Плащаниці з фондів Національного заповідника «Замки Тернопілля»

• Опублікував: Admin
• Переглядів: 751

Плащаниця є одним із атрибутів сакральної традиції в християнській  церкві, необхідним елементом богослужби на період від Великої П'ятниці до Воскресіння Христового.

Плащаниця – це велике чотирикутне полотнище з шовку або оксамиту, на якому відтворено образ тіла Христового, після зняття з хреста. Таким чином, плащаниця символізує не тільки полотно, в яке Йосиф Ариматейський загорнув тіло Христа, а й самого Сина Божого та його подвиг в ім'я спасіння людей.

Тематика українських християнських плащаниць доволі усталена. За іконо-традицією їх можна поділити на дві групи – одноосібні та багатоосібні. До першої групи, яка домінує, відносяться плащаниці із зображенням Христового тіла. На пам’ятках другої групи зображується сцена Покладання Христа до гробу або Оплакування Христа.

У фондах Заповідника зберігаються плащаниці як з однієї, так і з іншої групи.

На першій з представлених плащаниць на чорному фоні зображено тіло Ісуса після зняття з хреста. Біля його ніг лежать терновий вінок і цвяхи. В правому нижньому куті напис: «Фундатор Івань Ванать войть. 1889». По периметру плащаниці напис золотистими буквами: «БЛАГООБРАЗНЫЙ ЙОСИФ С ДРЕВА СНЕМ ПРЕЧИСТОЕ ЧЕЛО ТВОЕ ПЛАЩЕНЬЩЕЮ ОБВИВ И БЛАГОУХАННЫМИ ВЬ ГРОБЬ НОБЬ ЗАКРЫВЬ ПОЛОЖИ». Цей живописний твір був переданий церковною громадою церкви Святої Трійці села Добриводи Збаразького району.

Друга плащаниця була передана до фондів Заповідника з церкви  Воздвиження Чесного Хреста села Дзвиняча Збаразького району. Датується дана плащаниця початком ХХ століття. Посередині зображене тіло Ісуса Христа на білій тканині. По кутах плащаниці зображені Святі – Євангелісти. На даний час ця плащаниця експонується у Вишневецькому палаці.

З XV століття на плащаницях набувають поширення багатофігурні сцени. На них відтворений сюжет на основі євангельських текстів, де йдеться про похорон Христа.

Євангелист Іван, який був свідком Розп’яття Господнього залишив згадку про те, що Йосиф Ариматейський випросив у Пилата тіло Христа, і забрав, щоб поховати. Святий Іван єдиний з Євангелистів зазначив, що тоді ж надійшов Никодим, принісши мішанину зі смирни та алое мірок зі сто, і взяли вони тіло Ісуса та обв’язали запашним полотном, як то ховають за юдейським звичаєм. Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці рано і побачила, що тіла там нема. Петро з іншим учнем, очевидно, св. Іваном побігли до гробниці і побачили, що лежить полотнище, і хустка (сударій), яка в нього на голові була, лежала не з полотнищем, а згорнена збоку на іншому місці..

Також на плащаниці могли бути зображені  інші історичні особи – Богородиця, Марія Магдалина та мироносиці – Марія Алфеєва (матір апостолів Якова молодшого і Йосифа), Марія Клеопова, Соломія Заведеєва (матір апостолів Якова старшого та Іоанна Богослова).

Зразком плащаниці з сюжетом Покладання Христа до гробу є пам’ятка, яка була передана до фондів Заповідника із церкви Архистратига Михаїла села Базаринці Збаразького району. Датується вона кінцем ХІХ – початком ХХ століття.

Сцена «Покладення до гробу» на цій плащаниці доволі традиційна. У центрі зображене тіло Ісуса Христа, покладене на білу тканину над саркофагом. Тканину тримають Святий Йосиф та Святий Никодим. За саркофагом стоять Свята Соломія, Свята Магдалина, Богородиця та Святий Йоан Богослов. На задньому плані зображення Животворного Хреста.

Ще одна плащаниця з багатофігурною сценою Оплакування Христа була передана до фондів Заповідника з церкви Святої Покрови села Кретівці Збаразького району. Датується вона початком ХХ століття.

На червоній тканині, прямокутної форми, зображено упокоєння тіла Ісуса Христа. Голову його тримає Богородиця. Поруч з нею стоять, схилившись у скорботі, дві жінки. Справа, біля ніг Ісуса, Іван Богослов та Йосиф Ариматейський  цілують тіло Христа. Позаду них Святий Никодим. Над Святими зображені два Ангели, на задньому плані – хрест. 

Обрамляють усі плащаниці рядки з тропаря Великої суботи. Та на деяких з них ці написи  збереглися не повністю.

Плащаниці, так само як і багато інших експонатів надходять у фонди Заповідника пошкодженими, з частково втраченими зображеннями. Повертає їх до первісного вигляду художник – реставратор Магінський Володимир Дмитрович. Тож відвідувачі мають змогу споглядати ці мистецькі твори у всій їхній красі, адже кожна з живописних пам’яток неповторна та цікава.