ІСТОРІОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗБАРАЗЬКОЇ БИТВИ, 1649 РОКУ

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 527

Визначною пам'яткою історіописання ХІХ ст. стала "Історія Русів". На жаль, її авторство залишається нез'ясованим і до сьогодні. Більшість дослідників вважають, що твір був підготовлений наприкінці XVIII – початку XIX ст. Ймовірно також, що він пройшов кілька редакцій, останню – на початку ХІХ ст. "Історія Русів" значною мірою вплинула на подальший розвиток української історіографічного процесу, заклавши нову традицію – розглядати козацтво та його гетьманів як основну рушійну силу української історії, починаючи з XVI ст. [6]

Автор Історії Русів, описуючи національно-визвольну віну під проводом Богдана Хмельницького, 1648 -1656 рр значну увагу приділив і подіям облоги Збаража. Автор «Історії Русів» звинувачує польського короля у початку військових дій 1649 «Новий король Ян-Казимир на початку 1649 року оголосив у своєму королівстві посполите рушення на їхнього гетьмана Хмельницького, тобто повелів озброїтись усьому народові своєму, здатному володіти зброєю, якого й рахували озброєним більше, як на триста тисяч, а збірними місцями призначив їм Лоїв, Слуцьк, Збараж.» [1, с. 158].

Різко негативній критиці постає супротивник Богдана Хмельницького Ярема Вишневецький, поданий як найлютіший ворог козаків. Описуючи події облоги Збаража, автор Історії Русів явно симпатизую козакам, а не полякам «Гетьман  Богдан  Хмельницький  поспішав  з  армією  козацькою  під  Збараж березня 25-го на світанку і застав при цьому військ польських до 100 тисяч під проводом старого гетьмана коронного Яреми Вишневецького, найлютішого ворога і гонителя козацького, з багатьма молодими генералами та іншими чиновниками, спровадженими мало не з усього королівства [1, с. 157].

Дещо іншим був народницький напрямок в історіографії, основним представником якого був Микола Костомаров. Аналізуючи дослідження Костомарова, не можна не враховувати той факт, що він будучи підданим Російській Імперії, багато в чому слідував тогочасній історичні цензурі, яка розглядала козаків Хмельницького виключно в якості своїх підданих.

Облогу Збаража Костомаров розглядає у рамках монографії присв’ячені Богдану Хмельницькому. У даній монографії Миколи Костомарова є опис як самого Збаража, так і його облоги. Опис облоги Костомаров розпочинає з укріплень польського табору «Поляки разпалажились подь городомь на полуденой стороне его и решили окопать лагерь валом…» Окрім опису оборонних споруд, описується і те, ким вони будувались. «Исполнение этого дела дыла поручено инженеру Пршеимскому и иностранцам». Після опису оборонних споруд, йде швидкий перехід до самої облоги. Хоч Костомаров завжди був ідейним противником Польщі, все ж позитивно оцінює військові навики Яреми Вишневецького «Поляки в испугались; но Вишневецкий бросилса на неприятеля» [2, с. 104].

Також війну Хмельницького, а відповідно і облогу Збаража описав Микола Маркевич у 1 томі видання «История Малороссии». Маркевич описує розташування військ обох таборів «Войска стояли уже в боевом порядке. По счастью Хмельницкого и по ошибке Вишневецкого, люди новие, неопитные, непривычние, набрание в нынишние посполитое рушеные, были выставление вперед: они едва умели стоять и держать руже; а старые солдаты стояли у них за спиной, вероятно для того, чтоб удерживать бегство» [3, с. 214].

Після опису розташування польських військ, в якому підкреслюється, що посполиті були гарматним м’ясом для шляхти, іде опис кількості козацьких військ « У Хмельницкого біло 70 тисяч козаков, кроме татар и семдесят пушок» [3, с. 214].

Після опису кількості козацьких військ, автор переходить до військової тактики Богдана Хмельницького «Разделив армию на три колонны , составленные из пехоты, и спешеной кавалерии, приказал он двум конным отрядам идти по флангам, а резервному корпусу по следам его не отставая»[3, с. 214].

Микола Маркевич також, як інші українські історики цієї епохи не приязно ставився до Речі Посполитої, що і вплинуло на висвітлення ним облоги Збаража «Тихо шли наши колоны, не смотря на неприятельскую канонаду; но когда приблизились они к передовым линиям на пистолетный вистрел, тогда в свою очередь, открыли сильную пальбу из пушек и ружей [3, с. 214].

З народницької історіографії вийшла державницька. Найяскравішим прикладом якої був Михайло Грушевський. Його бачення української історії кристалізувалось у 12-ти томну «Історію України Руси».

Оцінюючи бачення Грушевським облоги Збаража потрібно підкреслити його позитивне ставлення до війни під проводом Богдана Хмельницького. «ЇЇ можна порівняти за значенням реформації для німецького народу, французької революції для Звхідної Європи.» [4, с. 466].

В «Ілюстрованій Історії України» облогу Збаража описано загальними рисами, але поданий контекст і особисте бачення автора «Хмельницький виступив проти поляків. Переконавшись у перевазі його сил, польське військо стало відступати і зупинилось під добре укріпленим Збаражем» [6, с. 234].

Після цього йде короткий опис тактичних дій Богдана Хмельницького «Хмельницький оточив Збараж і почав мучити польське військо безперервними атаками, й канонадами» [5, с. 235].

Михайло Грушевський не тільки довго працював над українською історіографією та історіософією на рівні світової науки. Він вдосконалив існуючу до нього схему її розвитку виповнив її фахово підібраним фактажем. Що й прослідковується у 12-ти томній «Історії України Руси», яка не оминає події облоги Збаража у 1649 р. [6, с. 37].

В «Історії України Руси» описуючи Хмельниччину Грушевський також згадує облогу Збаража. Окрім постаті Хмельницького Грушевський приділяє увагу діям Яреми Вишневецького. Грушевський описує Вишневецького, як головного оборонця Збаражу (з чим погоджуються і польські історики).

«Загальний провід признано Вишневецькому, з огляду на його авторитет і популярність у війську, тому дійсно вдалось підняти дух і дисцепліну. В деморалізованому польському таборі» [5, с. 185].

Компанія, що розвинулась такиим чином під Збаражем розуміється в польських джерелах, як щось кошмарно-криваве, що переносило читача в епоху азіатських етнічних походів на Грецію на Рим.[6, с.183]

Дні збаразького війська здавались пораховані, і брак припасів, пороху, повне вичерпання сил привели б його до повної капітуляції, коли б не угода з ханом [5, с. 192].

Список використаних джерел.

• 1 Історія Русів. Переклад І.Драча/ Київ: Веселка, 2003 р
• 2 Костомаров М. І. Богдань Хмельницкий т 2/ Санкт Петербург 1884 р. 3 Маркевич. Н.А. История Малороссии т 3 Масква 1843 р.
• 4 Грушевський. М.С. твори у 50 томах т 6. Львів 2004 р.
• 5 Грушевський. М.С Ілюстрована історія України. Донецьк 2008 р. 6 http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?