ТВОРЧИЙ ДОРОБОК АНТОНА ОСИНСЬКОГО

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 658

У фондовій колекції Національного заповідника «Замки Тернопілля» є кілька скульптур відомого майстра бароко-рококо Антона Осинського та його учнів. Їх було передано у фонди заповідника з храмів Збаразького району, проте, стан скульптур був непридатними для експонування. Тому, частину з них реставрували Володимир Магінський та Олександра Магінська-Слободюк.

Творчість Іоана-Георгія Пінзеля справила великий вплив на розвиток західноукраїнської скульптури, надавши їй рис, притаманних пізньому експресивному бароко. Її взяли за основу і трансформували у нових пластичних знахідках учні та послідовники майстра, серед них: Антон Осинський, Іоан Гертнер, Матвій та Петро Полейовські, Антон Штіль, Михайло Філевич, Іван Оброцький, Франциск Олендзький.

Антон Осинський (1720-1765 рр.) був молодшим сучасником і послідовником Іоана Пінзеля. Де народився Антон Осинський, та в якому місці вчився свого ремесла, історики чи мистецтвознавці досі чітко не встановили. За однією з версій скульптор народився у Збаражі, але документальних підтверджень цьому немає.

В центрі міста Збараж знаходиться костел святого Антонія. Саме в ньому Антон Осинський оформляв вівтарі та виконав частину скульптур. Ці роботи відносяться до найкращих творінь майстра. Скульптури відзначаються експресією та динамічною формою. Їм притаманний глибокий психологізм, драматичні відчуття, яскрава експресивна форма втілення доповнена живописним трактуванням драпувань із різкими заломами складок. Вони ніби виринають із містичного дійства створюючи ауру неповторності та магічності.

В костелі знаходилось 12 бічних вівтарів і один центральний. Це давало змогу при великих богослужіннях відправляти службу священникам одночасно біля 13 вівтарів, які були покриті сусальним золотом.

Розвиток скульптури доби бароко зосереджений в основному на західно-українських землях. Скульптура, як і все мистецтво, сприймалась як своєрідний біблійний текст, який віруючі могли прочитати за допомогою багатьох скульптурних образів. Середньовічна архітектура і скульптура нерідко називалась «Біблія в камені».

В скульптурних композиціях храмів очима середньовічного суспільства відкривались всі основи християнського вчення. Ідея гріховності світу відображалась в скульптурах і рельєфних сценах Апокаліпсису і Страшного суду, які були у храмах.

Центром таких мистецьких композицій обов'язково була фігура Христа. Її верхня частина була зайнята небом, а нижня – землею. Справа від Христа майстри зображали рай і праведників, а зліва – пекло та грішників, засуджених на вічні муки.

Строго дотримуючись церковних канонів, середньовічні скульптори в образній формі передавали Божу красу. Ідея реальної переваги духовного над тілесним і була представлена в аскетизмі монументальної скульптури. Умовність образів середньовічного мистецтва відображалась в канонах побудови людських фігур.

Скульптури вражають експресією руху, виразними позами, неповторними силуетами, в них ніби закладений пафос боротьби проти зла і насилля.

Особливої уваги серед вівтарів храму заслуговує вівтар Св. Івона та Св. Миколая. Цей вівтар знаходиться симетрично до вівтаря Св. Петра з Алькантори. В історичних джерелах згадка про нього міститься під 1756 роком. Він був створений на пожертви Миколи та Марціани Гіжицьких і коштував 800 польських злотих. В 1757 році коштом Гіжицького за 720 злотих його було позолочено.

Св. Миколай є другим покровителем вівтаря. Жив у IV ст. та був єпископом Мири. Його автобіографія і сьогодні складається з легенд. Належить до найбільш популярних святих, особливо шанованих у Східній церкві. Відома історія трьох сестер, які були викуплені Св. Миколаєм за три мішечки грошей. На скульптурі єпископ зображений в священичому одязі з книгою і трьома золотими кулями (мішечками з грошима), умовно з трьома яблуками чи буханками хліба.

У вівтарі була скульптура Св. Миколая (на даний час не збереглась). Це фігура висотою 80 см., що зображала чоловіка вбраного в літургійні шати, який наче завис в повітрі. На голові мав єпископську митру, на ногах чоботи. Обличчя дрібне, покрите буйним заростом волосся, в якому домінувала кучерява шевелюра, орнаментально стилізована борода. Позиція тіла виражала свободу. Лівою рукою чоловік підтримував книгу, а в правій тримав єпископський жезл, пасторал. Права нога зігнута в коліні і висунута до переду, справляв враження піднесеної догори, а ліва – відхилена до заду.

Ця скульптура нагадувала танцювальну позу, незалежну від законів гравітації, віддзеркалюючи стан існування в надприродній дійсності. Для підтримки настрою істотну роль відігравала шати з геометричними гостро різаними складками. Обличчя і долоні були вкриті поліхромією.

Скульптура Св. Миколая була однією із яскравих робіт А. Осинського, сповнена експресії і динамізму, вона відображала тогочасні тенденції розвитку сакральної скульптури.