СВЯТИЙ МИКОЛАЙ ЧУДОТВОРЕЦЬ

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 1706

Через поле, через гай
 Йде до діток Миколай.
 У білесенькій торбинці
 Він для всіх несе гостинці.

День Святого Миколая, який відзначають 19 грудня, одне з головних зимових свят, коли діти згадують усі свої добрі та погані вчинки, одержують солодощі та замовляють подарунки під ялинку.

Святий Миколай – це наш символ новорічних свят, якого за радянських часів замінили на Діда Мороза. Хто він – особа з казки чи справжній Святий?

Святий Миколай (Ніколаус) – це реальна особа, візантійський єпископ, що прославився своєю любов'ю до дітей і допомогою бідним. Миколай народився близько 270 року в місті Патарі, в Лікії, південно-західній області Малої Азії. Після смерті єпископа міста Міри, головного міста Лікії, (зараз м. Демре в Туреччині) він був обраний єпископом цього міста.

За переказами, Святий Миколай народився в родині багатих греків-християн, котрі довго не мали дітей і в молитвах пообіцяли Богу, що віддадуть своє дитя на служіння Йому. Миколай став священиком, а згодом – єпископом у сучасній Туреччині. Його ім’я в перекладі означає «переможець народний», на інших мовах – Ніколас, Ніклас, Клаус, Мікулаш, Міклос, Ніхол, т.д.

Коли батьки Миколая померли, він отримав величезний спадок, але не став жити в розкошах, а відзначився неабиякою щедрістю, допомагаючи бідним. Про його діяння за віки складено чимало легенд.

Як розповідає нам історія про Святого Миколая, він був надзвичайно чесною та доброю людиною. Бачачи складне становище, в якому перебували бідні люди, він усіляко їм допомагав. Щоб не принижувати нужденних милостинею, він підкладав свої подарунки їм під двері та вікна. З часом, люди дізналися про доброту Миколая та почали самі до нього звертатися.

Ще будучи зовсім молодим, він став опікуном сиріт та знедолених. Він допомагав всім, хто цього потребував, розраджував, захищав. Розповідають легенди і про надзвичайну силу його молитов – якось він заспокоїв бурю на морі, врятувавши рибалок від неминучої загибелі. Його молитва мала і цілющі властивості: зцілював калік та хворих, рятував від смерті приречених на страту.

Існує цікаве пояснення, чому Миколай часто кладе подарунки у шкарпетки. За легендою, він бажав допомогти трьом бідним сестрам, яких через злидні, ніхто не хотів брати собі у дружини. Святий Миколай вирішив врятувати їх – він закинув через димохід три мішечки з золотими монетами. Мішечки впали в оселю і потрапили до шкарпеток, які сушились перед вогнем. Цю легенду вважають початком традиції підкладати дарунки від імені Святого Миколая. Згодом це стали робити в день смерті святого.

Серед дітей виникла традиція писати Святому Миколі листи. Як розповідає легенда, Святий Миколай мешкає в Раю. Але, раз на рік, він спускається на землю, щоб відвідати діток та зробити їм подарунки за гарну поведінку та старанне навчання. Зазвичай, Святий Миколай кладе подарунок під подушку, в шкарпетки або чобітки, а вранці всі чемні діти знаходять цукерки та інші бажані сюрпризи. До тих же, хто погано себе поводив та не слухався батьків, Святий Миколай не приходить.

Миколай помер 6 грудня близько 345 – 352 рр. у м. Міра. Тіло його було покладене з великою пошаною в церкві міста Міри, де спочивало до 1087 року. На його честь установлено окреме свято. День Святого – 6 грудня за григоріанським календарем та 19 грудня – за юліанським.

У Національному заповіднику «Замки Тернопілля» зберігаються ікони та хоругви із зображенням Святого Миколая. Одна з них експонується в залі «Сакральне мистецтво». Цей образ написаний на полотні невідомим автором приблизно ХІХ ст. Ікона передана у фонди в 1996 р. парафіянами однієї з церков Збаражчини. Тип зображення – ростовий: у представленому образі – зображений Святий Миколая у повний зріст. Перед нами – духовний пастир, строгий, але доброзичливий, з розумними добрими очима, у повному єпископському облаченні, з піднятою правою рукою, якою він іменословно благословляє, лівою – підтримує закрите Євангеліє. Ікона святителя Миколая написана народним іконописцем, який виявив неабиякий хист у моделюванні лику святого, приділив увагу орнаментальним деталям на одязі, на Євангелії та обрамленні ікони.

У християнській іконографії Святого Миколая зображають з бородою, шатах єпископа латинського або грецького обрядів, з митрою і посохом. Найчастіше в одній руці він тримає книгу, а іншою виконує жест благословення. Серед його атрибутів є реквізит з легенд – три золоті кулі, три яблука, три сумки, три дитини, також якір або судно. Часто зображується разом з іншими святими, особливо Дівою Марією з Немовлям.

Одіяння святителя Миколи на іконах одноманітне: це єпископське вбрання або біла хрещата фелонь, яка найчастіше зображується в ростових зображеннях, але зустрічається і в поясних композиціях. Важливою деталлю іконографії Святого Миколи є червоний поруч – символ уз Ісуса Христа, на благословляючій правиці, розташованій в поясних зображеннях строго по центру. Іншим важливим компонентом іконографії і невід'ємним святительським атрибутом є Євангеліє в лівій руці Миколи. Закрите Євангеліє має обріз яскраво-червоного кольору, який виділяє його в композиції. Зазвичай рука Святого Миколи, що тримає Євангеліє, прикрита омофором, що вказує на священне призначення книги, покладеної на престол у вівтарі храмів.

Особливо цікаві житійні ікони святителя Миколая. Традиція зображення сцен з життя святителя з'являється в XI ст., а до XIV ст. ікони Миколи Чудотворця з житійних клеймами широко поширені на Балканах, в Італії і на Русі. Житійні клейма можна об'єднати в три основні групи: дитинство (народження, навчання грамоті), посвята в духовний сан (дияконське, єрейське і єпископське) і допомога в різних життєвих обставинах.

В Святому Миколаї втілено всенародну любов до угодника, який після смерті став відомим, отримав славу і честь у всьому християнському світі. Протягом багатьох століть змінювались уявлення про його зовнішній вигляд та атрибути, але незмінним залишався основний зміст його образу, лейтмотивом якого була безмежна любов до людей, відкритість і доступність кожному, незалежно від віку і соціального стану.