ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАМКУ У ЯЗЛОВЦІ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. ПІД КЕРІВНИЦТВОМ БОГДАНА ГВЕРКЕНА
Марія ДОВГАЛЬ
молодша наукова співробітниця
Національного заповідника
"Замки Тернопілля"
Анотація: В статті аналізуються дослідження замку ХІV-ХVІІІ ст. у Язловці, проведені архітектором Богданом Гверкеном в 1936-1937 роках. В результаті натурних обстежень визначено принципи та етапи будівництва замку, а також проведено реконструкцію первісного вигляду замку на різних етапах будівництва.
Ключові слова: замок, Язловець, дослідження, етапи будівництва замку, Богдан Гверкен.
Західне Поділля – багатовіковий форпост супроти турецької експансії й татарських навал на українські землі. Саме тут представлена найщільніша в державі мережа родових оборонних фортець, які стояли на шляху ворожих полчищ й захищали їхніх власників від народного гніву. Загалом на території Західного Поділля нараховується близько 500 середньовічних фортифікаційних споруд: замків, фортець, оборонних церков [3]. Найбільша їх кількість знаходиться на території Тернопільщини. Всі вони у різному стані збереження представляють великий інтерес не тільки для науковців, архітекторів та дослідників-краєзнавців, а й для паломників, українських і закордонних туристів, широкого загалу.
Серед туристичних центрів Західної України особливе місце посідає Язловець - одне з най унікальніших і колоритних містечок середньовічного Поділля. Колись красиве і мальовниче місто, що знаходиться в долині річки Вільховець, з прекрасною ренесансною архітектурою, укріпленими замками та іншими природними, історичними та культурними пам'ятками, нині перебуває у не дуже задовільному стані. Найбільшою та найпотужнішою спорудою мурованої архітектури Язловця є оборонно-фортифікаційний комплекс Верхнього та Нижнього замків XIV-XVIII ст. Ця твердиня відіграла ключову роль у захисті Поділля від завойовників, з нею пов’язано багато сторінок, легенд та героїчних битв [4, c.60].
Знавець історії архітектури Богдан Гверкен у 1936-1937 рр. провів одне з найповніших досліджень Язловецького замку. На основі історико-археологічних та архітектурних досліджень підготував монографію «Язловецький замок» [6], у якій ним детально описані основні етапи будівництва замку. Крім того, монографія містить аналітичний матеріал з історії цієї споруди та порівняльний аналіз замкового комплексу у порівнянні з європейськими та подільськими зразками укріплень.
Монографія Богдана Гверкена створена з ініціативи професора Оскара Сосновського, засновника та завідувача кафедри польської архітектури Варшавського політехнічного університету, який трагічно загинув 24 вересня 1939 року під час облоги Варшави [2]. Вже в перші роки існування закладу професор Оскар Сосновський звернув увагу на замки, розташовані на історичних землях Поділля та Волині, західні частини яких були включені після 1921 року в межах тодішньої Республіки Польща. На той час вже були проведені обміри замків у Бережанах, Гусятині, Скалі, Сидорові, Кременці та Дубно. Польські архітектори вже усвідомлювали відокремленість цієї групи замків, пов’язану з колонізаційним впливом тогочасних польських магнатів XVI ст. [7, с.110]. Як характерне розташування цих замків, пристосоване до конкретних умов місцевості, так і великі просторові планування та оборонна система, що є результатом повного використання вогнепальної зброї, дали змогу виділити їх в окрему групу, відмінну від середньовічних польських замків.
Наприкінці 20-х рр. ХХ ст. у Варшавському політехнічному університеті виникла думка, що в історії фортифікації існує так званий «перехідний період», який є переходом від типу середньовічного замку до сучасної бастіонної фортифікації (зокрема башта – бастея і бастіон). Водночас польські архітектори усвідомлювали, що лише повне зібрання матеріалів та ретельні аналітичні дослідження дозволять синтетично підійти до цього питання, тому, незважаючи на складні матеріальні умови, виміри кафедрою проводилися. Так у 1929 р. було обстежено укріплений комплекс Остріг, у 1930 р. замок у Теребовлі, обміри замків у Клевані та Старому Олексинці і багато інших [7, с.110].
У 1936 році професор Оскар Сосновський вирішив провести повне зібрання матеріалів, пов’язаних із замками Поділля. Пізніше, у 1936-1938 роках, були зроблені обміри замків у Бучачі, Будзанові, Чернелиці, Язловці, Янові, Кривчі, Кудринцях, Микулинцях, Золотому Потоці, Підзамочку, Раковці та Токах [7, с.110].
Як перше аналітичне дослідження, поєднане з систематичними польовими дослідженнями, професор Оскар Сосновського вибрав Язловецький замок і доручив Богдану Гверкену як тему докторської дисертації. Це мала бути повна монографія, видана в серії «Architectura militaris», першим томом якої була Замостська фортеця, а наступним томом був Львів. Б. Олександр Чоловський взявся за роботу над історичною частиною Язловця [5, с.67], а Богдан Гверкен - за повне дослідження в галузі архітектури. У зв’язку з тим в першій половині ХХ ст. були проведені систематичні дослідження в зоні руїн замку, поєднані з видаленням уламків і оголенням цілих частин заглиблень і фундаментів.
Обміри руїн Язловецького замку були зроблені в 1936 і 1937 роках групою студентів архітектурного факультету Варшавського політехнічного університету в рамках роботи кафедри архітектури (секція фортифікації) під керівництвом інженера архітектора Богдана Гверкена за участю інженера архітектора Г. Цьолка і З. Сонзиковського. У роботі брали участь студенти: Б. Білецький, З. Лешек, М. Дибовський, В. Егір, З. Гораздовський, Т. Глоговський, М. Гарнчарчик, Я. Холцовна, Х. Єнджеяковна, Я. Мілодворська, Я. Смогоржевський, О. Тарновський, Я. Варункевіч [7, с. 110-111].
Зібраний під час досліджень замку у Язловці матеріал дозволив скоригувати сучасні погляди на так званий «перехідний період». Порушено питання про виділення окремої групи замків так званої системи бастейної, яка одночасно існувала на додаток до форм сучасних бастіонних укріплень, запроваджених на рубежі XVI-XVII ст. [1, с 198].
Отже, вивчаючи та аналізуючи монографію Б. Гверкена «Замок Язловецький», можемо простежити, що під його керівництвом в 1936 р. були проведені інструментальні обміри руїн замку, а в 1937 р. почалися систематичні дослідження та розкопки. Тоді ж були розкопані цілі партії стін і фундаментів, засипаних щебенем і землею. Ці роботи стосувалися всієї території замку, але тоді вперше була відкрита східна частина замку та замкова каплиця [6, с.9].
Для проведених Богданом Гверкеном робіт особливо важливо було дослідити частини стін, де були контури початкового припущення. У старій вежі, біля головного входу ним було виявлено інше розташування каменів у внутрішніх стінах, а зразок розчину кладки, відмінний від інших, був поданий на хімічний аналіз. Всередині замку, на глибині близько 80 см. нижче горизонталі, виявлено скелясте ложе. Ретельного обстеження потребував і периметр мурів, який дозволив відновити коло первісного замку. Виявлено органічний зв’язок і однорідну структуру цих стін з фундаментами, які утворювали компактний неправильний у плані п’ятикутник. Приділено увагу конструкції головних стін [6, с.82-83].
Як виявилося під час проведення досліджень замку у Язловці в 1936-1937 рр., що за час свого існування даний замок зазнав багатьох реконструкцій та ремонтів. Наприклад, дослідники виявили, що деякі стіни з’єднали встик, залишивши стару штукатурку. Також зауважили, що більшість внутрішніх мурів не були органічно пов’язані з оборонними стінами. Знайдено численні архітектурні та скульптурні фрагменти, які простежено та сфотографовано. Здебільшого вони стосуються періоду розширення замку в XVI ст.
Копання «сміттєвих зсипів» біля стіни з північного боку замку дало дослідникам відносно незначні результати. У чорному гумусовому ґрунті ними знайдено залишки черепиці, зеленої та синьої з жовтим, уламки глиняного посуду, але в такому пошкодженому стані, що не підлягають реконструкції, також знайдено сірий камінь, тоді як для кутів у ренесансній частині замку та для архітектурних і скульптурних деталей використовувався лише місцевий м’який вапняк. Порівняння використання цих двох сортів каменю показало дослідникам, що твердий сірий камінь використовувався як міцніший для структурних частин, а ніжно-білий - для декоративних фрагментів. Розкішний зовнішній портал вежі-донжон зроблено з м'якого каменю, а простий і плоский внутрішній портал - з твердого вапняку. Ренесансні сходи у внутрішньому дворику II також зроблені з твердого вапняку. Усі готичні деталі виготовлені з обох видів цього каменю.
На території монастирського подвір’я, тобто Нижнього замку, у різних місцях дослідниками були зроблені пробні рови. Проте вони не виявили жодних слідів культурних шарів, а на глибині 80 см виявилася скеля.
Отже, як зазначив Богдан Гверкен у своїй праці «Замок Язловецький», що дослідження 1936-1937 рр. проведені планомірно і точно, у поєднанні з наявним описовим та історичним матеріалом, що дозволило автору зробити спробу відтворення поетапного будівництва Язловецького замку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Оконченко О. Планувальна структура ранніх бастіонних фортифікацій замків Західної України. Вісник Нац. ун-ту "Львівська політехніка". 2011. № 716. С. 198–209.
- Оскар Сосновський. URL: http://surl.li/slhbn(дата звернення: 03.04.2024).
- Петранівський В.Л., Рутинський М.Й. Туристичне краєзнавство. Все про туризм. URL: https://tourlib.net/books_ukr/petranivsky5.htm(дата звернення: 05.04.2024).
- Підставка Р., Рибчинський О. Язловець-640. Історія, архітектура, туризм. Тернопіль : Лібра Терра, 2013. 128 с.
- Czołowski А., Janusz B. Przeszłość i zabytki Województwa Tarnopolskiego. Tarnopol, 1928. 121 p.
- Guerquin B. Studia і materiały do historii i teorii architektury i urbanistyki. Warszawa : Panstwowe wydawnictwo naukowe, 1960. Т. 2 : Zamek Jazłowiecki. 168 с.
- Sprawozdanie z działaności Zakładu Architektury Polskiej i Historii Sztuki Politechniki Warszawakiej w roku akad. 1935-36. Biuletyn Historii sztuki i kultury. 1937. No. 1. P. 103–112.
+38(03550)2 42 47
zapovidnik_zbarazh@ukr.net