За наказом короля Сигізмунда ІІІ Вази вдову князя Михайла Вишневецького Раїну, її малих дітей Ярему й Анну було засуджено до вигнання. Княгиня Раїна проживала з дітьми у Вишнівці, там померла наприкінці 1619 р., і була похована у родовій крипті Вишневецької Вознесенської церкви.

Раїна Могилянка княгиня Вишневецька була інтелігентною, добре освіченою, займалася меценатством, захищала інтереси православної церкви, сприяла розвитку освіти та культури на українських землях. Ще в 1609 р. за 10 тис. злотих вона викупила у приватну власність маєтність Рахманів, сьогодні приміська зона м. Шумська, й організувала там друкарню, де 12 березня 1619 р. було віддруковано знамените “Евангелие учительное або казания на неделия през рок и на праздники господские и нарочитих святих угодников Божих” з поясненнями Кирила Ставровецького-Транквіліона [3, с. 39].

Свою благодійну діяльність Раїна зосередила на розширенні мережі та підтримці саме монастирів, як єдиних центрів освіти і культури України за часів її поневолення Польщею. Княгиня Раїна Могилянка є одним з найзначніших українських фундаторів того часу. Першим серед фундованих нею монастирів був Густинський. У 1614 р. на прохання Ісаї Копинського, вона разом із чоловіком надала йому земельні володіння. Через деякий час було створено ще два скити від Густинського монастиря – Ладинський (1616-1928 рр.) та Мгарський (Лубенський) (1619 р.). До того ж ці надання були нею суттєво розширені, що в подальшому й дозволило звести Мгарський і Ладинський монастирі замість скитів.

Згадувані монастирі відігравали визначну роль у духовному житті України, підносили культуру народу, давали йому освіту. Так при Густинському Прилуцькому монастирі свого часу діяла початкова школа, при Ладинському Покровському – школа-майстерня вишивки та гаптування, згодом жіноче училище, при Мгарському Лубенському монастирі – функціонувала школа псалмовщиків [4, с. 43].

Коротке ж яскраве життя княгині Вишневецької є прикладом усталеності моральних цінностей серед представників української родової знаті XVII ст. Раїна Могилянка княгиня Вишневецька належить до грона тих небагатьох, що зробили вагомий вклад в розвиток науки та культури України.

Список використаних джерел та літератури.

1. Кривоший О. Участь жінок у формуванні державотворчих традицій українського народу за козацької доби. – Збірник праць «Етнічна історія народів Європи». – С. 22
2. Шиян Л. М. Вишневець та князі Корибути-Вишневецькі / Л. М. Шиян. – Тернопіль, 2006.
3. Запаско Я. Пам’ятки книжного мистецтва. Каталог стародруків, виданий в Україні / Я. Запаско, Я. Ісаєвич. – Львів: Вища школа, 1981. – Кн. 1. – С. 39.
4. Ільченко О. Ю. Благодійна діяльність жінок в освіті України. // Рідні джерела. – 2003. – № 2. – С. 41-43.