КОЗАЦЬКА ТЕМАТИКА У ТВОРАХ ЖИВОПИСУ ТА СКУЛЬПТУРИ НА ОСНОВІ ФОНДОВИХ ЗІБРАНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ЗАМКИ ТЕРНОПІЛЛЯ

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 2951

Дано коротку характеристику мистецьких творів живописців та скульпторів України на козацьку тематику у фондових збірках Національного заповідника «Замки Тернопілля».

A brief description of the artistic works of Ukrainian painters and sculptors on сossack themes in the collections of the National Reserve "Castles of Ternopilia".

Ключові слова: козацтво, героїка, живопис, скульптура, художники.

Key words: Cossacks, heroics, painting, sculpture, artists.

В сучасних умовах переосмислення історії України помітно зріс інтерес до такого його яскравого феномена як українське козацтво. Немає сьогодні в Україні території, не пов’язаної з діяльністю козаків. «Козацтво назавжди увійшло у свідомість українського народу як символ його прагнення до свободи, демократії та національної незалежності, забезпечило появу в ній нових стереотипів мислення», – пише О. Гуржій, автор книги «Історія козацтва. Держава – військо – битви»[1].

Олександр Середюк, відомий український історик у своїй книзі про козацтво «Лицарі Степу» відзначає, «що запорізьке козацтво залишило глибокий слід не лише в державотворенні України, а й образотворчому мистецтві»[2]. Він висловлює справедливу думку: «Це ще раз свідчить про велич і значимість козацтва, бо ряд художників великі періоди свого життя і кращі твори присвятили саме цій темі. Лише в 1900-их роках С. Васильківський написав більше десяти акварелей з побуту запорожців і залишив нам типові їх образи, про які я згадав у книзі. Козацькі сюжети змальовував Т. Г. Шевченко. Соковито  проілюстрував  побут  і  боротьбу  козацтва  А. Базилевич,  І. Рєпін, Т. Калинський,  М. Дерегус,  Л. Жемчужников,  Ю. Брандт,   М. Пимоненко,   Ф. Красицький, А. Манастирський, – загалом близько 30 репродукцій цих художників використано у книзі. Образ Козака Мамая з народних картин подається в одинадцяти варіантах. Вміщено чимало гравюр, літографій, графічних малюнків, а це – яскравий доказ феномену козацтва і в образотворчому мистецтві»[3].

Українських живописців завжди цікавила тема козаччини, національно- визвольних війн, історичних постатей, що відіграли вирішальну роль в історії України, це зокрема, Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Петро Сагайдачний, Северин Наливайко, Іван Сірко, Семен Палій, Іван Мазепа та ін.

Побутово-етнографічне вирішення теми козацтва притаманне  картинам  О. Сластіона («Проводи на Січ», 1898), М. Пимоненка («В похід», 1902), поштовим листівкам з ілюстраціями до народних пісень А. Ждахи та ін.; тенденція до героїко-епічного зображення сюжету виступає  в  деяких творах  С. Васильківського («Козаки в степу», «Козацький роз’їзд у степу»,1890–1900, «Похід    козаків»,    1917),    О.    Мурашка    («Похорон    кошового»,    1900). С. Ф. Красицького («Гість із Запоріжжя»), М. Самокиша («Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким»), М. Пимоненка («Прощання козака з дівчиною»). М. Івасюк присвятив свою картину «В'їзд Б.Хмельницького в  Київ» конкретній історичній події, а С. Васильківський через архітектурно- пейзажний мотив (слідом за Т. Шевченком) залучав глядача до осмислення особистості Б.Хмельницького («Руїни в Суботові», 1890-ті рр., НХМУ)[4].

При розмаїтті підходів до вирішення козацької теми у багатьох художників переважав героїзований, овіяний бойовою романтикою образ запорозького козацтва. Насамперед це стосується полотна російського художника І.Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (1880–1891 рр., Державний російський музей у Санкт-Петербурзі), яке вважається апофеозом героїки України.

Значним внеском у розвиток і популяризацію козацької теми була творча праця групи художників – вихідців з України – у петербурзьких ілюстрованих журналах,  і  найбільше  –  у  «Ниві»  (М.  Ткаченко,  М.  Зінов'єв,  М.  Глоба,   Г.  Крушевський,  М.  Сергєєв,  П.  Левченко,  М.  Кравченко,  Х.  Платонов,    П. Шарварок, К. Крижицький та ін.). Вони виконували ілюстрації до українських сюжетів, що користувалися популярністю (зокрема, це були сцени з козацького життя). З-поміж них вирізнявся обдаруванням І. Їжакевич: його композиції  сприймалися  як  продовження   альбомів  «Живописна  Україна»  Т. Шевченка та Л. Жемчужникова.

З'являється низка монументальних і станкових скульптурних творів, що увійшли в історію мистецтва, і серед них – один з кращих монументів ХІХ ст. в Україні – пам'ятник Б. Хмельницькому в Києві (1888), створений російським скульптором М. Микешиним [4].

Українська козаччина, справді є унікальним феноменом, який, незважаючи на численні дослідження, донині залишається цілісно не вивченим. Це й не дивно, адже, не маючи власної державності, наш народ спромігся сформувати регулярні збройні сили, що є обов’язковою інституцією державності нації. Саме в козацькому середовищі зародилася, сформувалася й зміцніла свідомість відокремленості від інших суспільних станів, виробився своєрідний імунітет, що полягав у неприйнятті звичайної влади, а в підпорядкуванні лише своїй старшині, позбавленні від різних повинностей, праві вільно розпоряджатися власними статками. Запорізька Січ, подібно до лицарського ордену, була осередком православ’я, національно-визвольних рухів в Україні. А самі запорожці, як свідчить народна історична проза, – втіленням лицарських рис.

На сучасному етапі розвитку державності України, осмислення суспільством власного мистецького спадку, звернення до теми «Козацтво в українському мистецтві» видається актуальним як ніколи. Адже сучасне життя, стан війни, в якій вже кілька років перебуває наша молода держава, формує нових героїв. Але більшість з них на підсвідомому рівні черпають свою енергію та силу в героїчному минулому славного козацького роду. Тому так важливо мистецьке втілення цієї звитяги знайти, зберегти і винести на загал.

Фондове зібрання заповідника «Живопис» нараховує понад 50 художніх творів живописців Тернопілля на дану тематику. Більше 60 скульптур на козацьку тематику виставлені в експозиціях Збаразького замку та Вишневецького палацу. Скульптури з дерева і каменю , що прославляють героїчну історію козаччини, прикрашають призамковий парк м. Збаража. Частину цих творів митці подарували заповіднику, частина робіт була написана або створена на замовлення і викуплена заповідником. Всі мистецькі роботи виготовлені в різних живописних та скульптурних техніках, але єдине, що поєднує їх—це глибока українська ідея та любов до рідного краю і його історії. Ця автентика на генетичному рівні пронизує полотна художників та роботи скульпторів.

Галерею з 11 портретів козацьких полковників написав на замовлення заповідника заслужений художник України, член Спілки художників України Станіслав Ковальчук. Серед них портрети Матвія Гладкого, Мартина Небаби, полковника Бурляя, Івана Богуна, Данила Нечая, Максима Кривоноса і т.д. (Додаток 1). Ці портрети відіграють особливу, не лише мистецьку і соціальну роль, але й відображають український менталітет та зберігають для майбутнього національний типаж.

За допомогою творів образотворчого мистецтва, в т. ч. і козацьких портретів, музейне середовище плекає, розвиває у глядачів не тільки любов до рідної нації, а й ту розумову свідомість вартості своєї нації, що зветься національними гордощами.

В 2006 році у тернопільського художника Івана Яворського було  закуплено 20 картин на козацьку тематику. У залі козацької слави Збаразького замку основу експозиції складають твори митця. Зокрема, це «Козацька Покрова», 1988 р, «Гайдамаки», 1885 р., «Журба по Січі», 1996 р., «Гуляй- поле», 1990 р., «Отаман», 1994р., «На герць», 1987 р., «Козак», 1995 р.,

«Козацькі музики», 1989 р. та інші. Козаки в бою, на відпочинку, в дозорі: всі аспекти козацького життя та побуту виписані на живописних полотнах.

Глибокий реалізм та історична правда характерна картинам художника Бортника Івана - «Козацькі чайки», 1994 р., «Сім’я козака». 1994-1995 рр., «Бій козаків з поляками»,1995 р. (Додаток 2). Картини художника зображають не тільки побут українського народу, але і його боротьбу за свою свободу та незалежність.

Серед талановитих тернопільських художників, роботи яких є в запасниках заповідника, наш земляк, член Національної спілки художників України, Заслужений художник України, митець з різнобічним талантом Петро Шпорчук. У фондах заповідника дві живописні та шість графічних робіт художника: портрет «Богдан Хмельницький», 1978 р., картина «Козак Мамай», 1991 р. та нанаповнений українським колоритом, чарівністю, глибиною та народністю триптих «Причинна», 1988 р., написаний за твором Т.Г. Шевченка.

Великим другом Національного заповідника «Замки Тернопілля» і талановитим майстром пензля є заслужений художник України Богдан Ткачик. Неодноразово в заповіднику відбувалися виставки митця та його творчої родини-дружини Ганни та дочки Соломії. Він постійний учасник мистецьких пленерів на базі заповідника. У фондовій колекції зберігаються два величних полотна художника -«Гетьмани України», 2004 р. (Додаток 3) та «Савур Гора», 2007 р.

Серед інших тернопільських художників, картини яких на козацьку тематику є у фондових запасниках заповідника-- Дорош О., «Лірична дума»,1993 р, Кузів О., «Згадка про минуле», 1993 р., Мамчур С., «Лірична дума», 1993 р.

В 2015 році на базі Національного заповідника відбувся ІІІ Всеукраїнський живописний пленер «Байда SICH». Художники з різних куточків України залишили   у   фондах   заповідника   свої    роботи    на    козацьку   тематику: В.  Гвоздинський-  картини-  «В  похід»  та  «Байда  SICH»,  М.  Кузів-  картина «Байда»,  Б.  Бринський  -  картина  «Хортиця  кличе»,  А.  Федосєєнко-полотно «Раптова перемога».

Подарував заповіднику свою мистецьку роботу «Портрет гетьмана Дмитра Вишневецького (Байди)» місцевий художник Анатолій Заморока.

Пластичне втілення козаччини у фондових збірках та експозиціях заповідника представлене, в першу чергу, погруддями українських гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, козацьких полковників Максима Кривоноса, Івана Богуна та Нестора Морозенка, виконаних скульптором, заслуженим художником України Мельником В.М. та скульптурами «Іван Мазепа-борець проти московської окупації» і «Козак Мамай» львівського скульптора Івана Мотики.

Цікавими є невелике гіпсове погруддя Івана Богуна та горельєфи «Петро Конашевич-Сагайдачний» і «Михайло Дорошенко» тернопільського скульптора Садовника В.П.

Особливе місце в заповіднику займає колекція дерев’яних скульптур відомого українського скульптора і різьбяра Володимира Лупійчука, серед яких понад 40 скульптур на козацьку тематику. «Козацтво – моя зоря, моє сонце, котре зігрівало, манило мене у світ вільного і гордого,  багаторядного людського життя. Дух козаччини, котрий несе із глибини віків нашу національну ідею, владно кличе нас іти до поставленої мети: відродження української нації і на її основі розбудови Української Національної Держави», - писав Володимир Лупійчук у життєписі «Стежки мого життя у мистецтві» (Додаток 4).

Значну частину скульптур становлять ті, які Володимир Лупійчук створив за мотивами віршів і поем Тараса Шевченка. Більшість робіт підписував цитатами саме з його творів. Твори майстра розійшлися по всьому світу, а син Віктор Лупійчук став гідним продовжувачем справи батька: тепер вже його роботи на козацьку тематику поповнюють колекції поціновувачів різьбярського мистецтва та експонуються в залах Збаразького замку.

Знайомство з експонатами заповідника на козацьку тематику стає приводом і потребою для глибокого вивчення історії України, з’ясування ролі козацтва у формуванні національної державницької ідеї. Мистецьке втілення козацтва вказує на спадкоємність героїчних вчинків сучасних борців за волю і незалежність України. Актуальною залишається думка про значення козацтва в історії України, яку висловив О. Гуржій в книзі «Історія козацтва. Держава – військо – битви»: «Тріумфом козацьких державотворчих традицій став серпень 1991 року, коли незалежна Українська держава постала як реальність. Значення козацтва в історії України, незважаючи на вагомий історіографічний доробок, до кінця не усвідомлене ще й сьогодні»[1].

Список використаних джерел.

1. Гуржій О. I., Чухліб Т. В. Історія козацтва. Держава–військо–битви. – К.: Арій, 2011. – 464 с.
2. Інтернет-ресурс. Середюк Олександр. Лицарі Сонця. –Луцьк. «Ініціал», 2006 р. http://vereschagin.com.ua/uk/zhittya-muzeyu/publikaczii/
3. Середюк О, Лис С. Козак Мамай-український спаситель. Козаки-характерники Байда і Сірко. Публіцистичні статті.-Київ, Видавництво ФОП Стебеляк, 2017.- с.80.
4. Інтернет-ресурс. В. М. Шепелюк. Українське козацтво у творах живопису та графіки (З архівних зібрань ЦДАМЛМ України). https://uk.wikipedia.org/wiki/Козацтво_українське_в_образотворчому_ мистецтві.
5. Книги інвентарні. «Живопис», №1-3, «Скульптура», № 1